13. Вимоги пожежної безпеки до території підприємства

Пожежна безпека здійснюється відповідно до вимог сан-гіг і протипожежних правил і буд. норм і правил. При проектуванні, будівництві і експлуатації підприємства необхідно виконувати такі профілактичні вимоги: розташування кабельних і повітряних електричних ліній; газових і водопровідних комунікацій; складів палива, майданчиків для вантажно-розвантажувальних робіт; засобів для пожежогасіння і пожежного знаряддя.

Важливі пожежопрофілактичні вимоги: 1) зонування території під-ва за функціональними ознаками – за призначенням, ступенем вогнестійкості (5 ступеней), вибуховою і пожежною небезпекою розміщених в них виробництв та ін.; 2) дотримання протипожежних санітарно-захисних розривів між вир. будівлями, спорудами, закритими складами та доп. будівлями (відповідно до ступеней вогнестійкості); 3) підтримання належної чистоти території (встановлення сміттєзбірників кожні 100 м).

Автомобільні шляхи і проїзди на території під-ва повинні забезпечувати під’їзд пожежних машин до водоймищ, а також будівель, споруд та ін. Територія має бути освітлена у нічний час. Необхідно дотримуватися правил проведення робіт із відкритим вогнем, які необхідно виконувати у спеціально відведених місцях. При роботі на відкритих майданчиках куріння дозволяється у спеціально відведених місцях з відповідним написом (крім спиртових, масложирових, кондитерських та ін. вир-в, де куріння заборонено по всій території).

14. Виявлення та гасіння пожежі на виробництві

Для виявлення пожежі, повідомлення про місце її виникнення і виклик пожежного підрозділу викор.: 1) автоматичні пожежні сигналізації (АПС); 2) охоронно-пожежні сигналізації (ОПС); 3) пожежний зв’язок.

Системи пожежної сигналізації склад. з повідомлювачів, лінії зв’язку, приймальної станції, джерел живлення і виносних звукових сигналів. Для своєчасного повідомлення про пожежу в найближчу пожежну частину застосовуються кнопкові і автоматичні пожежні оповіщувачі (за принципом дії – теплові, димові, світлові, ультразвукові і комбіновані).

Засоби пожежогасіння:

1. Первинні засоби пожежогасіння – внутрішньо пожежні крани з пожежними дулами і рукавами, вогнегасники, бочки з водою, багри, ломи, топори, відра.

Вогнегасники: 1) пінні – хімічні, повітряно-хімічні (для гасіння твердих матеріалів і горючих речовин - ОХП-10, ОП-М); повітряно-пінні був. переносні і стаціонарні; 2) газові – вуглекислотні аерозольні і вуглекислотно-брометилові. Вуглекислотні вогнегасники бувають переносні ОУ-2, ОУ-5 і стаціонарні ОУ-25, ОУ-80, застос. при гасінні різних речовин, а також електроустановок під напругою до 10 кВ. Вуглекислотно-брометилові ОУБ-3А і ОУБ-7А застос. для гасіння невеликих вогнищ пожеж горючих речовин і матеріалів, електроустановок під напругою 380В, на автомобілях, у складських приміщеннях. 3) порошкові ОП-1 «Момент», ОП-2А, ОП-250 – викор. для гасіння невеликих за площею пожеж горючих рідин, газів, електроустановок під напругою до 1000 В.

2. Автоматичні стаціонарні установки – склад. з постійно встановлених апаратів, де зберігається вогнегасна реч-на, і пристроїв, пов’язаних з системою трубопроводів, подання вогнегасних речовин до об’єкта. Поділяють на спринклерні і дренчерні і класифікуються в залежності від використання засобу гасіння: водяні (водо хімічні), парові, пінні, газові, порошкові і комбіновані. Вибір тієї чи іншої установки здійснюється відповідно до особливостей технологічного процесу і техніко-економічного обґрунтування. Спринклерні установки призначаються для гасіння місцевого загоряння на окремих ділянках вибухонебезпечних приміщень, дренчерні – для загального гасіння пожеж на всій площині приміщень, які відносяться до вибухонебезпечних.