10. Види основних обов'язків та їх конституційне закріплення

Конституція нашої держави закріпила наступні основні обов'язки людини й громадянина:

1. Обов'язок батьків утримувати дітей до повноліття (ч. 2 ст. 51). При цьому вони зобов'язані утримувати як неповнолітніх дітей, так і повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей можуть стягуватися з них в судовому порядку згідно.

2. Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ч. 2 ст. 51). Згідно з українським законодавством повнолітні діти зобов'язані утримати непрацездатних батьків (пенсіонерів, інвалідів 1,2 групи), якщо вони потребують допомоги. При ухиленні від цього обов'язку кошти на утримання батьків стягуються в судовому порядку. Суд може покласти на таких дітей і обов'язок брати участь у додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (каліцтво, тяжка хвороба та ін.). Якщо судом буде встановлено, що батьки свого часу ухилялися від виконання своїх обов'язків, то діти можуть бути звільнені щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат по догляду за ними.

3. Обов'язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України (ч. 1 ст. 65). Вказаний обов'язок покладається тільки на громадян України і його слід вважати одним із найважливіших і почесних. Перш за все мається на увазі захист України від озброєної агресії. Захист Вітчизни водночас означає, що кожний громадянин України незалежно від національної, расової належності, віросповідання, ідеологічних переконань, трудової та іншої діяльності повинен захищати й відстоювати її конституційний лад від усіляких посягань, підтримувати громадський порядок і т.ін. Саме тому будь-які посягання на незалежність України, її територіальну цілісність, спроби насильницьким шляхом змінити державний устрій відносяться до державних злочинів.

4. Обов'язок громадян України шанувати державні символи України (ч. 1 ст. 65). Чинна Конституція нашої держави закріпила її державні символи — Державний герб, Державний прапор і Державний гімн. Як важливі атрибути суверенності та незалежності вони потребують відповідної поваги й захисту. Правда, не зовсім зрозумілим є те, що такий обов'язок не розповсюджується на всіх осіб без виключення, в тому числі й іноземних громадян і осіб без громадянства. Чинним законодавством публічний глум над державною символікою розглядається як злочин.

5. Обов'язок громадян відбувати військову службу (ч. 2 ст. 65). Порядок і правила її проходження визначаються законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року, «Про яальтернативну (не-військову) службу» від 12 грудня 1991 року та ін. Загальний військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки населення до захисту держави й забезпечення комплектування Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства. Загальний військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; призов на військову службу; проходження за призовом або добровільно військової чи альтернативної (невійськової) служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку. Військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина, а тому діюче кримінальне законодавство передбачає відповідальність за ухилення громадян від чергового призову на дійсну військову службу, а також за ухилення від військової служби, порушення військових статутних правил, інші військові злочини.

6. Обов'язок не заподіювати шкоду природі (ч. 1 ст. 66). Такий обов'язок покладається не тільки на громадян України, а й на кожну людину. Якщо об'єктам природи заподіяна шкода, то завдані збитки повинні бути відшкодовані або за спеціальними методиками визначення збитків, або за фактичними витратами, необхідними для відновлення порушеного стану природних ресурсів.

7. Обов'язок не заподіювати шкоду культурній спадщині (ст. 66). Детальна регламентація цього обов'язку дається в Основах законодавства України про культуру (ст. 11), а також в Законі «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» від 13 липня 1998 року. Цей закон установлює певні вимоги щодо охорони пам'яток історії та культури, а також обов'язок відшкодувати заподіяні збитки. В разі відмови в добровільному порядку відшкодувати збитки, відповідні спори мають вирішуватися в судовому порядку.

8. Обов'язок сплачувати податки і збори (ст. 67). Цей обов'язок розповсюджується на всіх осіб, які отримують доходи від трудової, інтелектуальної і творчої діяльності, а також з інших джерел. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, напрями їхнього зарахування і використання, перелік платників податків та об'єктів оподаткування і відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Законами України. Контроль за дотриманням податкового законодавства здійснюється державними податковими адміністраціями згідно із Законом «Про Державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року. Відповідно до Конституції всі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

9. Обов'язок неухильно дотримуватися Конституції України та законів України (ст. 68). Цей обов'язок тісно пов'язаний з визначенням і поняттям юридичної відповідальності — особливих, передбачених і врегульованих нормами права, відносин між громадянами й державою, що виникають у разі і внаслідок правопорушення. Головна мета юридичної відповідальності — охорона правопорядку, правове виховання людей і покарання за скоєне винних. В залежності від правопорушення юридична відповідальність може бути адміністративною, кримінальною, цивільною, дисциплінарною та конституційно-правовою. Встановлення чинним законодавством норм про юридичну відповідальність пов'язане з незадовільним рівнем загальної правової культури та правовим нігілізмом. Ч. 2 ст. 68 Конституції встановлює загальновідоме ще з часів римського права правило — незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

10. Обов'язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68). На рівні конституційно визнаної найвищої соціальної цінності в Україні в ч. 1 ст. З перелічені не всі права й свободи людини, які передбачені Конституцією. Але право на життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку належать до тих прав людини, що зумовлені її природою, та не залежать від наявності певного статусу особи в державі. Саме тому всі вони в міжнародній практиці позначаються як фундаментальні. І, звичайно, повинні поважатися і бути гарантовані всі без виключення права й свободи людини, які зафіксовані в Конституції України та в поточному галузевому законодавстві.

8