77 Спілкування

Спілкування.- багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу ,обмін інформацією ,вироблення загальної стратегії взаємодії ,сприйняття, розуміння іншої людини У спілкуванні реалізується потреба однієї людини в іншій. У процесі спілкування виділ. 2 фактори (за Лірі):а)домінування\підлеглість,б)дружелюбність/агресивністі

Спілкування — це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера

79.Сумісництво-це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії,що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

Є фізична, психіко-фізіологічна, соціально-фізіологічна та психологічна сумісність.

Психологічна сумісність — характеристика тривалої взаємодії поміж двома та більше індивідами, коли прояви властивих цим індивідам рис характеру не призводять до істотних протиріч, які неможливо вирішити без зовнішнього втручання.

Хоча термін «психологічна сумісність» широко використовується у соціологічній та психологічній (ба навіть частіше — у популярних книжках), досі не створено загальної теорії психологічної сумісності. Незважаючи на те, можна відмітити дослідження у цьому напрямку

80.Механізми пізнання людини людиною

Сприймання людьми один одного в ході спілкування, формування враження про індивіда можна вважати вихідною передумовою в його розумінні й пізнанні. При цьому зазначимо, шо йдеться про сприймання людини людиною як про процес набагато активніший, ніж сприймання інших об'єктів навколишнього світу, який активізує розумові, вольові, емоційні процеси, частіше спонукує до дії, до осмислення себе та інших, до отримання знання. Безпосередній процес сприймання однією особою іншої починається із відображення зовнішності й поведінки і вже на цьому етапі той, хто спостерігає, певним чином оцінює зовнішні ознаки й робить деякі умовиводи (іноді несвідомо) про внутрішні психологічні властивості партнера зі взаємодії. При цьому за одними ознаками робиться висновок про расову й національну належність людини, за іншими — про стать, вік, соціальну належність і рівень культурного розвитку, ще за іншими — про характерологічні особливості людини, її здібності, можливості виконувати ту чи іншу справу. Взаємне сприймання породжує до учасників взаємодії високий рівень вимог, пов'язаних з поглибленим інтелектуальним аналізом. Водночас за умов передусім дефіциту часу та інтенсивного зростання комунікативної інформації партнери зі спілкування змушені поповнювати брак даних і знань про іншого тією інформацією, яку дає їм перше враження. Звісно воно може частково чи цілком не збігатися з подальшими уявленнями про Людину