32. Поняття і структура політичної культури

Політична культура — це система знань, уявлень, цінностей і відносин, що функціонують у суспільстві і відтворюються в процесі зміни поколінь. Її можна визначити як обумовлений історичними, соціально-економічними й політичними умовами якісний стан політичного життя суспільства, що відбиває рівень освоєння суб'єктом (суспільством, групою, особою) політичних відносин, цінностей і норм, ступінь соціокультурного розвитку людини та міру її активності у перетворенні політичної дійсності.

Політична культура включає ті елементи і феномени суспільної свідомості, котрі пов'язані з суспільно-політичними інститутами та процесами і впливають на формування, функціонування й розвиток державних та політичних інститутів, визначають напрямок політичного процесу в цілому та політичної поведінки широких мас населення зокрема.

Політична культура – це сукупність стійких форм політичної свідомості і поведінки, а також характеру і способів функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи. Основними елементами її структури є політична свідомість і політична поведінка, а також політичні знання, політична ідеологія і переконання.

Функції.

1. вираження і реалізація соціальних інтересів

2. Нормативно-регулююча.

3. Виховна.

4. Комунікативна.

5. Прогностична.

33. Типологія політичної культури

В політичній науці існує чимало типологізацій політ.культури. Найбільш поширена типологізація – підхід запропонований Алмондом і Вербою. Алмонд разом із С.Вербою написав книжку «Громадянська культура» в якій дав порівняльний аналіз політичних культур 5 країн (Англії, США, Німеччини,Італії та Мексики),запропонувавши типологію політичних культур та виклавши свої міркування щодо впливу її різних типів на характер політичних режимів і, зокрема, на стабільність демократії. Вони виділяють 3 типи політичної культури:

1. Патріархальний тип : характерна орієнтація громадян на місцеві цінності – община, рік, плем’я. Таким чином індивід з патріархальною культурою орієнтований на конкретні особистості : вождів, шаманів . Вона відзначається повної відсутністю у населення країни інтересу до політичної системи, тобто немає знань про політичну систему, ні очікувань від неї, політичні орієнтації не відділені від релігійних і економічних.

До цього типу входять такі культури:

--Приходська

--Общинна

--Провінційна

--Патріархальна

2. Підданська політична культура - члени суспільства зацікавлені результатами діяльності політичної системи, але їх мало цікавить, як ці результати досягаються. Носії такої культури не беруть активної участі в політичному житті. Тобто, присутні знання про політичну систему, існують очікування від політичної системи, проте не має запитів, рівень активності громадян мінімальний. Приклад - країни з тоталітарною політ системою

3. Активістська політична культура (культура участі) – характеризується активною участю громадян у політичному житті . Громадяни зацікавлені не тільки в тому, що їм дає політична система, як вона функціонує, а й беруть активну участі в політичній діяльсті. В цей же час вони демонструють лояльність до політичної системи, законопослушність і повагу до прийнятих рішень.

Чисті типи політичних культур в реальному світі зустріти не можливо. Тому сформувався так званий змішаний тип політичної к-ри на основі трьох чистих типів. Це громадянська політична культура. Особливістю громадянської к-ри є те, що норми раціонально-активістської поведінки добре уживаються у ній з елементами патріархальної та підданської культур. Ці останні забезпечують поміркованість, довіру і кооперацію громадян. Вони пом’якшують політичні пристрасті, підтримують баланс між політичною активністю, замученістю, раціональністю, з одного боку, та політичною пасивністю, традиційністю та відданістю патріархальним цінностям, з іншого. Завдяки такому поєднанню різних «чистих типів» культур громадянська культура є культурою довіри, участі й підтримки, з прихильним ставленням громадян до політичної системи. Політична к-ра тут збігається з політичною структурою, і тому вона є фактором політичної стабільності.

Характерні риси громадянської культури за Алмондом • знання про політичну систему, про те, що собою являє демократія і як вона функціонує в конкретній країні; • відчуття індивідом своєї політичної значимості і можливості впливати своєю участю на політику держави; • визнання обов'язковості участі у громадських справах; • відчуття політичної волі, що виражається у вільному обговоренні будь – яких політичних питань; • готовність до кооперації з іншими в політичних акціях; • гордість за демократичний устрій своєї країни; • довіра до громадських і державних інститутів; • інтерес до політики, розуміння її змісту і цілей.

Типологія політичної культури, запропонована Г. Алмондом, неодноразово піддавалася критиці. Її критикували за:

1. надзвичайно абстрактний характер;

2. за американо - центризм, так як під терміном «громадянська культура » розглядалася цілком конкретна культура - культура американська;

3. за те, що вся західна культура в пропонованої концепції видивилася досить одноманітно, тобто вся західна культура зводиться до певних універсалій, в той час як існували серйозні розбіжності між політичними культурами західних країн;

4. за «статичний» характер політичних орієнтацій, тобто немає жодних динамічних змін