
- •1.Характеристика біоритмів як основу раціональної життєдіяльності.
- •2. Основні положення ергономіки
- •3. Процес адаптації людини до навколишнього середовища
- •5. Вплив шуму і вібрації на організм людини
- •11. Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.
- •12)Безпека харчування і водопостачання
- •13. Оцінка сучасного радіаційного стану в Україні
- •14. Природні і штучні джерела іонізуючого випромінювання
- •15. .Вплив електричного струму на організм людини
- •16. Вплив ядерного випромінювання на організм людини.
- •17. Зміст поняття «катастрофа», «надзвичайна ситуація», «надзвичайний стан»
- •18. Характеристика природних небезпек
- •19. Характеристика техногенних небезпек
- •20. Характеристика метеорологічних небезпек
- •21. Характеристика топологічних стихійних лих
- •22. Характеристика надзвичайних ситуацій природного походження.
- •23. Характеристика надзвичайних ситуацій за причинами їх виникнення
- •24. Характеристика тектонічних катастроф
- •25. Характеристика техногенних аварій
- •26.Характеристика соціально-політичних надзвичайних ситуацій.
- •27.Особливості аварій на транспорті.
- •28.Характеристика радіаційного стану на Україні після аварії на Чорнобильській аес
- •Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.
- •2. Роль, місце і завдання цивільної оборони в структурі заходів по забезпеченню життєдіяльності населення, держави.
- •3. Організаційна структура цивільної оборони України, сили і засоби цивільної оборони, формування війська цивільної оборони України.
- •4. Надзвичайні ситуації та їх класифікація.
- •5. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •6. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •7. Ядерна зброя. Осередок ядерного ураження.
- •8. Хімічна зброя. Осередок хімічного ураження.
- •9. Біологічна зброя. Осередок біологічного ураження.
- •10. Нові види зму.
- •12.Організація цивільної оборони на огд.
- •13. Принцип и захисту об'єкта, що випливають з основних положень Женевської конвенції.
- •14.Заходи для зниження виникнення надзвичайних ситуацій на обєкті.
- •15.Суть поняття"стійкості роботи" об"єктів господарської діяльності.
- •16. Комплекс заходів, що проводяться для підвищення стійкості підприємства.
- •17. Вимога до проектування й побудови промислових підприємств
- •21.Принципи захисту виробничого персоналу і способи забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях.
- •22.Система оповіщення про загрозу в надзвичайних ситуаціях.
- •23.Засоби індивідуального, медичного та колективного захисту.
- •24. Організація і проведення евакуаційних заходів.
- •25.План дій органів управління і сил цо із запобігання та усунення надзвичайних ситуацій на об’єкті.
- •26.Основні вихідні дані та довідкові матеріали, що використовуються при планування.
- •27.Сили і засоби що залучаються до проведення робіт з ліквідації наслідків нс.
- •28.Осн. Завдання аварійно-рятувальних служб
- •29.Сукупність рятувальних та інших невідкладних робіт.
- •30.Етапи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
- •Умови праці. Класифікація факторів, які впливають на умови праці.
- •2.Гігієнічна класифікація умов праці.
- •3.Санітарні норми умов праці.
- •4.Атестація робочих місць та оцінювання умов праці.
- •5.Категорія важкості робіт та засоби компенсації негативного впливу на працівників несприятливих умов праці.
- •6.Поняття про травми та професійні захворювання.
- •7.Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •8.Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •9.Причини травматизму.
- •10.Методи аналізу травматизму.
- •Визначення економічних наслідків виробничого травматизму та професійних захворювань,
- •Поняття та завдання техніки безпеки.
- •Характеристика стандартів безпеки праці.
- •Система колективних засобів захисту від шкідливих умов праці.
- •16.Законодавчі акти по охороні праці на виробництві.
- •17.Державні нормативні акти з охорони праці.
- •18.Особливості охорони праці жінок.
- •19.Особливості охорони праці неповнолітніх.
- •20.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •21. Суть і завдання управління охороною праці
- •22. Центри управління охороною праці.
- •23.Органи державного управління охороною праці.
- •24.Профспілковий та громадський контроль за додержанням законодавства.
- •25.Визначення витрат (доцільних, частково доцільних та не доцільних) на поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.
- •26.Адміністративний нагляд та контроль за станом охорони праці.
- •27.Економічне і соціальне значення поліпшення виробничих умов та охорони праці в ринковій системі господарювання.
- •28.Капітальні вкладення і поточні витрати на поліпшення умов та охорону праці на виробництві.
- •29.Методики оцінки соціальної та економічної ефективності заходів щодо щодо вдосконалення умов і охорони праці
19.Особливості охорони праці неповнолітніх.
Особливе становище у вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, — законодавство забороняє залучати їх на нічну і понаднормовану працю, роботу без вихідних днів, а також відправляти у відрядження.
Законодавство з охорони праці особливу увагу звертає і на застосування за необхідності праці неповнолітніх. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46. Цей перелік поширюється як на підземні роботи, так і на інші роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми
Граничні норми підіймання і переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи
Календарний вік, років |
Граничні норми ваги вантажу, кг |
|||
короткочасна робота |
тривала робота |
|||
юнаки |
дівчата |
юнаки |
дівчата |
|
14 |
5 |
2,5 |
— |
— |
15 |
12 |
6 |
8,4 |
4,2 |
16 |
14 |
7 |
11,2 |
5,6 |
17 |
16 |
8 |
12,6 |
6,3 |
20.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах:
на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці Невиконання законних вимог посадових осіб департаменту щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод діяльності цих органів згідно із ст. 188 КУпАП тягне накладення штрафу на працівників у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 10 до 14.
Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді штрафу за:
порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими для виконання;
невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Такі штрафи накладаються за підсумками комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві посадовими особами департаменту в таких розмірах:
головою департаменту — до 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф;
начальниками територіальних управлінь—до 1 %;
начальниками інспекцій — до 0,5 %.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 % місячного фонду зарплати.
Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини, а саме в разі:
нещасного випадку, що не призвів до стійкої втрати працездатності працівника — у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;
нещасного випадку, що призвів до стійкої втрати працездатності та професійного захворювання — у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;
смерті потерпілого — у розмірі дворічного заробітку потерпілого.
Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у 10-кратному розмірі.
За передачу замовникові у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 % вартості розробки.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадянином —власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Порушення може виявитися в непроведенні відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту (маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання техніки безпеки і т. ін.