Властивості складних систем

Великими та складними називають системи з розгалуженою структурою та значною кількістю взаємопов’язаних необхідних елементів. Усі соціально-економічні системи є складними динамічними системами.

Властивості складних систем:

- емерджентність – результат виникнення між елементами системи так званих синергетичних зв’язків, які забезпечують збільшення загального ефекту до більших обсягів, ніж сума ефектів окремо взятих елементів системи, що функціонують незалежно;

- динамічність економічних процесів, що полягає у зміні в часі параметрів і структури економічних систем під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників;

- невизначеність щодо розвитку економічних явищ і процесів, всі які мають нелінійний випадковий характер;

- неможливість ізолювати процеси, котрі здійснюються в економічних системах від процесів у навколишньому середовищі з тим, щоб спостерігати та досліджувати їх окремо;

- активна реакція на нові чинники, що з’являються.

Сутність моделювання та математичної моделі.

Термін “модель” походить від латинського слова “modulus” – зразок, норма, міра. Модель – це об’єкт, який заміщує оригінал і відображає найважливіші риси і властивості оригіналу для даного дослідження, даної мети дослідження за обраної системи гіпотез.

Математична модель – це абстракція економічної дійсності, в якій відношення між реальними елементами, що цікавлять дослідника, замінені відношеннями між математичними категоріями, які подаються у формі рівнянь і нерівностей, відношеннями формальної логіки між змінними.

Сутність методології математичного моделювання полягає у заміні вихідного об’єкта його “образом” – математичною моделлю і подальшим дослідженням моделі з метою вивчення об’єкта.

Таким чином, практичними завданнями економіко-математичного моделювання є:

1) аналіз економічних об’єктів і процесів;

2) прогнозування, передбачення розвитку економічних процесів;

3) напрацювання управлінських рішень на всіх рівнях господарської ієрархії управління.

Дані, отримані в результаті моделювання, части використовують як “консультуючі” засоби. Прийняття остаточний управлінських рішень залишається за людиною.

Описати перші чотири етапи емм.

1. Аналіз системи. Здійснюється з метою виявлення існуючих чинників її функціонування. Вивчається структура об’єкта, виокремлюються структурні складові, їх взаємодію в інформаційному, технологічному та економічному напрямках.

2. Постановка задачі. На основі аналізу системи вибирається мета її функціонування та розвитку. Меті, зазвичай, відповідає критерій оптимальності, наприклад, максимізація прибутку, обсягів валової чи товарної продукції, рентабельності, мінімізація собівартості, витрат дефіцитних ресурсів тощо.

3. Побудова моделі. Розробляється формалізована модель процесу, тобто залежності між структурними елементами виражають математичними символами у вигляді неявних функцій (не вказуються конкретні форми зв’язку). Перехід від формалізованої до економіко-математичної моделі полягає в аналітичному виразі функцій всіх залежностей, умов і вимог задачі. Для цього застосовують економетричні методи.

4. Дослідження моделі. Здійснюється для перевірки функціональної придатності моделі. Потрібно визначити, чи не дає модель абсурдних розв’язків, якщо її параметри приймають граничні значення. Далі слід дати оцінку гіпотезам, які були прийняті, та перевірити перетворення інформації від вихідних даних до кінцевих.