Розділ 1
ІНТЕРАКТИВНІ СЕРВІСИ МЕРЕЖЕВИХ ЗМІ У ДИСКУРСІ СУЧАСНИХ ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1. Інтерактивність як одна з головних ознак онлайнових змі
Використання нових технологій стирає кордони між різними видами інформаційних систем. Відповідно, змінюються і самі засоби масової інформації. Відбувається, певним чином, поєднання в єдиний інформаційний
простір традиційних і інтерактивних онлайнових видань, що призводить до трансформації соціального інституту журналістики.
Поява інтерактивних сервісів онлайнових ЗМІ – це не тільки один із факторів перманентної трансформації журналістики, але й важливий механізм у формуванні нової парадигми розвитку соціальних технологій її функціонування. Сучасне життя визначає існування людини в середовищі, яке неможливе без постійної циркуляції інформаційних потоків. Така тенденція продовжує посилюватися. Це природно, оскільки людина має потребу в отриманні та обміні різноманітною інформацією та повідомленнями. А журналістика, власне, і покликана слугувати суспільству та допомагати задовольнити ці потреби. Так, сьогодні онлайнові видання розвиваються дуже стрімко, велика за чисельністю аудиторія звертається саме до цього типу, як до першоджерела інформації.
Інтернет-видання займають свою соціальну нішу, яка відрізняється від аудиторії інших видів ЗМІ. В онлайнових виданнях з’явилися нові можливості у скорості та оперативності оновлення інформації, при гнучкому підході до фіксованої інформації [ ]. Разом із цим онлайнові видання володіють сукупністю специфічних ознак: оперативність, мультимедійність, гіпертекстуальність, інтерактивність, нерівномірна періодичність, необмежений обсяг, наявність архівів.
Завдяки цим специфічним властивостям, які надають технології інтернету, журналісти можуть розширювати не тільки обсяг інформації, але й її зміст, виражати сенс повідомлення за допомогою різних кодів спілкування, а також використовувати різноманітні форми спілкування з аудиторією, надавати більш повні можливості для реагування і участі в обміні інформацією. Адже інтернет спрямований на зв’язок і узгодженість між журналістами та їх інформаційними видавництвами в Україні. Він також забезпечує швидкі і надійні зв’язки між журналістами та їх інформаційними джерелами, навіть якщо між ними лежить кілька тисяч кілометрів. Він може з’єднати засоби масової інформації в Україні з швидко розвиваючимися електронними мережами за кордоном [ ]. Отже, інтернет являє собою унікальну комунікаційну систему, яка може використовуватися не тільки для якоїсь однієї мети. Привабливість його як раз і полягає в різноманітті можливостей і в тому новому, що він несе для різних видів діяльності.
Інформацію цілком правильно називають стратегічною сировиною на межі тисячоліть. Інформаційні технології стрімко увірвалися в усі сфери людського життя, починаючи від інформаційних процесів, інформаційної діяльності всіх галузей науки і завершуючи новітніми розробками в галузі інформаційних технологій. Не секрет, що ЗМІ завжди перебували в умовах гострої конкуренції. Тож зрозуміло, що в усі часи професійні комунікатори намагалися знаходити правильні засоби для привернення уваги читача та здобуття його прихильності [ ].
На сьогоднішній день однією із ознак, яка приваблює мільйони користувачів інтернету, є оперативність. Традиційні засоби масової інформації, при всій їх доступності і звичності, вже не здатні забезпечити належний рівень оперативності, який так потрібен сучасній людині. Тому все більше число людей звертаються саме до онлайнових видань, щоб отримати найсвіжішу інформацію. У мережі можна доповнювати та змінювати інформацію кілька разів на день. У друкованих виданнях такої можливості немає. А в інтернет-виданнях все оперативно: інформація публікується і миттєво про неї дізнаються всі користувачі.
Інтернет-ЗМІ мають й інші особливості, котрі відрізняють їх від традиційних:
- відсутність процедури тиражування;
- інтернет-ЗМІ не лише надають користувачу необхідну інформацію, але й створюють умови для її обговорення шляхом коментування, проведення соціологічних опитувань тощо;
- можливість висвітлення тих чи інших подій нелінійним методом, тобто активне використання гіперпосилань, які дозволяють моментально перейти до іншої інтернет-сторінки для отримання уточнень та більш розгорнутої інформації з даного питання;
- зручність в ознайомленні з наданими матеріалами, у тому числі й можливість збільшення розміру шрифту та ілюстративного матеріалу;
- здатність без особливих перешкод виправити існуючі в тексті помилки, навіть після видання інтернет-газети, віртуального журналу тощо, чого не можна зробити, працюючи з друкованими ЗМІ;
- варто також відзначити легкість створення тематичних добірок інформації, перекладу необхідної частини тексту на ту або іншу мову, форматування тексту та подібне.
