Стус Василь :: "Посоловів од співу сад..."

Посоловів  од  співу  сад,   од  солов'їв,  і  од  надсад.   І  од  самотньої  свічі,   і  од  жалких  зірок  вночі.   У  небі  місяць  горовий скидається,  як  пульс  живий.   Ущухлим  світлом  сяють  вишні опонічні.  Допіру.лив   високий  дощ.  І  всі  невтішні   мої  передуми  будив.   Я  двері  прочинив  з  веранди,   де  кострубатий  вертоград,   собі  не  в  силі  дати  лад,   пильнує  перший  сон  троянди.   Свіча  затріпотіла  -  й  світло,   мов  голуба,  пустила  в  лет,   і  вірш  твій  вирвався  без  титла,   і  дух  твій  вирвався  з  тенет,   бо  надто  кругле  небо  краю,   і  кругла  саду  ліпота,   бо  мати  дивиться  свята.   Я  в  ній  -  смеркаю  і  світаю.

Стус Василь :: "Церква святої Ірини..."

Церква  святої  Ірини криком  кричить  із  імли. Мабуть,  тобі  вже,  мій  сину, зашпори  в  душу  зайшли. Скільки  набилося  туги! Чим  я  її  розведу? Жінку  лишив  -  на  наругу, маму  лишив  -  на  біду. Рідна  сестра,  як  зигзиця, б'ється  об  мури  грудьми. Глипає  оком  в'язниця, наче  сова  із  пітьми. Київ  за  ґратами,  Київ весь  у  квадраті  вікна. Похід  почався  Батиїв а  чи  орда  навісна? Мороком  горло  огорне  - ані  тобі  продихнуть. Здрастуй,  бідо  моя  чорна, здрастуй,  страсна  моя  путь.

Бургардт Освальд (Юрій Клен) :: сковорода

Піти,  піти  без  цілі  і  мети...   Вбирати  в  себе  вітер  і  простори,   І  ліс,  і  лан,  і  небо  неозоре.   Душі  лише  співать:  «Цвіти,  цвіти!» Аж  власний  світ  у  ній  почне  рости,   В  якому  будуть  теж  сонця  і  зорі,   І  тихі  води,  чисті  і  прозорі.   Прекрасний  шлях  ясної  самоти. Іти  у  сніг  і  вітер,  в  дощ  і  хуґу   І  мудрості  вином  розвести  тугу.   Бо,  може,  це  нам  вічний  заповіт, Оці  мандрівки  дальні  і  безкраї,   І,  може,  іншого  шляху  немає,   Щоб  з  хаосу  душі  створити  світ.  

Рильський Максим :: есмеральда

Шаліє  вихор  полум’я  і  змори:   Коза,  та  бубон,  та  циганський  стрій.   П’єр  Гренгуар,  високий  і  худий,   Уже  забув  містерії  і  хори.   Реве  юрба,  мов  різнобарвний  рій:   Пани,  старці,  войовники,  актори.   Так  всі  річки  у  повновладне  море   Вливаються,  як  многохвостий  змій.   Дівочий  стан  приваблює  і  надить   Перед  собором,  де  ряди  химер   Зібралися  холодну  раду  радить.   Він  на  коні,  прекрасний  Шатопер!   Але  вгорі,  в  стрілчастій  амбразурі,   Палають  очі  горді  і  похмурі.  

Рильський Максим :: моя царівна

А  я  так  кохаю,  кого  і  не  знаю,  —   Далеку  царівну.   А.  Кримський Тобі  одній,  намріяна  царівно,   Тобі  одній  дзвенять  мої  пісні;   Тобі  одній  в  моєму  храмі  дивно   Пливуть  молитви  і  горять  огні.   Моє  життя  веде  мене  нерівно  —   То  на  вершини,  то  в  яри  страшні,  —   Та  скрізь  душа  співає  переливно   Про  очі  безтілесні  і  ясні.   У  городі,  де  грають  струни  п’яні,   Де  вічний  шум,  де  вічна  суєта,   Я  згадую  слова  твої  неждані.   І  серед  поля,  на  яснім  світанні,   Коли  ще  сном  охоплені  жита,  —   Душа  тебе,  тебе  одну  віта.   1911-1918