Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-40.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
177.67 Кб
Скачать
  1. Поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи).

У п. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України сформульоване поняття «справа адміністративної юрисдикції» (далі -адміністративна справа), під яким розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. З метою більш глибокого розуміння цього поняття та його коментування необхідно розглянути такі поняття, як: «адміністративна юстиція», «юрисдикція*, «адміністративна справа», «публічно-правовий спір», «орган виконавчої влади», «їхня службова особа», «інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства», «інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень», оскільки зміст п. 1 ст. З цього Кодексу без роз'яснення цих понять зрозуміти не можливо.

Так, під адміністративною юстицією необхідно розуміти особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те органами, порядком обумовленим нею, розглядаються і вирішуються адміністративно-правові спори між сторонами, які перебувають у відносинах влади і підпорядкування. Правовий наслідок вирішення конфлікту в сфері державного управління органом адміністративної юстиції стає визнання недійсності та скасування неправомірного адміністративного акта. Слід зазначити, що відповідно до концепції судової правової реформи в Україні (1992) передбачено утворення системи адміністративних судів, предметом судового розгляду яких є публічно-правові спори, в яких однією із сторін є обов'язково орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі і на виконання делегованих повноважень. Проте поняття адміністративної юстиції має більш широке значення, ніж розгляд публічно-правових спорів адміністративними судами, оскільки передбачає вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами. Отже, виходячи з цього тлумачення, осіб, що застосовують цей Кодекс, має цікавити більш вузький аспект проблеми, а саме лише адміністративна юрисдикція (адміністративне судочинство). Таким чином, другим поняттям, що повинно цікавити осіб, які застосовують чи користуються положенням п. 1 ст. З цього Кодексу, є «адміністративна юрисдикція». Іншими словами, адміністративною юрисдикцією є: 1) встановлена законодавством сукупність повноважень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування розглядати вирішувати правові спори і справи про правопорушення; 2) територіальні межі компетенції сфери діяльності певних органів державної влади або органів місцевого самоврядування; 3) відправлення правосуддя або підсудність. У даному випадку зміст юрисдикції полягає у реалізації судом повноважень: а) керувати судовим процесом; б) судити і виносити компетентне рішення; в) зобов'язувати до виконання рішення, що прийняте.

Отже, під справами адміністративної юстиції слід розуміти такі справи, які мають розглядатися в адміністративних судах і предметом судового розгляду яких є публічно-правові спори, в яких однією із сторін є обов'язково орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]