
- •Політика як соціальне явище
- •2. Основні концепції політики, її структура та функції
- •3. Співвідношення політики із іншими сферами суспільної життєдіяльності
- •4. Політологія як наука та навчальна дисципліна
- •5. Методи політичної науки
- •6. Поняття політичної системи суспільства
- •7. Структура та функції політичної системи
- •8. Типологія політичних систем
- •9. Поняття держави. Теорії виникнення держави
- •10. Основні ознаки та функції держави
- •11. Форми державного правління і національно-територіального устрою держави
- •12. Концепція правової держави
- •13. Концепція соціальної держави
- •14. Поняття та принципи громадянського суспільства
- •15. Природа політичної влади, еволюція поняття та його сучасна інтерпретація
- •16. Легітимність політичної влади, джерела та механізми її легітимації
- •17. Поняття і типи політичного режиму
- •18. Тоталітарний політичний режим(в 17)
- •19. Авторитарний політичний режим. Різновиди авторитаризму(в 17)
- •20. Основні принципи демократичного режиму. Теорії демократії
- •21. Парламент як інститут представницької влади
- •22. Походження і сутність політичних партій, їх функції, структура, типологія
- •23. Типологія партійних систем.
- •24. Багатопартійні системи та партійні коаліції
- •25. Поняття виборчих систем та їх різновиди
- •26. Мажоритарні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •27. Пропорційні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •28. Поняття політичної еліти, її структура
- •29. Циркуляція політичної еліти
- •30. Лідерство як політичний феномен, теорії політичного лідерства
- •31. Типологія та стилі політичного лідерства
- •32. Поняття і структура політичної культури
- •33. Типологія політичної культури
- •34. Поняття політичної соціалізації
- •35. Поняття, типологія та функції політичних конфліктів
- •36. Динаміка та управління політичними конфліктами
- •Правила розв’язання політичних конфліктів
- •37. Політичний розвиток та політична модернізація
- •38. Структурні теорії переходу до демократії
- •39. Процедурні теорії переходу до демократії
- •40. Теорія «третьої хвилі» демократизації
10. Основні ознаки та функції держави
Держава має ряд ознак, що допомагають виявити її суттєвість.
По-перше, відокремлення публічної влади від суспільства, її розбіжність з організацією усього населення, поява верств професіоналів-управлінців.
По-друге, суверенітет, тобто верховна влада на певній території. На відміну від різноманітних організацій, що володіють певною владою над людьми, держава володіє вищою владою, рішення якої обов'язкові для всіх громадян.
По-третє, держава має територію, чітко обмежену державним кордоном. Закони і повноваження держави розповсюджуються на людей, що проживають на цій території. Держава будується за територіальним принципом.
По-четверте, держава володіє монополією на законне застосування сили і фізичного примушення. Вона може не тільки обмежити свободу людини, але навіть фізично знищити її. Для цього у держави є спеціальні засоби: зброя, армія, поліція, служба безпеки, суд, прокуратура.
По-п'яте, держава має виключне право на видання законів і норм, обов'язкових для усього населення.
По-шосте, державною прерогативою є стягнення податків і зборів, що необхідні для отримання численних державних службовців і матеріального забезпечення державної політики.
Функції держави можна класифікувати як основні напрямки її діяльності, що виступають атрибутами її суверенності. Якщо за критерій взяти сферу реалізації мети, то можна виділити внутрішні і зовнішні функції держави. В межах внутрішніх функцій - функція законотворча, зв'язана з підготовкою, розглядом і прийняттям законів; функція економічна, в якій держава виступає як підприємець, що координує економічний процес; функція соціальна - яка вимагає такой організації соціального життя, що створює рівновагу і стабільність соціальних сил; функція захисна, що диктує забезпечення правопорядку і охорону існуючого суспільного ладу, крім того, культурно-виховна, пропагандистська та ін. Зовнішні функції держави полягають у захисті кордонів, збереженні цілісності держави та її незалежності, а також її різноманітних зв'язків в усіх сферах суспільного життя з іншими суб'єктами світового співтовариства.
11. Форми державного правління і національно-територіального устрою держави
Форми державного правління – система способів та засобів організації і здійснення державної влади а також функціонування вищих органів державної влади.
Форми держ.правління:
1.монархія(абсолютна, парламентська, змішана(дуалістична))
2.республіка (президентська, парламентська, змішана)
РЕСПУБЛІКА- це форма правління, за якої найвища державна влада здійснюється виборними органами, що обирається населенням на певний визначений строк.
Президентська республіка – будується на концепції незалежності органів законодавчой, виконавчої та судової влад, їхньому чіткому поділу і збалансованості, що досягається за допомогою механізмів контролю, стримувань і противаг. Ця форма правління не визначає поняття вищого державного органу, з повноважень якого могли виводитися повноваження інших державних органів. Президент обирається на всенародних виборах і є главою д-ви і виконавчої влади. Він формує уряд (самостійно або за згодою парламенту стосовно деяких ключових посад), очолює його і несе персональну відповідальність за його функціонування. Керівники міністерств і департаментів фактично не утворюють колективного виконавчого органу (кабінету міністрів) з самостійними повноваженнями. Рішення приймаються президентом і проводяться в життя міністрами за його дорученням. Міністри і держсекретарі призначаються і звільняються президентом і звітуються лише перед ним. Приклад (далі - Пр.) – США.
