ема
6. Податкове середовище підприємства
Тема 6. Податкове середовище підприємства
ЗМІСТ
1. Загальна характеристика системи оподатковування підприємства в Україні.
2. Система податків в Україні.
3. Деякі податки, збори й відрахування. Методика розрахунку й віднесення їх на витрати і ціни.
4. Податок на додану вартість.
5. Податок на прибуток підприємства.
6. Нарахування і відрахування в пенсійний і соціальні фонди.
7. Податок на доходи фізичних осіб.
Ключові слова: ПОДАТКИ, ЗБОРИ, БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ, СТАВКА ОПОДАТКУВАННЯ, ПОДАТОК НА ПРИБУТОК, ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ, АКЦИЗНИЙ ЗБІР, ЗБОРИ (ПОДАТКИ) В СОЦІАЛЬНІ ФОНДИ, ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
1. Загальна характеристика системи оподатковування підприємства в україні
Податки є складовими елементами собівартості й ціни продукції.
Податок – це обов'язковий платіж, що стягується в бюджет із суб'єктів господарської діяльності й громадян. Сукупність податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків у бюджети й державні цільові фонди складає податкову систему.
Податки (відповідають на запитання «для чого?») встановлюються для утримання державних структур (законодавчої, виконавчої й судової влади), виконання ними державних функцій: управління, оборони, соціального й економічної й задоволення інших суспільних потреб.
Збори (відповідають на запитання «за що?») і встановлюються за використання суб'єктом господарювання певних ресурсів, які створюють йому доход.
Платежі (відповідають на запитання «на що?») призначаються на покриття певних витрат, які виникають при використанні ресурсів суб'єктом господарювання.
Внески (відповідають на запитання «від чого?») і визначаються як частка віл вартості майна суб'єкта господарювання при здійсненні окремих господарських операцій.
Система оподатковування суб'єктів господарювання базується на наступних принципах:
1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного відновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
2) стимулювання виробничої діяльності підприємств й інвестиційної активності – введення пільг на оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
3) обов'язковості – затвердження норм оплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі достовірних даних про об'єкти оподатковування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
4) рівнозначності й пропорційності – сплата податків юридичними особами здійснюється в певній частині від отриманого прибутку й забезпечується оплата рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівному прибутку й пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;
5) рівності, недопущення яких-небудь проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичним і фізичним особам, включаючи нерезидентів) при визначенні зобов’язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів);
6) соціальної справедливості – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом установлення економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого й прогресивного оподаткування громадян, які одержують високі й надзвичайно високі доходи.
7) стабільності – забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
8) економічної обґрунтованості – встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки й фінансових можливостей з врахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
9) рівномірності стягнення – встановлення строків оплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів у бюджет для фінансування витрат;
10) компетенції – встановлення й скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їхнім платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподатковування винятково законодавчою владою;
11) єдиного підходу – забезпечення єдиного підходу до розробки законів про податки з обов'язковим визначенням платника податку й збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподатковування, джерела оплати податку й збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку й збору (обов'язкового платежу), строків і порядку сплати податку, підстав для одержання податкових пільг;
12) доступності – забезпечення прибутковості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).
Класифікація податків, зборів і обов’язкових платежів до бюджету наведена на рис. 1.
Основну групу становлять прямі й непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо на прибуток чи майно підприємства. Непрямі податки не залежать безпосередньо від доходів (прибутку) платника.
Залежно від органу, який стягує податок і розпоряджається ним, розрізняють державні і місцеві податки. Державні податки стягуються у відповідності з податковим законодавством і направляються в державний бюджет. До них відносять податок на прибуток, податок на додану вартість, мито тощо.
Місцеві податки стягуються місцевими органами влади і поступають в місцеві бюджети.
За їх використанням податки поділяються на загальні і спеціальні (цільові). Загальні податки знеособлюються при надходженні в бюджет, наприклад, податок на додану вартість, податок на прибуток. Спеціальні (цільові) податки мають строго визначене призначення. До спеціальних податків належать податки, що стягуються з певних груп платників. Наприклад, транспортний, курортний збір, плата за забруднення навколишнього середовища тощо. За своєю суттю цільовими податками є нарахування і відрахування від фонду оплати праці в пенсійний і соціальні фонди.
Рис.
1 – Класифікація податків, зборів і
обов’язкових платежів