Екстралінгвістична та лінгвістична інформація

Дійсно, змістова (семантична) й експресивно-емоційна інформація суттєво відрізняються одна від одної, але, разом з тим, вони наділені однією спільною рисою: обидва змістових компонента слова виражають екстралінгвістичне наповнення, що належить до фактів дійсності. Утім, добре відомо, що будь-яка лексична одиниця, будь-який мовний елемент обов’язково тримають у своїй формі певну інформацію суто мовного характеру. Слово місяченько не лишень викликає асоціативний зв’язок з реальним світилом та ще й вказує на ставлення до нього з боку автора, але й додає прозаїчні відомості про конкретну граматичну маркантність, тобто, що це слово – іменник чоловічого роду, однина, має у своєму складі десять графем, дев’ять фонем, що може, наприклад, римуватися зі словом козаченько тощо. А тому, враховуючи обов’язкову віднесеність кожного слова як з фактами об’єктивної дійсності, матеріальної та духовної (референційні значення) плюс авторська позиція (прагматичні значення) з одного боку, так і з мовною системою (внутрішньолінгвістичні значення) – з другого, виявляється доцільним виокремити в інформативній структурі слова передусім два основні типи (обсяги) інформації: екстралінгвістичну (повнозначну) і лінгвістичну (службову). В інформації першого типу відбиваються поняття та уявлення про факти, будь-які об’єкти дійсності, характеристики, дії, стани, особливості, якості тощо, притаманні різноманітним матеріальним та духовним формам природи й суспільства. Інформація другого типу має внутрішньомовне наповнення, де віддзеркалюються об’єкти мовної системи, відносини між ними та закономірності створення мовного потоку. Простіше, під службовою інформацією ми розуміємо передусім той лінгвістичний зміст, що виявляється у так званих пустих граматичних категоріях: рід неживих іменників, рід, число та відмінок прикметників, деякі категорії займенників тощо.

Подібна службова інформація не передається в перекладі, оскільки являє собою дані про систему конкретної мови, наявні в одиницях цієї мови. Незалежно від волі перекладача вона змінюється на лінгвістичну інформацію мови перекладу, яка не співвідноситься з подібною інформацією про систему мови оригіналу. Читаючи професійно виконаний переклад, ми не отримуємо інформації про вихідну мову і не повинні її отримувати. Тільки в окремих випадках просочуються деякі незначні випадкові безсистемні дані про мову оригіналу, як скажімо, при транслітерації власних імен. У процесі перекладу відбувається мимовільна зміна службової інформації, що визначається інваріантною повнозначною інформацією та системою мови перекладу. Службова інформація тільки тоді пов’язується з перекладацькою проблематикою, коли вона якимось чином відбиває екстралінгвістичні чинники – метафоричне використання роду неживих іменників, звуконаслідування тощо.

Види екстралінгвістичної інформації

Серед екстралінгвістичної (повнозначної) інформації можна налічити принаймні п’ять видів. Декотрі дослідники (Виноградов) нараховують шість видів + диференційна, що може бути спірним.

1. Змістова (денотативна, семантична) інформація. У ній відбиваються поняття та уявлення про все суще, реальне й абстрактне. Конкретніше, це тілесні об’єкти (стіл, людина, дім тощо). Потім – феноменальні об’єкти. До них належать властивості, дії, якості та відносини тілесних об’єктів: політ, швидкість, вірогідність; просторові та часові відносини: до, після, під, над. Групу конструктних об’єктів складають неіснуючі в природі та фантастичні конструкти: дракон, кентавр тощо. Нрешті, сюди належать мовні денотати: союз, літера, займенник тощо. Змістова інформація – це те, що відбито в ядрі лексичного значення слова. В інформативній структурі слова вона займає провідне значення, без неї немає слова. Усі інші види повнозначної інформації виявляються супутними, додатковими, хоча й теж важливими елементами словесного змісту.

2. Емоційно-експресивна (стилістична, конотативна) інформація, що виражає людські почуття. Сам зміст семантичної інформації може емоційно впливати на реципієнта, але ще не означає, що в ньому міститься емоційно-експресивна інформація.

3. Соціолокальна (соціальна, стильова, соціогеографічна) інформація вказує на соціосферу функціонування слова. Відомо, що в розвинутих мовах за період їхньої історичної еволюції виникли підсистеми, які дістали назву функціональні стилі. Вони характерні для різноманітних сфер суспільно-виробничих, громадських і побутових взаємин людини. Своєрідність цих сфер впливає на характер функціонування мови, а надто, на відбір лексичних засобів. Тим самим слово не лише виражає змістове й емоційне наповнення, а й свідчить про свою суспільну належність і локальну поширеність. Носій мови розрізняє нейтральну лексику від просторіччя, професіоналізм – від поетизму, жаргонізм – від терміна, діалектне слово – від канцеляризму. Для перекладача знання таких характеристик слів оригіналу вкрай важливе для правильного осмислення та сприйняття тексту й адекватного вибору лексичного відповідника у перекладі.

4. Хронологічна (часова, діахронічна) інформація. Лексика будь-якої мови незмінно пов’язується з розвитком суспільства та його історією. У мові завжди є слова або значення слів, які входять чи щойно ввійшли до лексичної системи, і слова (їхні значення), що сприймаються як застарілі. Йдеться про неологізми й архаїзми. Притаманна їм часова характеристика в художньому творі виявляється змістовною та багатофункціональною.

5. Фонова інформація. Правильне розуміння художнього тексту залежить від знання культури та історії народу, мовою якого створювався літературний текст. Соціокультурний уклад певної національної спільноти має свої особливості, що відрізняють його від укладів інших націй та етносів.