33. Економічне середовище у ролі гравця. Поняття інформаційної ситуації та її характеристика.

Економічне середовище

Під економічним середовищем надалі будемо розуміти сукупність невизначених чинників (у тому числі й економічних), які впливають на ефективність рішення, що приймається.

У дискретному випадку ЕС являє собою повну групу взаємовиключаючих та взаємодоповнюючих випадкових подій:

 = {₁; ₂; …; _n};  = ₁ + ₂ +_…+ _n;

Р() = Р(₁ + ₂ +…+ _n) = Р(₁) + Р(₂) + ... +Р(_n)=р₁+р₂+…+р_n=1.

Інформаційна ситуація

Під інформаційною ситуацією з погляду суб’єкта управління (залежно від рівня його поінформованості) розуміють певний ступінь градації невизначеності щодо перебування економічним середовищем в одному зі своїх можливих станів у момент при- йняття рішення суб’єктом управління (гравцем).

Класифікацію інформаційних ситуацій, які характеризують поведінку економічного середовища під час «вибору» свого стану в процесі прийняття рішення, можна побудувати таким чином [6; 7; 9].

Перша інформаційна ситуація характеризується заданим розподілом апріорних імовірностей станів економічного середовища , тобто вважаються відомими ймовірності реалізації j-го стану: , для яких мають виконуватися такі умови: , (достатня за обсягом інфор­мація).

Друга інформаційна ситуація характеризується можливістю оцінити параметри (числові характеристики), які характеризують розподіл апріорних імовірностей станів економічного се- редовища (математичне сподівання, дисперсію), хоча сам закон розподілу ймовірності є невідомим (достатня за обсягом інформація).

Третя інформаційна ситуація характеризується певною системою (лінійних чи нелінійних) співвідношень пріоритету стосов­но елементів множини  — станів економічного середовища (обсяг інформації про економічне середовище недостатній).

Четверта інформаційна ситуація характеризується, з одного боку, невідомим розподілом апріорних імовірностей станів економічного середовища, а з іншого — відсутністю активної протидії економічного середовища цілям суб’єкта управління.

П’ята інформаційна ситуація характеризується абсолютно протилежними (антагоністичними) інтересами СПР та економічного середовища, тобто має місце конфлікт між ними. При цьому економічне середовище є активним) і являє собою зловмисного противника. (Це ситуація, коли є достатнім обсяг інформації про поведінку економічного середовища).

Шоста інформаційна ситуація характеризується як проміж­на між першою та п’ятою інформаційними ситуаціями, коли разом із наявністю певної інформації щодо розподілу Р апріор­них імовірностей , економічне середовище не є пасивним.

Слід зауважити, що кожній інформаційній ситуації відповідає свій набір критеріїв прийняття рішень.

34. Функція ризику. Модель прийняття рішень в умовах ризику.

Функція ризику визначається як лінійне перетворення позитивно чи негативно заданого інгредієнта ФО до відносних одиниць вимірювання. Таке перетворення встановлює порядок відліку ФО для кожного стану ЕС :

1) для , коли мають зафіксований стан економічного середовища , знаходять величину

і функція ризику визначається у вигляді:

;

2) для F=F ^— при фіксованому знаходять

i функція ризику визначається як

.

Прийняття рішень в умовах ризику

Предметом теорії прийняття рішень в умовах невизначеності та зумовленого нею ризику є дослідження законів перетворення апріорної та апостеріорної інформації про стан об’єкта та ЕС в кількісні складові інформації керування, притаманні різним суб’єктам (органам) керування та різним керованим економічним об’єктам (системам).

Основними поняттями (категоріями) теорії прийняття рішень є: система керування; керований об’єкт; суб’єкт керування та прийняття управлінських рішень; економічне (господарське) середовище; стан об’єкта та середовища; рішення, що приймаються; невизначеність та зумовлений нею ризик; функціонал оцінювання (матриця значень функціоналу оцінювання); ситуація прийняття рішень; інформаційна ситуація; джерело інформації; критерії прийняття рішень тощо.

Для дослідження статистичних моделей прийняття рішень в умовах невизначеності та зумовленого нею ризику виходять із схеми, що передбачає наявність:

1. ідентифікованого економічного середовища, для якого визначена множина взаємовиключаючих та взаємодоповнюючих станів _j  , j = 1, ..., n, однак у момент прийняття рішення суб’єктові керування невідомо, у якому стані буде перебувати ЕС;

2. у суб’єкта керування:

• множини взаємовиключаючих рішень х_k  Х, одне з яких йому необхідно прийняти;

• функціонала оцінювання F = {f(х_k, _j)}, що характеризує «виграш» чи «програш» при виборі рішення х_k  Х, якщо ЕС перебуває (буде перебувати) у стані _j  .

Творча складова процесу прийняття рішення в умовах ризику має вирішальне значення і складається з таких основних кроків:

Крок1. Формування множини рішень Х та множини  станів ЕС;

Крок2. Визначення та формалізація основних показників ефек­тивності і корисності, що входять у функціонал оцінювання F = {f_kj};

Крок3. Визначення ІС, що характеризує стратегію поводження економічного середовища;

Крок4. Вибір критерію прийняття рішення з множини критеріїв, що є характерними для обраної (ідентифікованої) ІС;

Крок5. Прийняття оптимального рішення за обраним критерієм.

Формальна складова процесу прийняття рішення в умовах ризику складається з таких двох кроків:

Крок1. Проведення розрахунків за існуючими алгоритмами показників ефективності, що входять у визначення ФО;

Крок2. Проведення розрахунків щодо знаходження оптимального розв’язку х_*  Х (чи множини таких розв’язків Х^*  Х), згідно з обраним критерієм прийняття рішень.

Вибір конкретного рішення х_k  Х залежить від інформаційної ситуації на множині станів ЕС та обраного критерію прийняття рішень. Про це йдеться далі.