Переваги президентської республіки: 1) підзвітність (персональна відповідальність резидента за діяльність уряду) 2) ідентифікованість (передбачливість складу уряду) 3) взаємні стримування і противаги. Недоліки:1)відсутність гнучкості 2)процедурна складність імпічменту 3) мажоритарні тенденції, диспропорційність представництва 4)складність утворення політичних коаліцій 5) падіння демократії
Парламентська республіка – верховна влада належить представницькому законодавчому органові (парламенту). Він володіє суверенітетом, який йому делегували виборці; Формує уряд, що є відповідальним перед ним. У разі втрати довіри парламенту до створюваного ним уряду проводиться голосування про вотум недовіри і, якщо набрано більшість голосів із цього питання, уряд змушений піти у відставку. Керівництво виконавчою владою покладається на прем’єр-міністра. Існує посада глави держави – президента, проте, він наділений здебільшого представницькими повноваженнями. Пр. – ФРН, Італія.
. Переваги: 1)гнучкість (президент переобирається або може змінюватись) 2)наявність процедури імпічменту. можливість вирішення конфліктних ситуацій 3) відсутність диспропорційності виборців 4) простота утворення коаліції 5) рішення демократії є малоймовірним 6) представництво суспільства в уряді 7) парламентська відповідальність 8) наявність механізмів співпраці 9)політична стабільність. Недоліки:1) часта зміна урядів 2) низький рівень ідентифікації влади 3)послаблений механізм стримувань і противаг 4)послаблення політичної дисципліни політичної партії.
Змішана республіка – поєднуються ознаки 2х попередніх форм правління. Президент обирається всенародним голосуванням, непідзвітний парламенту, наділений широкими повноваженнями як представницького так і виконавчого х-ру. Він є главою д-ви і здійснює значний вплив на виконавчу владу: пропонує кандидатуру глави уряду на затвердження парламенту, за поданням або за погодженням прем’єр-міністра призначає та звільняє міністрів. Уряд очолює прем’єр-міністр, який підзвітний і президенту і парламенту. В разі втрати прем’єром підтримки більшості парламенту уряд може подати у відставку. Пр. Франція.
МОНАРХІЯ – форма державного правління, за якої вища державна влада здійснюється повністю або частково однією особою і передається у спадок.
Здебільшого монарх є носієм державного суверенітету, символом д-ви.
Поділяється на: абсолютна(необмежена) або ж обмежена. В свою чергу, обмежена монархія поділяється на: парламентська монархія (Великобританія, Бельгія, Іспанія) – влада монарха незначна, він виступає «символом монархії»; і дуалістична(змішана) монархія – обмежені повноваження монарха в законодавчій сфері, однак він може видавати власні укази, що мають силу закону. Він призначає уряд і в будь-який час може його звільнити. Уряд відповідальний і перед монархом і перед парламентом Пр.- Йорданія, Кувейт, Марокко.
Національно-територіальний устрій:федерація, унітарна держава+ співдружність, конфедерація, імперія
Унітарна д-ва- єдина д-ва, її територіально адмінітавтивні одиниці не мають власного суверенітету і політичної самостійності. Види унітарних держав:: а) немає виборних органів на місцях, владу на місцях здійснюється представником з центру б) місцеві органи влади обираються, але загальний контроль із центру в) місцеві виборні органи лише в окремих аспектах піддаються регламентації з центру г) місцевим органам влади надані широкі повноваження з економ, соціальних, культурно-духовних питань ґ) держави з автономними утвореннями (Італія).
Федерація – союзна д-ва, складається з державних утворень, які наділені певною політичною і юридичною самостійністю. Суб’єкти федерації мають свої конституції, закони, парламенти, уряди, можуть запроваджувати своє громадянство. Розподіл повноважень між федерацієї та її суб’єктами регулюється федеральною конституцією та законами, при цьому забезпечується верховенство конституції і законів федерації.Пр.-США,ФРН. Форми федерації:1)дуалістична (розподіл між центром і регіонами, спільні рішення приймаються за угодою між центром і суб’єктами федерації) -США.2) кооперативна (співпраця на підставі попередньо визначених моделей,що задані управлінським центром) – ФРН, Франція.3)конкурентна (співпраця органів по горизонталі, доповнюється конкуренцією з центральними органами) 4) проміжна- сереня між 2 і 3 (Канада)
Переваги федерації: 1) наявність бар’єрів для зловживання владою 2)ефективність інновацій 3)розширення можливостей подолання конфліктів 4)активізація політичної участі громадян 5)військова перевага --суб’єкти федерацій можуть самостійно обороняти свою територію(кожен суб’єкт-автономна військова структура) 6)економічна перевага—централізація виробництва
Недоліки федерації:1) егоїзм суб’єктів федерації 2) соціально – економічна нерівність 3)проблема координації 4) сепаратизм (не завжди проявляється)
Моделі федерації: піраміда , мережа (периферія-центр), федеральна матриця.
Конфедерація – це обєднання д-в, для здійснення певних завдань без передачі суверенних ознак.(ЄС)
Імперія – насильно утворені складні д-ви, що досить часто мають деспотичні форми правління. Як правило, на сьогоднішній день імперії вже є анахронізмом. Пр. Римська Імперія в часи свого розквіту охоплювала майже всі країни, що були розташовані на узбережжі Середземного моря.