Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців

Велике значення для діагностики і попередження суїцидальної поведінки військовослужбовців має вивчення мотивів такої поведінки.

У зв’язку з цим, що різноманітність мотивів і мотивацій суїцидальної поведінки майже не піддається обліку, доцільно розглянути найважливіші класифікації суїцидальних мотивів. Найбільш відомою класифікацією мотивів суїцидальної поведінки є їх поділ на інтерперсональні та інтраперсональні.

Інтерперсональні мотивації при самогубстві виникають у тих випадках, коли за допомогою суїцидальної поведінки ставиться задача визвати певні дії з боку іншої особи чи осіб, або викликати зміну ставлення інших, або те і інше одночасно. Таким чином, суїцидальна поведінка в цих випадках може розглядатися як засіб впливу, переконання, примусу, маніпулювання, змінювання, домінування, стимулювання чи відновлення відносин. Найбільш типовий приклад – молодий воїн 18-20 років, у якого мається депресивна реакція на сварку, розлучення чи розрив відношень з коханою людиною. Подією, яка запускає цей складний механізм у дію, може стати отримання листа від коханої людини, з дому, де повідомляється травмуючи новини або поїздка до дому у відпустку, де він може попасти у таку ситуацію. І це згодом може призвести до здійснення суїциду або суїцидальної спроби у варті, відпустці, звільненні.

Інтраперсональна мотивація частіше має місце в більш похилому віці, в тих випадках, коли зв’язок з іншими людьми вже порушений.

В основі будь-якого суїциду, суїцидальної поведінки військовос-лужбовця лежить певний конфлікт, конфліктна ситуація. Але не кожен із них має суїцидонебезпечний характер.

Відповідно, командири, вихователі та інші посадові особи мають чітко усвідомити, що у будь-якому конфлікті існують:

1) об’єктивні вимоги, які висуваються до військовослужбовця конкретною ситуацією;

2) суб’єктивне усвідомлення військовослужбовцем цих вимог, їх значущість і складність для нього;

3) оцінка військовослужбовцем своїх можливостей для їх подолання, зняття ситуації, яка має фрустраційний вплив;

4) реальні дії військовослужбовця у складній ситуації, що склалася.

Відомо, будь-яка конфліктна ситуація це – зіткнення протилежних мотивів і мотивацій. Відповідно усю множину конфліктних ситуацій на основі їх мотиваційної оцінки та впливом на суїцидальну поведінку військовослужбовця, можна класифікувати на такі види:

1. Конфлікти, зумовлені мотивами військово-професійної діяльності і військово-соціальної взаємодії:

• індивідуальні адаптаційні труднощі до військової служби;

• міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби;

• службові і міжособистісні конфлікти з командирами (підлег-лими), товаришами по службі.

2. Конфлікти, зумовлені мотивами сімейних взаємин військовослужбовця:

• конфлікти у сім’ї;

• нерозділене кохання, зрада коханої дівчини, розлучення;

• самотність;

• тяжка хвороба, смерть близьких;

• інтимно-сексуальні проблеми і негаразди.

3. Конфлікти, пов’язані з мотивами антисоціальної поведінки військовослужбовця:

• порушення статутних правил взаємовідносин між військово-службовцями;

• побоювання кримінальної відповідальності;

• боязнь ганьби за антисоціальний вчинок.

4. Конфлікти, пов’язані зі мотиваційним забезпеченням здоров'я військовослужбовця:

• психічні захворювання;

• хронічні соматичні захворювання;

• фізичні вади (дефекти мови, особливості зовнішності, які сприймаються як недоліки).

5. Конфлікти, які зумовлені соціально-побутовими мотивами:

• труднощі, що пов’язані з задоволенням матеріальних потреб;

• труднощі, що пов’язані з задоволенням духовних потреб.

6. Інші конфлікти, які, в основному, виникають на основі ситуаційних мотивів.

Інтрапсихічні умови, що провокують суїцид:

1) знижена толерантність до емоційних навантажень;

2) своєрідність інтелекту (максималізм, категоричність, незрілість суджень);

3) неблагополучність, неповноцінність комунікативних і контактних систем;

4) неадекватна самооцінка (занижена, лабільна чи підвищена);

5) слабкість особистісного психічного захисту;

6) зниження чи втрата цінності життя.

Нерідко основою неблагополуччя контактів, причиною нетерпимості до ускладнених ситуацій і схильності до переживання легко виникаючої при цьому самотності є знижена самооцінка воїна. Вона провокує невпевненість у собі, нестійкість форм поведінки у спілкуванні з товаришами по службі, замкненість, що виникає в результаті невдоволеності своїми можливостями, властивостями власного характеру, своїми здібностями, навичками й уміннями. Поступово це закріплює у нього впевненість у власній неповноцінності.

Ми розглянули умови, що перешкоджають формуванню задовільної системи взаємовідносин особистості воїна. Проте частіше зустрічаються випадки руйнування нормальних особистісних зв’язків, що породжують горе, болісне переживання самотності, яке іноді доходить до рівня психалгії. Це раптова, непередбачена, несподівана втрата близьких, крах особистісно значимих взаємовідносин.

Саме в таких ситуаціях частіше за все ми зустрічаємося з переживаннями психалгії – нестерпного душевного болю. А це вже саме по собі підвищує суїцидонебезпечність подібних ситуацій, добавляючи до звичайних при переживанні самотності змін характеру діяльності і світосприймання – ще й нові, які привносить психалгія.

Психалгія має соматологічний акомпанемент у вигляді локалізації тяжкого відчуття за грудиною.

Три ймовірних наслідки психалгії:

1) вона може супроводжуватися, слідом за появою суїцидальних тенденцій, активізацією нормального особистісного захисту, що відбувається в формах, властивих даному військовослужбовцю;

2) вона може дати безпосередній вихід в суїцидальну поведінку;

3) захист, що вмикається в момент максимальної психічної напруги, може набути патологічні форми (реактивний стан).

Міжособистісні конфлікти як одна з передумов формування соціальної дезадаптації особистості воїна.

В основі будь-яких суїцидальних проявів лежить соціальна дезадаптація військовослужбовця. Міжособистісні конфлікти є однією з умов її формування. Конфлікт є ґрунтом, на якому може виникнути суїцид.

Міжособистісні конфлікти – це особлива форма внутрішньогрупової взаємодії, при якій стикаються інтереси, потреби чи цілі товаришів по службі конкретного воїна. До числа глибинних міжособистісних конфліктів відносять, наприклад, конфлікт, який можна охарактеризувати як психічну залежність одного воїна від іншого. Така залежність може відчуватися як надзвичайно приємний стан, але може й обтяжувати, бути непосильним тягарем, “знекровлювати” воїна. Психічну залежність іноді описують як симбіотичну, маючи на увазі двосторонню залежність між товаришами по службі, які, будучи тягарем один для одного, все рівно не можуть розійдися.

Негативний вплив конфлікту визначається, крім того, наявністю в системі цінностей воїна уразливих, “болючих” місць. Він може залишити поза увагою тяжкі сварки і відверті образи на свій рахунок, але в той же час може неадекватно відреагувати на невинні, здавалося б, слова чи дії інших (товаришів по службі, родичів, командирів).

І, нарешті, вплив конфлікту на воїна залежить від того, як він трактує події, що відбуваються, тобто від його інтерпретації і оцінки конфлікту. Різне сприйняття цієї ситуації обумовлює і різні поведінкові його реакції.

Важливим для розуміння зв’язку між конфліктом і суїцидом є поняття соціально-психологічної дезадаптації: конфлікт впливає на дезадаптацію, яка може стати передумовою виникнення суїциду.