Висновки

Під час написання даної кваліфікаційної роботи, на основі опрацювання різноманітних джерел та літератури було охарактеризовано соціально-економічні та політичні умови розвитку культури та з’ясовано пріоритети і результати культурницької діяльності української інтелігенції на Наддніпрянщині та західноукраїнських землях в кінці XVIII – першій половині ХІХ століття.

У цей період в соціально-економічному житті Наддніпрянщини продовжує існувати феодально-кріпосницька система. Проте поступово починають зароджуватися капіталістичні відносини. Найбільш вагоме значення для культурного розвитку Наддніпрянщини мали події Вітчизняної війни 1812 року, Віденського Конгресу 1814 року, повстання декабристів 1825 року, Польського повстання 1830 – 1831 року, революції 1848-1849 років, оскільки саме вони визначали характер ведення внутрішньополітичного курсу російського уряду.

На західноукраїнських землях характерною рисою розвитку наприкінці XVIII – першій половині XIX ст. було чергування періодів реформ з періодами реакції. Внаслідок загальноєвропейських революційних подій 1848 – 1849 pp., було скасовано кріпосне право, проголошено конституцію, створено парламент. Ці та інші модернізаційні зрушення позитивно відбилися на житті західноукраїнських земель, активізували діяльність населення у культурній сфері. Однак незабаром знову запанувала реакція, яка перекреслила більшість революційних завоювань. Економічні умови розвитку культури на цих землях були подібними до наддніпрянських.

Головна увага у роботі приділяється напрямкам культурницької діяльності представників наддніпрянської та західноукраїнської інтелігенції. У цей час вагомі зміни відбулись в освіті, літературі, театрі, музиці, етнографії та історичній науці.

Найбільшим здобутком в освітянській сфері стало заснування двох перших університетів на Наддніпрянщині: у Харкові та Києві. Проте освітня система Наддніпрянщини була повністю русифікована, народна ж освіта поступово занепадає.

Перший на Західній Україні університет виник у Львові наприкінці XVII століття. Проте українськомовним тут було лише викладання на богословській кафедрі для греко-католицьких священиків. На всіх інших факультетах навчання велося німецькою мовою. У середині ХІХ ст. у Львові з'явився ще й Політехнічний інститут, поява якого була зумовлена зростаючим розвитком промисловості в регіоні.

Вклад тогочасної української інтелігенції в національну культуру є досить вагомим і різноманітним. Звичайно, маючи більші можливості для культурного зростання, наддніпрянські митці проявили себе у дещо більшій кількості сфер, галицькі ж будителі були зосереджені в основному на відстоюванні рідної мови і розвитку народної освіти, зважаючи на потужну полонізацію й германізацію української культури і майже повну неосвіченість місцевого населення.

Коротко проаналізувавши біографію одних з найяскравіших представників української інтелігенції ми переконалися, що на Наддніпрянщині інтелігенція формувалася переважно з нащадків колишньої козацької старшини Лівобережжя – дрібного дворянства Російської імперії. На Західній Україні ж єдиним джерелом формування національних інтелектуальних кадрів, в силу свого історичного розвитку, стали духовні освітні заклади, як наприклад Богословська кафедра Львівського університету. Саме тому місію культурного розвитку місцевого населення взяли на себе греко-католицькі духівники.

Силами наддніпрянської інтелігенції відбувається становлення нової української літератури, створюються неперевершені поетичні та прозові твори, виникають нові літературні жанри. Здійснюються перші спроби заснування професійного театру, в його репертуарі з'являються перші паростки україномовної драматургії. Під впливом західноєвропейського мистецтва українські живописці вносять визначний вклад в образотворче мистецтво не лише України, а й Росії, а, можливо, і світу. Відбувається становлення української національної композиторської школи. Творчими потугами українських архітекторів створюються прекрасні пам’ятники в цілому ряді міст Росії та України.

На західноукраїнських землях завдяки діяльності греко-католицьких священиків поступово починають підноситись позиції української мови, активно розвивається українська література, ширшає мережа народних шкіл для надання освіти українському населенню, засновується перший український театр на Галичині, що призвів до виникнення постійного українського театру у Львові.

Таким чином, незважаючи на великі втрати, яких зазнала Україна, вона змогла і зуміла при обмеженнях і мінімальних можливостях сформувати свідому частину суспільства, яка стала каталізатором і провідником революційних ідей, ідей боротьби за свободу і незалежність України.

Попри постійні утиски українського народу на національному ґрунті, його культура не припиняла свого поступу. Представники прогресивної інтелігенції цього періоду багато зробили для українського культурно-національного відродження, формування національної самосвідомості, утвердження української мови, розвитку музичного, образотворчого мистецтва та театру, що спиралися на міцні традиції культурних надбань українського народу.