11. Міжнародні злочини і злочини міжнародного характеру: порівняльний аналіз. Кодифікація міжнародних злочинів.

ЗМХ - міжнародний стандарт протиправної поведінки. Це універсальне, однакове для обох сторін – держав правопорушення.

Моделі протиправної поведінки яка може бути підставою для взаємодії держав:

- Злочин скоєно на території однієї де-ви, а правопорушник переховується на тер іншої.

- Злочинну поведінку розпочато на території однієї де-ви, завершено – на тер іншої.

- Злочин вчинено на території однієї держави проти громадян іншої тощо.

В усіх випадках для належного покарання особи достатньо законодавства будь-якої з сторін. І державам залишається визначити, хто з них здійснить переслідування.

Суть ЗМХ розкривається через галузевий принцип подвійної криміналізації. Сторони розглядають поведінку фізичної особи в повному її обсязі як протиправну, заборонену і карану. Склад злочину в обох випадках співпадає. Також практично співпадає і санкція. Саме за наявності таких обставин буде співпадати і переслідування.

Міжн злочин – злочин що посягає на міжн правопорядок. Статут Міжн воєнного трибуналу 45 р. розділив міжн злочини на 3 групи: проти миру, воєнні, проти людства. Напр. розвязання війни, неправильне поводження з військовополоненими, місцевим населенням, зловживання владою. При виявленні такого порушника особа примусово вилучається з-під юрисдикції держави для міжн трибуналу (ств Нюрнб і Токійський у 45 р.)

Особливості:

-порушників судять не за нормами нац права а за МП (юстиція адхок)

-срок давності на них не застосовується

Злочини кодифікуються після їх вчинення.

В. Пелла виділив: агресивна війна, воєнні, порські, повітряні, промислові і економ мобілізації, що заст з метою воєнних демонстрацій, втруч у внутр політику, порушення демілітаризаційних зон.

Лукашук Наумов: агресія, військ злочини, злочини проти людяності, геноцид, расова дискримінація, апартеїд тощо.

12. Роль міжнародних організацій у боротьбі з міжнародною злочинністю.

Функції координації співробітництва держав у боротьбі з міжнародною злочинністю взяли на себе міжнародні організації. Вони включали в себе обговорення проблем, пов’язаних з міжнародною злочинністю, вжиття спільних заходів по попередженню транснаціональних злочинів, боротьба з найбільш небезпечними протиправними діями та надання допомоги окремим державам у подоланні високого рівня злочинності.

Особлива роль у цих питаннях відведена ООН. В рамках цієї міжнародної організації питання міжнародної злочинності були предметом розгляду багатьох органів. Найважливіші питання розглядалися навіть Генеральною Асамблеєю ООН, зокрема: проблеми організованої злочинності, транснаціональної злочинності, видача злочинців, нелегальна міграція по морю тощо. Рядом резолюцій ГА ООН встановлені міжнародні стандарти щодо поводження з правопорушниками, екстрадиції тощо.

Координуючим органом ООН Економічна і Соціальна Рада. В її рамках діє Комісія по попередженню злочинності і карному правосуддю, яка розробляє заходи боротьби з міжнародною злочинністю. Результати роботи Комісії було покладено в основу діяльності Конгресів ООН в галузі попередження злочинності та поводженню з правопорушниками. Таких конгресів відбулося вже 10. Основними їх завданнями є обмін думками та досвідом боротьби зі злочинністю, вироблення рекомендацій та пропозицій у цій сфері.

Значну роль у боротьбі з окремими видами злочинів відіграють і інші міжнародні організації такі наприклад, як ІКАО – у боротьбі з незаконними посягання на безпеку цивільної авіації, МАГАТЕ – у забезпечення захисту радіоактивних матеріалів тощо.