2 9. Метод видалення пороутворювача високим водозатворінням.

У бак засипаються волокна, заливаються гарячою водою 80-85°С (щоб волокна легше деформувалися), розмішуються для утворення рівномірної структури, потім воду зливають і висушують волокна. Отримують матеріал з високою міцністю і високою поруватістю. Якщо матеріал підпресовують, поруватість 50%; для теплоізоляційних матеріалів зменшують підпресовку+вібрація – поруватість 60-65%; без пресовки – поруватість 90%.

Недоліки:

• Волокна довго сушаться.

• Потрібна енергія для висушування волокон та для нагрівання води.

30.Метод видалення пороутворювача випалюванням.

Використовують органічні матеріали (300-500⁰С). Швидкість випалювання залежить від Твип. Чим вище Твип,тим швидше йде процес випалювання. Цей метод використовують для тих матеріалів,в яких кістяк неорганічний,а пороутворювач органічний.

Вимоги: низька Твип; відсутність концентрацій напружень після випалювання; використовують опіки(видовжена структура),бісерний ПС(сфероподібна структура); плавний перебіг процесу вигорання; матеріал повинен мати мінімальну кількість твердого залишку після вигорання;екологічність та біологічність матеріалу;не дефіцитність.

31.Метод об’ємного омонолічування

Вся меж зернова структура заповнюється сполучником.Використовуються зерна зі ступенем паруватості не менше 80 %.Сполучник з полі фракційною структурою з чітко визначеними фракціями.

Розсіювання зерен за фракціями:

-чим більше фракція,тим краще.

-збільшують паруватість самого сполучника 50-60 % паруватості-задовільне значення

Слід намагатися,щоб видалення газоутворення у сполучника повинно відбуватися за рахунок дифузії, а не за рахунок випаровування в порах. Треба використовувати ізоціанат з епоксидною структурою .Для збільшення щільності матеріалу доцільно використовувати всі методи ущільнення-пресування,вібрацію.

Треба оптимізувати: амплітуду вібрації (0,2-0,3 мм-точка відліку);частоту вібрації (від 100Гц)

Для підвищення суцільності матеріалу і якості контакту використовують підвищення тем-ри,яка залежить від виду сполучника Тс≈Тз.

Склад зерна і склад сполучника

-жорсткий міцний наповнювач зерна,тоді сполучник вибирається не міцний.задача сполучника-передача напруження від зернини до зернини(склопластик,перліт,вермикуліт)

-використання дуже мякого низько модульного наповнювача і міцність структури сполучника повинна бути підвищеною(склопор.,вспучений полістирольний бісер)

32.Метод контактного омонолічування

Використ. високошаруваті частинки. Кращій варіант – великий розподіл частинок і відсутність додаткових впливів вібрації і пресування.

Параметри впливу:тип сполучника, його реологічні характеристики, адсорбція на поверхні зерен, змочуванність зернин сполучником, адгезія та когезія клеєвого явища.

Тип сполучника(високо- та низькомолекулярні):якщо поверхня зернини гладка,щільна,непару вата,тоді для більшого розподілу по поверхні використовують високомолекулярні.

Якщо поверхня зернини шорстка,парувата,тоді оптимальним буде сполучник з малою молекулярною масою.

Реологічні хар-ки сполучника:в’язкість ,напруження зсуву

На зменшення в’язкості та напружень зсуву впливає підвищення тем-ри. Для кожного сполучника проводиться повно факторний експеримент на знаходження Тсполучника та Тзерен. Якщо Тз˃Тсп на 10-15°С,то утворюється якісніший контакт без деструкції сполучника.

Необхідно вибирати к-ть сполучника так, щоб адгезійні і когезійні х-ки були майже однакові.

Зерниста структура при омонолічування складається з відкритої та закритої складової. Для звукоізоляційних матеріалів оптимальною є закрита паруватість, а для звукопоглинання-відкрита.