- •1. Авторитаризм: визначення, суттєві риси.
- •2.Базові типи політичної культури за г. Алмондом та с. Верба: патріархальний, підданства, активістський.
- •3.Взаємовідносини держави і громадянського суспільства за різних політичних режимів.
- •4.Виборча система сучасної України.
- •6. Генеза та еволюція поняття "геополітика": науковий напрям та елемент політичної практики.
- •7. Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику.
- •8. Головні функції політичних систем.
- •10.Громадянське суспільство: сутність та структурні елементи.
- •12. Джерела легітимності влади.
- •13.Засоби боротьби з тероризмом
- •14.Зміст системного підходу до вивчення політики.
- •15.Історичні форми демократії
- •16.Класовий і загальносоціальний підходи до визначення сутності держави.
- •17Критерії загального виборчого права : історія і сутність. Голосування: пряме і непряме. Цензи
- •18. Легальність та легітимність політичної влади
- •19. Методи вирішення політичних конфліктів
- •21. Об'єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •22. Ознаки та основні функції держави.
- •23. Основні елементи політичної культури.
- •24.Основні концепції походження держави: телеологічна, патріархальна, договірна, класова, психологічна, органічна, іригаційна, теорія завоювання.
- •25. Основні риси модернізованих політичних систем.
- •26. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Істон, г. Алмонд, к. Дойч).
- •27.Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •28. Основні теорії влади (реляціонистські, системні, біхевіористські).
- •33 Політична етика: визначення та зміст.
- •34 Ідеологія: суть, специфіка та роль у політиці.
- •35 Політична поведінка: суть, типи, форми прояву.
- •36. Зміст політичної психології, її функції.
- •37.Політичний процес: зміст поняття, суб'єкти політичного процесу.
- •39.Поняття "об'єднання громадян", "громадс організація" та "громадс об’єднання" – їх визнач у науці та зак-встві.
- •42. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів
- •43.Поняття та ознаки партії.
- •44.Поняття та типи політичної участі.
- •45.Предмет політології.
- •46.Принципи правової держави.
- •47.Причини виникнення держави.
- •48.Причини та умови виникнення тероризму.
- •50.Ресурси політично влади; різновиди та типологія
- •51.Реформа, революція, переворот, трансформація
- •52. Рівні політичної культури
- •53. Різноманітні форми авторитаризму.
- •55. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика.
- •56. Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і система гільдій
- •57.Стилі лідерства. Визначення та типологія.
- •58. Структура політичних партій.
- •59.Структура політичної влади
- •60. Структурні компоненти політичної системи.
- •61.Суб’єкти політичної влади:соціальні,інституціональні та функціональні.
- •62.Субєкти і об’єкти політики.
- •63.Суспільно-політичні рухи:визначення,особливості існування та діяльності.
- •64.Сутність виборчої системи,типологія виборів.
- •65. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •70. Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •73 Теорії еліт (г.Моска, в.Парето, р.Михельс).Теорії лідерства.
- •74. Теорії лідерства: теорія рис, визначальної ролі послідовників, ситуаційна, синтетична.
- •75. Тероризм як чинник сучасної політики.
- •76.Типи виборчих систем у світовій практиці: мажоритарна система відносної чи абсолютної більшості, пропорційна і змішана системи. Достоїнства і недоліки кожної виборчої системи.
- •77. Типи партійних систем , їх характеристика.
- •78.Типи політичної культури: фрагментарна й інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культура.
- •79. Типологія легітимності політичної влади.
- •80. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •81 Типологія політичних конфліктів
- •82. Типологія політичних систем.
- •83.Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони.
- •84. Форма державного устрою
- •85.Форми тоталітарного режиму
- •86. Функції політичних партій
- •87.Функції політичного лідера
- •89. Функції політичної еліти
18. Легальність та легітимність політичної влади
В легітимності відображається ставлення громади до влади. Її можна визначити як стан влади, коли вона визнається більшістю народу законною та справедливою, народ погоджується з владою, добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися.
Легітимність і авторитетність влади — явища певною мірою схожі. Легітимність означає згоду з владою, коли він добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися. Чим нижчий рівень легітимності, тим частіше вона буде спиратися силовий на примус.
Від легітимності потрібно відрізняти поняття легальності влади.
Легальність влади — це юридичне поняття, яке означає відповідність дій влади (спосіб завоювання та здійснення влади) діючому на той час законодавству.
Між легітимністю і легальністю можуть бути суперечності. Не всі закони, прийняті відповідно до встановленої процедури, можуть оцінюватись населенням як справедливі, нарешті, законно обрана влада у випадку невиконання своїх зобов’язань, невдалого екномічного курсу, який призвів до різкого падіння рівня життя, може втратити довіру з боку населення. У цьому випадку спостерігається процес делегітимації влади. У той же час нелегальна за своїм похподженням влада може у свою чергу бути виправдана і підтримана народом.
Легітимація — це спосіб або процес, методом якого влада отримує виправдання. Ідеальної легітимності (100% підтримки населення) не буває . у будь-якому суспільстві є люди, що порушують закони або ставляться до влади апатично. Нарешті, в демократичному суспільстві існує опозиція офіційній владі. Відповідно будь-яка влада повинна підтверджувати свій авторитет, доказувати населенню, що саме вона найбільшою мірою відповідає його інтересам.
Типи легітимності за Вебером:
1. традиційне панування, яке спирається на силу традицій. Накази керівників є правомочними, оскільки відповідають звичаям та історичним прецедентам. (монархії) цей тип може бути декількох видів: геронтократія (влада старійшин), патріархальна (влада старійшин племені), патримоніальна (влада монарха), султанізм (різновид попереднього види, це абсолютно свавільна влада), влада суверенна над феодалами-васалами,
2. харизматичне панування базується на особистій відданості людей, їх переконанні у надзвичайному дарі правителя. Зразки харизми Вебер бачив у Христі, Будді, Магометі. Сучасні дослідники зразки харизми поширюють на Лєніна, Сталіна, Ганді, Наполеона. Особливий випадок харизма Папи Римського. Він володіє нею завдяки воєму становищу (функціональна харизма).
3. легальне (раціональне) панування ґрунтується на підпорядкуванні усіх системі законів, які встановлюються у відповідності з конкретними постійними принципами.
Легітимність політичної влади — це стан, коли право чинність даної влади визнають суспільство і міжнародне співтовариство; це форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою.
Легітимність влади є її невід'ємною ознакою. Легітимність не є синонімом законності, оскільки політична влада не завжди спирається на право і закони, але завжди користується певною підтримкою принаймні частини населення. Основними джерелами легітимності є три основні суб'єкти: населення, уряд і зовнішньополітичні структури.
Процес визнання влади правочинною, утвердження її легітимності називають легітимацією. Підстави легітимації, тобто умови, за яких народ готовий визнати владу, мають історичний характер: 1) успадкування влади главою держави від своїх предків; 2) у давні часи, перемігша у війні, держава-завойовник могла розраховувати на визнання її влади над приєднаною територією правочинною; 3) у сучасних демократичних державах підставою легітимації вважається обрання, владних структур народом.