Важливою основою як традиційних, так і онлайнових ЗМІ є різні засоби передачі інформації – мультимедійність, таких, як зображення, звук, відео. У друкованих ЗМІ – це текстова та графічна інформація, на телебаченні – відеоряд і звук, на радіо – тільки звук. Характерною особливістю ж інтернет-ЗМІ є те, що мережа – це вже мультимедійне середовище, тобто використовуватися може будь-який набір медіа – від тексту до відео.
В інтернет-виданнях нове життя знаходить зображення: немає лімітованих обсягів, як на папері, немає і серйозних обмежень з етичного боку, ретельного відбору, які існують в друкованих виданнях. Можливе використання водночас усіх трьох компонентів – зображення, звуку, відео. І це, власне, дуже зручно у тому плані, що в такий спосіб покращується сприйняття тексту у читача і говорить про достовірність наданого матеріалу. Це дозволяє інтернет-виданням, завдяки своїм технічним можливостям, використовувати всі переваги мультимедійності перед іншими видами ЗМІ. Однак це зовсім не означає, що інтернет зовсім замінить, наприклад, телебачення. Тобто, мультимедіа характеризується стиранням кордонів між масовим і індивідуальним спілкуванням. Онлайнові ЗМІ можна позначити як симбіоз традиційних засобів передачі інформації: аудіо-даних радіо, відеоданих (як правило, це копії випусків теленовин українських, російських і зарубіжних телеканалів), фотографії, а також текстів друкованих видань [Леонтьев В.П. От книги до Интернета. Журналистика и литература на рубеже 0-83 тысячелетий. – М.: Изд-во М. ун-та, 2000. – 256 с.].
У той же час, враховуючи швидкі темпи розвитку технологій, виробники масової інформації, а також її дослідники повинні всерйоз задуматися про те, що поєднання різних знакових систем – тексту, звуку, зображення повністю може змінити уявлення про характер інформації та можливих ефектах її сприйняття.
«Процеси конвергенції, безумовно, позначаться і на характері професійної діяльності журналістів. Вже зараз активно обговорюється питання, як в майбутньому буде організовано роботу редакцій, що з себе представлятиме «ньюзрум» нового покоління, які обов’язки виконуватиме журналіст, який працює в мультимедійній студії. Наприклад, пропонується варіант відкриття єдиних інформаційних центрів, які будуть постачати новини на різні канали, що входять в один медійний консорціум – газету, радіо, телестанцію, інтернет-видання. Інші пропозиції полягають у перебудові організації праці кожного окремого журналіста, який стає мультимедійним без більш вузької спеціалізації на газетних, радіо-, теле- та інтернет-репортерів. Мультимедійний (універсальний) журналіст, озброєний компактним обладнанням для запису й передачі інформації, повинен буде крім технологічних навичок роботи вміти приймати рішення, який канал найкращий для передачі її фрагментів» [ ].
Журналіст вільний у виборі форми повідомлення, а, отже, має можливість регулювати силу його емоційного впливу (наприклад, відомо, що відеоряд володіє найбільшою силою емоційного впливу, а текст – найменшою) [4анна..]. Немає необхідності у «переказі» візуальних повідомлень у текстовій або аудіо формах, через те, що є можливість передати їх «як є». І, як наслідок, менша потреба у використанні тропів, стилістичних засобів виразності, які журналістика запозичує з літератури. Також журналіст може експериментувати при створенні нових журналістських жанрів і синтезі існуючих. І все це завдяки мультимедійності.
Отже, можна зробити висновок, що «мультимедійність – це функціональний прояв глобальних властивостей тексту, уособлення дискурсу інформаційного суспільства, поєднання всіх можливих способів передачі інформації від читача до реципієнта» [6 анна..].
