17. Основи полеміки

Полемікою (від грецького polemikos - «ворожий», «войовничий») називається один з видів суперечки, що приводить до конфронтації та боротьби принципово протилежних думок у вирішенні проблеми. Суперечка - це родове поняття по відношенню до цілого ряду діалогів, у яких кожна зі сторін відстоює свою правоту. На відміну від інших різновидів спору - дискусії, диспуту, дебатів, полемічний діалог має істотну особливість: його учасники займають непримиренні позиції і їхня мета - отримати перемогу в суперечці.

Існують різні види суперечок. Однак єдина класифікація суперечок ще не знайдено. До основних факторів, що впливають на характер спору, відносяться: мета спору; соціальна значимість предмету спору; кількість учасників; форма проведення спору; люди, вступаючи в спір, переслідують різні цілі, керуються різними чинниками; залежно від мети можна виділити наступні види спорів; суперечка через істини; аби переконати кого-небудь; суперечка заради суперечки; суперечка для перемоги.

Успіх полемічного обговорення багато в чому залежить від уміння йогоучасників правильно оперувати в суперечці поняттями і термінами.

Необхідно вміти виділити основні, опорні поняття, пов'язані зпредметом суперечки, ретельно відібрати терміни, необхідні для обговореннявисунутої проблеми.

Умовою виникнення полеміки, як і будь-якого виду спору, є наявність проблеми і хоча б однієї пропозиції її вирішення. Людина, яка висуває і відстоює деяку тезу, називається пропонентом. Людина, що оскаржує тезу, називається опонентом.

Полеміка між пропонентом і опонентом може проходити один на один, в режимі реального діалогу, або за участю ведучого, який стежить за дотриманням правил ведення полеміки (наприклад, ведучий ток-шоу). Наявність глядачів (слухачів) - обов'язкова умова ведення публічної полеміки. До одного з видів публічної полеміки можна віднести і жанр полемічного виступу в ході парламентських слухань. Монологічне за своєю формою, по суті, воно є відповідною реплікою на одне з попередніх виступів. Таким чином, полеміка може бути представлена ​​як діалогічними, так і монологічними жанрами.

Типовими стратегіями ведення полеміки (особливо в політичній сфері) є наступальна стратегія і оборонна стратегія. До наступальних видів стратегії відносяться стратегія дискредитації і стратегія нападу. До оборонного типу стратегії належить стратегія самозахисту. Тактиками цієї стратегії є тактики виправдання, заперечування, критики, дистанціювання, докору.

Поки полеміка не виходить за рамки обговорення позицій сторін, вона залишається полемікою. Як тільки її учасники переходять на обговорення особистостей, полеміка перетворюється в лайку.

18. Термін і його ознаки. Термінологія як система

Термін – це слово , або усталене словосполучення що має одне значення і позначає наукове або спеціальне поняття. Терміни поділяють на загальнонаукові й вузькотермінологічні. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені суб’єктивно-оціночних відтінків, Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство); запозичується з інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та частин іншомовних або із запозичених складників (фотокамера) тощо. В основному значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Тому терміни повинні вживатися у зафіксованому значенні. При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна: 1.      Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці. 2.      Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток. 3.      Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. 4.      Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна: —    нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення; —    відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит- прибуток - зиск - вигода); —    інтернаціональний характер; —    стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним); —    здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний. Термінологія як система. Серед усіх термінів кожної науки вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це такий набір термінів, який утворюється і існує у кожній галузі науки стихійно. Терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі і лінгвістами система термінів якоїсь науки.

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:

1)     логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки — а вони є в кожній науці, — то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);

2)     мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів — синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.).

Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.