Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
історія держави і права україни(шпора 85пит.).doc
Скачиваний:
39
Добавлен:
15.04.2019
Размер:
420.86 Кб
Скачать
  1. Судовий процес за Литовськими статутами.

Характеризуючи суд і процес Великого князівства Литовського, слід відмітити, що до кінця XIV ст. суди і процесуальне право розвивалися подібно до суду і процесу Київської Русі. До системи судів входили:

  1. великокнязівський суд - суд з необмеженою компетенцією, йому були підсудні всі справи;

  2. територіальні суди - обласні, суди намісника, вищою інстан­цією для них був суд воєводи;

  3. домініальні суди - одноособові, суди магнатів та шляхти над селянством. Їх діяльність регламентувалася Судебником Казимира 1468 р. і привілеєм 1457 р.;

  4. копні, громадські суди - подібні до общинних судів Київської Русі.

В середині XVI ст. проводиться реформа судової системи. У 1564 р. на Бєльському сеймі під тиском шляхти магнати зреклися своїх привілеїв у справі судочинства, внаслідок чого Великий князь заснував земські та гродські (замкові) суди, а з 1566 р. - підкоморні суди.

Земські суди створювалися в усіх повітах і складалися з судді, підсудка та писаря. Вони обиралися шляхтою і затверджувалися Великим князем. Апеляційною інстанцією для цих судів був суд Великого князя. Розглядали переважно цивільні справи. За Статутом 1566 р. Литва і руські землі були поділені на 30 судових повітів. Таким чином, суди у Великому князівстві Литовському були невід’ємні від адміністрації.

  1. Запорізька Січ. Її організація і роль в історії України.

Коріння українського козацтва сягає ще в к. XII-I пол. XIII ст. Інтенсивне «покозачення» українських громад починається у II пол. XV-напочатку XVI ст. переважно серед незадоволених порядками в польсько-литовській державі. Це становило небезпеку для польського уряду. На нових землях, здебільшого в На­дні­­прянщині, склався своєрідний козацький лад. Козаки об’єд-­ну­валися в громади й усі важливі питання обговорювали та розв’язували на радах. Соціальний і національний склад козацтва був різноманітний.

Відомо, що в 1552-1554 рр. український магнат Дмитро Виш­невецький (Байда) об’єднав поодинокі групи козаків, створивши на о. Мала Хортиця козацький центр, унікальну військову формацію - Запорозьку Січ. Запорозька Січ поділялася на 38 військових підрозділів - куренів.

Курінь - це низова військова одиниця, очолювана курінним отаманом. У складі куреня було кілька десятків козаків. Вони обирали курінного отамана терміном на один рік. Курінний отаман займався господарськими, фінансовими і військовими справами куреня, здійснював управління справами, організовував нав­чання новоприбулих козаків, забезпечував провіантом і зброєю, мав судову компетенцію в адміністративних і цивільних справах.

Об’єднання кількох куренів називалося сотнею. На чолі сотні стояв сотник. До його адміністрації входили: писар, декілька хорунжих та осавулів. Сотник мав адміністративні, військові, господарські, фінансові функції, а також судові у цивільних справах.

Полк об’єднував кілька сотень козаків. На чолі полку стояв полковник, який у своїй діяльності опирався на адміністрацію: кошового обозного, полкового писаря, полкового суддю, декількох полкових хорунжих і бунчужних.

Кіш - центральний орган управління, очолюваний гетьманом. Запорозька Січ поділялася на 58 територіальних одиниць - паланок на чолі з полковниками.