67. Принцип моделювання і його роль в економічних науках.

68. Проблема істини у філософії та науці.

Проблема істини завжди була серцевиною теорії пізнання. Всі філософські напрями і школи намагалися сформулювати своє розуміння істини. Класичне визначення істини дав Арістотель, визначивши істину як відповідність наших знань дійсності. Специфіка сучасного розуміння істини полягає, по-перше, в тому, що дійсність відображена в істині, трактується як об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутність якої виявляється через явище; по-друге, пізнання та його результат — істина нерозривно пов'язані з предметно-чуттєвою діяльністю людини, з практикою, достовірне знання сутності та її проявів відтворюється в практиці.

Істина буває абсолютна і відносна. Абсольтна – це досконале, точне, повне знання про будь-яке явице. Відносна-це не повна, неостаточна стина, відображає об*активну дійсність не точно, а лише приблизно. Слід зазначити, що немає і бути не може окремо абсолютної істини і окремо відносної. Існує одна істина, яка є діалектичною єдністю абсолютного та відносного, тобто є істиною абсолютною, але відносно певних меж. Пізнання світу ніколи не може бути абсолютно завершеним, воно постійно удосконалюється, збагачуючись усе новим і новим змістом. В цьому плані будь-яке знання, зафіксоване на тому чи іншому конкретно-історичному етапі, є неповним, неточним, певною мірою однобічним, тобто на кожному конкретно-історичному рівні розвитку пізнання ми маємо справу лише з відносною істиною.І стина є кінцевим результатом пізнання, у якому є побічні результати: помилки і оман. Пізнання здійснюється через єдність та боротьбу полярних протилежностей — істини та омани. Постійне їхнє співіснування та взаємодія мають джерелом практику, оскільки саме вона є основою пізнання в цілому, а, значить і його результатів.

69. Суспільство як форма життєдіяльності людини.

На думку Платона, суспільство є об'єднанням людей для задоволення своїх потреб і є засобом реалізації потреби людей одне в одному.

Людина-це основа будь-якого суспільства. Суспільство-це гранично широка форма людської спільності, яка складається з усіх можливих зв*язків і відносин між людьми. Воно є динамічною системою, постійно перебуває у русі видозмін і розвитру. Функціями суспільства є: 1)Матеріальне виробництво(забезпечує умови для життєдіяльності всього суспільства; воно має суспільний характер, суспільство завжди впливає на природу з метою перетворення природних ресурсів.); 2)Економічна сфера(визначає принципи економічної диференціації(поділ людей на групи)); 3) суспільна сфера(включає в себе: безліч конкретних соціальних груп, які відрізняються одна від одної; соціальні інституції-верховні органи.) В економічній сфері суспільної діяльності є такі інститути, як розподіл праці, власність, заробітна плата та ін.; в політичній — держава, армія, партія і т. ін.; в духовній — мораль, право, мистецтво, наука, релігія тощо. Соціальна філософія розглядає й такі інститути, як сім'я, виховання, культура. 

У суспільстві виділяють такі сфери:1) політичну(забезпечує внутрішній порядок та зовнішні національні інтереси.), 2)духовна(найголовніша і найскладніша сфера суспільства. Тут фігурують економічна, правова, релігійна свідомість. Тут вивчаються, розвиваються та передаються ці сфери від покоління до покоління.), 3)матеріальна(суспільство не може існувати без матеріальної бази(економіки), яка задовольняє матеріальні потреби.)

У суспільстві виділяють 5 основних суспільних інститутів: бізнес звичайний, шоубізнес, армія, політика, наука.