
- •Предмет психології.
- •2. Напрями психології: біхевіоризм, психоаналіз, гуманістична психологія.
- •3. Галузі психології:
- •4. Основні методи психології.
- •5. Предмет педагогіки.
- •6. Галузі педагогіки:
- •7. Поняття про психіку
- •8.Види психічних явищ
- •9.Інстинкти, навички,Інтелектуальна поведінка
- •10. Будова нервової системи
- •12. Перша і друга сигнальні системи
- •13.Стадії сну
- •14.Поняття здоровя
- •15.Фактори здоров я
- •15 Психосоматичні розлади
- •20. Поняття про самосвідомість
- •21. Психологічний захист
- •22. Види психологічних захистів
- •40.Поняття про психічний стан
- •24. Сновидіння
- •28. Поняття про відчуття, його види та вл-сті.
- •36.Поняття про уяву
- •37. Поняття про емоції, їх види.
- •38. Поняття про волю. Вольова регуляція д-сті
- •39. Вольові якості особистості
- •41.Характеристика окремих психічних станів
- •42.Методи регуляції психічних станів
- •43.Людина, Ідивід , особистість, Індивідуальність
- •46.Поняття про темперамент
- •49. Вчення Павлова про темперамент
- •51. Психічні властивості різних типів темпераменту
- •52. Поняття про інтелект
- •53. Коефіцєнт інтелекту
- •55. Схильності , здібності
- •56.Поняття про характер, його структуру і властивості
- •57. Теорія акцентуацій характеру за к.Леонгардом. 58. Поняття про акцентуацію
- •59. Характеристика різних акцентуацій особистості.
- •61.Локус контролю.
- •63.Потреба, мотив, мотивація
- •65. Поняття про спрямованість
- •66. Типи спрямованості
- •68.Рівень домагань
- •69. Самооцінка
- •71.Розвиток , концепція розвитку людини: біогенетична , соціогенетична
- •74. За е . Еріксоном
- •75Поняття про діяльність .
- •77 Спілкування
- •80.Механізми пізнання людини людиною
- •81 Бар єри спілкування
- •82.Ідея управління конфліктами виробленням індивідуальної стратегії і тактики продуктивної поведінки у конфліктній ситуації(за к.Томасом).
- •83. Референтна група
- •84.Соціально – психологічний клімат
- •87.Дидактика
- •89. Функції управління навчанням
- •90. Принципи навчання , закономірності
- •Характеристики основних освітніх парадигм
66. Типи спрямованості
Особиста спрямованість-це переважання мотивів власного достатку, прагнення до особистої переваги і престижу. Така людина найчастіше зайнята собою, своїми почуттями, переживаннями і мало реагує на потреби оточуючих, свої власні інтереси ставить вище, ніж інтереси співробітників або роботи, яку має виконувати, бачить перш за все можливість задовольнити свої домагання. Така ергоцентрична позиція є не найкращою для професійної діяльності особистості-її часто недолюблюють колеги і керівництво і, якщо не заважають певні обставини, від її співробітництва прагнуть позбутися.
Спрямованість на взаємодію-дії працівника визначаються його потребою у спілкуванні, прийнятності іншими людьми, бажанням підтримувати добрі стосунки з членами колективу. Вони часто поступаються тиску групи, не переймаються кар'єрним зростанням. Такого працівника більше цікавить не стільки кінцевий результат діяльності, скільки сама спільна діяльність, можливість спілкуватися. У зв'язку з цим інколи зайва товариськість може заважати справі. Що виконується. Людина може стати надто комфорною (залежною від групи, від думок більшості), втратити власні погляди. Намагаючись зберегти добрі стосунки зі співробітниками на шкоду своїм власним інтересам і своїй праці.
Ділова спрямованість-відображає перевагу мотивів, пов'язаних з досягненням групою цілі. Працівник з такою спрямованістю доказово відстоює свою думку , яку вважає корисною для виконання завдання. Такий керівник прагне до співробітництва з колективом і, відтак, його підлеглі досягають найвищої продуктивності в роботі. Для нього є характернирм прагнення до оволодіння новими навичками й уміннями, вдосконалення своєї майстерності, потяг до пізнання. Цей вид спрямованості є найкращим для результативної праці, але ефективна професійна діяльність потребує також певних рівнів розвиненості інших видів спрямованості. Якщо ділова спрямованість занадто домінує-працівник стає «трудоголіком». Не дає перепочинку ні собі, ні оточуючим.
Добрим показником гармонійної особистості є приблизно однакова розвиненість всіх трьох видів спрямованості.
67. Я – концепсія
Психіка людини формується всім її життям, досвідом, внаслідок чого утворюється особливий суб'єктивний світ. Модель світу складається з двох підструктур: «Я-образ» і «Я-концепція». Картина світу — це сис-ма орієнтацій, яка дозволяє скласти уявлення про своє місце в навколишньому світі і на цій підставі прогнозувати наслідки своїх дій, вчинків, поведінки в цілому. «Я-образ» значною мірою формується підсвідоме і відображає емоційно забарвлені уявлення про себе. “Я-концепція” включає в себе вже усвідомлені оцінки, результати аналізу і прогнози, тобто те, як людина дивиться на свої дії. можливості та їх розвиток у майбутньому. Існує глибинна залежність між позитивною «Я-концепцією» і успішністю самореалізації та навпаки.
Становлення «Я-образу» і «Я-концепції» починається з народження і здійснюється під впливом вимог до дитини з боку батьків. Це становлення реалізується завдяки наслідуванню, а далі — привласненню і зануренню цих вимог
Частина моделі світу, що пов'язана з уявленням про себе, є динамічною у віковому розвитку. В моделі світу відбувається структурування цінностей. Оскільки не всі компоненти, відповідальні за самосприйняття, дозрівають водночас, то тільки до кінця дошкільного періоду у дитини виникає відносно стінка система мотивів.
в процесі соціалізації особистість все більше змінює уявлення про своє «Я». У коло «Я» потрапляють члени сім'ї. Любов до рідних викликає переживання і розуміння того, що радість або біда Іншої близької людини можуть сприйматися як тотожні щодо свого благополуччя або страждання. Тому любов до ближніх стає тим етапом розвитку особистості, який символізує її соціалізацію за межами сім'ї. Подальший розвиток особистості — це як поширення своєї ідентичності до масштабів людства («Я — людина»), так і поглиблення розуміння своєї унікальності.