- •Політика як соціальне явище
- •2. Основні концепції політики, її структура та функції
- •3. Співвідношення політики із іншими сферами суспільної життєдіяльності
- •4. Політологія як наука та навчальна дисципліна
- •5. Методи політичної науки
- •6. Поняття політичної системи суспільства
- •7. Структура та функції політичної системи
- •8. Типологія політичних систем
- •9. Поняття держави. Теорії виникнення держави
- •10. Основні ознаки та функції держави
- •11. Форми державного правління і національно-територіального устрою держави
- •12. Концепція правової держави
- •13. Концепція соціальної держави
- •14. Поняття та принципи громадянського суспільства
- •15. Природа політичної влади, еволюція поняття та його сучасна інтерпретація
- •16. Легітимність політичної влади, джерела та механізми її легітимації
- •17. Поняття і типи політичного режиму
- •18. Тоталітарний політичний режим(в 17)
- •19. Авторитарний політичний режим. Різновиди авторитаризму(в 17)
- •20. Основні принципи демократичного режиму. Теорії демократії
- •21. Парламент як інститут представницької влади
- •22. Походження і сутність політичних партій, їх функції, структура, типологія
- •23. Типологія партійних систем.
- •24. Багатопартійні системи та партійні коаліції
- •25. Поняття виборчих систем та їх різновиди
- •26. Мажоритарні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •27. Пропорційні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •28. Поняття політичної еліти, її структура
- •29. Циркуляція політичної еліти
- •30. Лідерство як політичний феномен, теорії політичного лідерства
- •31. Типологія та стилі політичного лідерства
- •32. Поняття і структура політичної культури
- •33. Типологія політичної культури
- •34. Поняття політичної соціалізації
- •35. Поняття, типологія та функції політичних конфліктів
- •36. Динаміка та управління політичними конфліктами
- •Правила розв’язання політичних конфліктів
- •37. Політичний розвиток та політична модернізація
- •38. Структурні теорії переходу до демократії
- •39. Процедурні теорії переходу до демократії
- •40. Теорія «третьої хвилі» демократизації
13. Концепція соціальної держави
Соціальна держава (держава соціальної демократії) — це сучасна політико-правова теорія, де слово «соціальна» несе велике значеннєве навантаження: воно пов'язано із соціальним життям людей, підкреслює, що держава бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує захист економічних і соціальних прав людини.Коли говорять про побудову соціальної правової держави, мають на увазі насамперед втілення в ній: — принципу верховенства права (панування правового закону) як головного в правовій державі; — принципу соціальної справедливості (забезпечення державою соціальної безпеки особи) як головного в соціальній державі.Поняття «соціальної держави» було висунуто у 1929 p. німецьким державознавцем X. Хеллером і згодом поширилося в Європі. Після Другої світової війни концепція соціальної держави одержала закріплення в конституціях ряду країн Західної
Вчені (Г.А. Ріттер, Роулз та ін.) виділяють три моделі сучасної соціальної держави.
І. «Позитивна держава» (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, орієнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю).
2. Власне соціальна держава (Велика Британія), у якій забезпечуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави як засіб забезпечення повної зайнятості).
3. «Держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рівень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість соціальна політика держави як засіб забезпечення «рівності, кооперації та солідарності»).
Держава є соціальною, правовою остільки, оскільки вона гарантує людині свободу вияву:
як індивіду, який відрізняється від інших фізичними і психічними якостями, тобто має індивідуальність;
як члену соціального організму, яким є громадянське суспільство, тобто індивіду, який входить до складу громадських і професійних груп і організацій;
як громадянину, який є підданим держави.
Кінцевою метою соціальної держави є: - досягнення соціальної демократії, що полягає в реалізації влади народу і забезпеченні людині та громадянинові всіх прав, свобод і законних інтересів та виконання всіма суб'єктами права своїх обов'язків; - ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації, расизму, експлуатації людини людиною; - гарантування всім людям рівних умов вільного розвитку і розвитку кожної окремої особистості; - досягнення цих та інших цілей у мирний спосіб, політичними методами; - модернізація виробництва і поступовий перехід до ринкових відносин. Соціальна держава: зобов'язує індивіда брати участь у вирішенні загальних завдань; є регулятором суспільного життя; здійснює контроль над діяльністю приватного власника та приватного капіталу; досягає дедалі більших успіхів у сфері соціального забезпечення свого народу; стверджує та розширює діяльність вільних профспілок і промислової демократії, здійснює чимало інших демократичних перетворень.
