
- •Поняття адміністративного судочинства.
- •Завдання адміністративного судочинства.
- •Поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи).
- •Поняття і предмет адміністративного спору. Співвідношення понять «адміністративно-правовий спір» і «публічно-правовий спір».
- •Особлива природа і винятковість справ за зверненнями суб’єктів владних повноважень.
- •Принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах.
- •Юрисдикція адміністративних судів.
- •Поняття адміністративного суду та його склад.
- •Система адміністративних судів в Україні. Місцеві і окружні адміністративні суди. Вищий адміністративний суд України.
- •Роль Верховного суду України у забезпеченні правосуддя в адміністративних справах.
- •Поняття і види підсудності адміністративних справ.
- •Предметна підсудність.
- •Територіальна підсудність.
- •Інстанційна підсудність.
- •Підсудність за зв’язком.
- •Підсудність за ухвалою суду.
- •Строки звернення до адміністративного суду. Загальні і спеціальні строки. Наслідки пропущення строків звернення.
- •Поняття адміністративного позову, його ознаки та елементи.
- •Види позовів в адміністративному процесі. Право на позов.
- •Сукупність та зміст доказування в адміністративному процесі. Предмет доказування.
- •Характеристика і види доказів в адміністративному процесі.
- •Способи забезпечення доказів.
- •Оцінка судових доказів.
- •26. Поняття та ознаки сторін в адміністративному процесі. Сутність неналежної сторони та процедура її заміни
- •30. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність
- •31. Процесуальне правонаступництво
- •32. Участь прокурора в адміністративному процесі.
- •33. Органи державної влади та місцевого самоврядування в адміністративному процесі
- •34.. Примирення сторін під час підготовчого провадження
- •36. Підготовче провадження: поняття та стадії.
- •37. В касу ст.Ст. 122-154
- •38. Судові рішення в адміністративному процесі
Поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи).
У п. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України сформульоване поняття «справа адміністративної юрисдикції» (далі -адміністративна справа), під яким розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. З метою більш глибокого розуміння цього поняття та його коментування необхідно розглянути такі поняття, як: «адміністративна юстиція», «юрисдикція*, «адміністративна справа», «публічно-правовий спір», «орган виконавчої влади», «їхня службова особа», «інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства», «інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень», оскільки зміст п. 1 ст. З цього Кодексу без роз'яснення цих понять зрозуміти не можливо.
Так, під адміністративною юстицією необхідно розуміти особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те органами, порядком обумовленим нею, розглядаються і вирішуються адміністративно-правові спори між сторонами, які перебувають у відносинах влади і підпорядкування. Правовий наслідок вирішення конфлікту в сфері державного управління органом адміністративної юстиції стає визнання недійсності та скасування неправомірного адміністративного акта. Слід зазначити, що відповідно до концепції судової правової реформи в Україні (1992) передбачено утворення системи адміністративних судів, предметом судового розгляду яких є публічно-правові спори, в яких однією із сторін є обов'язково орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі і на виконання делегованих повноважень. Проте поняття адміністративної юстиції має більш широке значення, ніж розгляд публічно-правових спорів адміністративними судами, оскільки передбачає вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами. Отже, виходячи з цього тлумачення, осіб, що застосовують цей Кодекс, має цікавити більш вузький аспект проблеми, а саме лише адміністративна юрисдикція (адміністративне судочинство). Таким чином, другим поняттям, що повинно цікавити осіб, які застосовують чи користуються положенням п. 1 ст. З цього Кодексу, є «адміністративна юрисдикція». Іншими словами, адміністративною юрисдикцією є: 1) встановлена законодавством сукупність повноважень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування розглядати вирішувати правові спори і справи про правопорушення; 2) територіальні межі компетенції сфери діяльності певних органів державної влади або органів місцевого самоврядування; 3) відправлення правосуддя або підсудність. У даному випадку зміст юрисдикції полягає у реалізації судом повноважень: а) керувати судовим процесом; б) судити і виносити компетентне рішення; в) зобов'язувати до виконання рішення, що прийняте.
Отже, під справами адміністративної юстиції слід розуміти такі справи, які мають розглядатися в адміністративних судах і предметом судового розгляду яких є публічно-правові спори, в яких однією із сторін є обов'язково орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.