- •1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва
- •2. Основні суб’єкти ринкової економіки
- •3. Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
- •4. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції
- •Економічний закон конкуренції
- •5. Види економічної конкуренції
- •6. Монополія: причини виникнення, суть та основні типи і форми
- •3. Процес централізації капіталу.
- •4. Трансформація індивідуальної приватної власності.
- •Класифікація монополій
- •Основні організаційні форми економічних монополій
- •Основні поняття
- •Що повинні знати студенти
- •Контрольні запитання
- •Завдання для перевірки знань студентів
4. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції
Ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб’єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності.
Конкуренція (від лат. concurrere – “зіштовхуватися“) – економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.
Рис 8.6. Позитивні та негативні риси конкуренції
Завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.
Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:
— наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;
— свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;
— абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;
— відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;
— наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни тощо.
Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:
— загальноекономічні – загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;
— технологічні – галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;
— інституційно-соціальні – наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві;
— міжнародні – ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.
Економічний закон конкуренції
Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, суттєві взаємозв’язки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.
Усі суб’єкти господарювання діють незалежно один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес – одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.
Отже, виникає суперечність між умовами виробництва товарів і можливостями їх реалізації. Ця суперечність розв’язується через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку.
Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно виявляється через функції, які він виконує (рис. 8.7).
Рис. 8.7. Функції закону конкуренції
Функція ціноутворення. Це одна з найважливіших функцій конкуренції. Особливість цієї функції виявляється у тому, що конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробництва будь-якого товару, які й визначають рівноважну ринкову ціну товару.
Функція регулювання. Підприємці спрямовують свої капітали з малодохідних галузей у ті галузі, товари яких користуються попитом і дають більші прибутки. У результаті переливання капітальних ресурсів між галузями досягається відповідна збалансованість між виробництвом і потребами, формуються необхідні пропорції в суспільному виробництві.
Функція стимулювання. Конкурентна боротьба за найбільші прибутки спонукає товаровиробників застосовувати нову техніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, обновляти продукцію, підвищувати її якість, знижувати ціни. Це, у свою чергу, підвищує ефективність усього суспільного виробництва.
Контрольна функція. Конкуренція контролює конкурентоспроможність кожного виробника за двома основними показниками його діяльності:
1) за відповідністю індивідуальних затрат виробництва його товарів суспільно необхідним витратам виробництва подібних товарів;
2) за відповідністю асортименту його товарів суспільним потребам, тобто його корисності для суспільства.
Якщо товар проданий на ринку за ціною, встановленою на основі конкуренції, яка відшкодовує витрати виробництва і дає прибуток, то це свідчить, що товаровиробник працює згідно з суспільно нормальними умовами виробництва.
Функція диференціації товаровиробників. Товаровиробники за рівних стартових економічних можливостей можуть мати різні кінцеві результати своєї діяльності. Бажаних результатів товаровиробники можуть досягти лише за умови цивілізованої конкуренції, коли кожен із учасників ринку може конкурувати та перемагати конкурентів завдяки власним перевагам.
Конкуренція заохочує і створює умови для подальшого розвитку і процвітання тих товаровиробників, які найбільш ефективно використовують ресурси виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів. Відповідно відбувається і диференціація розподілу доходів між товаровиробниками.
Конкурентоспроможність – це володіння властивостями, що створюють певні переваги для суб’єкта економічної конкуренції.
Вона визначається за допомогою коефіцієнта конкурентоспроможності:
де КК – коефіцієнт конкурентоспроможності;
ВП – ринкова вартість продукції;
ВВ – витрати виробництва.
Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен досягати одиниці, бо це свідчитиме, що підприємство працює без прибутку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішніше діє суб’єкт конкуренції на ринку.