Онтологія соціального

Люди як об’єкти і суб’єкти суспільного буття характеризуються не лише індивідуальними ознаками і якостями, а й мають соціальне, тобто зумовлене обставинами їх суспільного існування: умовами матеріального виробництва, соціальним устроєм, політичною організацією, рівнем суспільної свідомості й культури. Як правило, соціальним вважається усе те, що характеризує співіснування людей і що є відмінним від їх природної, біологічної основи. Соціальне виникає як системна характеристика, інтегральний ефект безпосередньої чи опосередкованої взаємодії людей. Без такої взаємодії соціальне неможливе.

Соціальність можна трактувати як діяльне спілкування людей, що і забезпечує своєрідність їх життя як суспільного. Людину як носія суто соціальних якостей, що виникають і реалізуються в процесі міжіндивідуального спілкування, позначають поняттям “особа”. Тобто особа – це індивід, що пройшов процес соціалізації ­– засвоєння зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в суспільстві.

Як особа, кожна людина займає в соціальній системі кілька позицій. Кожна з позицій, передбачаючи певні права і обов’язки, називається статусом. Соціальний статус виявляє себе як у зовнішній поведінці і вигляді (одязі, мові та інших ознаках соціально-професійної належності), так і внутрішній позиції (в ціннісних орієнтаціях, мотиваціях та ін.). статус може бути приписаним і набутим, природним і професійно-посадовим.

Приписаний статус нав’язаний суспільством поза зусиллями і заслугами особи. Він зумовлюється етнічним походженням, місцем народження, сім’єю тощо. Набутий, або досягнутий, статус визначається зусиллями самої людини (наприклад, професор, письменник, відомий актор). Природний статус передбачає суттєві й відносно стійкі характеристики людини (чоловік, жінка, дитинство, юність, зрілість, старість). Професійно-посадовий статус є базисним статусом особи. Найчастіше він є інтегральним, оскільки в ньому фіксується соціальне, економічне, виробниче становище (директор, банкір тощо).

Соціальний статус визначає конкретне місце індивіда в даній соціальній системі. Залежно від нього він мусить задовольняти низку вимог, які ставить перед ним суспільство. Сукупність таких вимог становить зміст соціальної ролі.

Соціальна роль – сукупність дій, які мусить виконувати особа, маючи певний статус у соціальній системі.

Кожний статус передбачає кілька ролей, які, за Т.Парсонсом, характеризуються п’ятьма основними прикметами:

- емоційна: одні ролі потребують емоційної стриманості, інші – розкутості;

- спосіб одержання: одні приписуються, інші – завойовуються;

- масштаб: частина ролей сформульована і чітко обмежена, інша – розмита, невизначена;

- формалізація – дія в межах установлених правил або довільно;

- мотивація – спрямування на особисте чи загальне благополуччя тощо.

Від того, з якими структурами соціального буття пов’язана особа, визначають її соціальне походження (із службовців службовець тощо).

Отже, соціальне є сукупністю певних особливостей суспільних відносин, взаємно інтегрованих індивідами чи певними групами у процесі спільної діяльності, які виявляються у їх ставленні один до одного, до свого місця і ролі в суспільстві, до явищ і процесів соціального життя.