Не менш важливою ознакою, ніж мультимедійність, є гіпертекстуальність, за допомогою якої можна розширити не тільки обсяги інформації, а й зміст. За словами Теда Нельсона, винахідника терміну «гіпертекст», головною особливістю його є те, що він створює систему зв’язку між окремими документами за допомогою вбудованих в текст гіперпосилань [Лукина М. М., Фомичева И. Д. СМИ в пространстве Интернета [Текст] / М. М. Лукина, И. Д. Фомичева. — М.: Изд. фак. журналистики Моск. гос. ун-та, 2005. – 89 с. ]. Але дане поняття не обмежується тільки інтернетом, гіпертекст як зв’язок текстових елементів в єдине ціле існував і до його виникнення. Багато лінгвістів вважають гіпертекстуальність є невід’ємною ознакою будь-якого тексту, тому що імпліцитно чи явно всередині тексту існують посилання, смислові кореляції і внутрішньотекстові, а часто і мiжтекстовi зв’язки. Незважаючи на таке широке трактування гіпертекстуальності, дане поняття все ж таки, більшою мірою, характерно для інтернету, адже гіпертекст являє собою зв’язок між окремими текстами, який здійснюється в єдиному середовищі, що дозволяє читати текст не тільки на одному рівні, але завдяки внутрішнім і зовнішнім посиланням переглядати його вглиб. Це розширює інформаційні можливості не тільки виробників журналістського продукту, але і його споживачів.
Посилання на різноманітні джерела, виконані в гіпертекстовому режимі, надають унікальну можливість підвищити якість інформації, а саме її достовірність і повноту, скористатися альтернативними джерелами і самостійно брати участь в інтерпретації фактів, приходити до власних висновків. Дійсно, гіпертекст – це можливість розширення контексту кожного конкретного змістовного елементу, це те, що дозволяє читачеві краще зрозуміти смисл, допомагає орієнтуватися в потоці інформації [Калмыков А. А., Коханова Л.А. Интернет-журналистика: учеб. пособие для студентов вузов / А. А. Калмыков, Л. А. Коханова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 383 с.]. При цьому гіпертекст може необмежено розширити тематичне поле за допомогою посилань на публікації за пропонованою або суміжної з нею тематики.
Необхідно також мати на увазі, що тексти, поєднані за допомогою гіпертекстових посилань, можуть з’єднуватися або за іншими частинами того ж домена (внутрішні зв’язки), або з іншими доменами (зовнішні зв’язки).
Тому можна виділити два види гіпертекстуальностi – внутрішню і зовнішню. Принципово вони відрізняються один від одного різними підходами до джерел інформації. Внутрішні посилання, що відсилають до інформації в межах одного й того ж сайту (до інших публікацій на цю тему, до матеріалів того ж автора), хоча й дозволяють дізнатися додаткові відомості, але в рамках тих же порядків денних. При цьому інформація, безумовно, розшириться, але буде розвиватися по спіралі, без залучення альтернативного погляду. Зовнішні ж посилання, навпаки, дають змогу читачеві ознайомитися з іншими ресурсами, іншими позиціями, альтернативними джерелами (інші видання, енциклопедії, тематичні сайти), і в цьому сенсі вони більш продуктивно використовують інтернет і його технології для інформування своєї аудиторії і, отже, допомагають сформувати більш об’єктивну точку зору на ту чи іншу проблему.
Крім того, гіпертекстуальність має ще одне важливе значення. Інтернет виконує функцію запам’ятовування і зберігання інформації. Це одна з найважливіших якісних характеристик інтернету: у цьому єдиному середовищі для різнорідних продуктів соціальної діяльності людини може одночасно перебувати така кількість текстів, що забезпечує безперервність і колективність отримання та розповсюдження загальнолюдського знання [Михайлов В.А., Михайлов С.В. Особенности развития информационно-коммуникативной среды современного общества / В.А. Михайлов, С.В. Михайлов // Сборник научных трудов «Актуальные проблемы теории коммуникации». - Изд-во СПбГПУ, 2004. – С. 34-52.]. Тим самим інтернет сприяє формуванню безмежної і спільної для всього людства глобальної пам’яті.
Гіпертекстуальність також можна розуміти як багатозначність, полідискурсивність, багатоголосся віртуального спілкування. Саме інтернет здатний найбільш широко забезпечити міжкультурну взаємодію та співробітництво, тому що він виступає як новий комунікаційний простір, влаштований з мережевим принципом, де зустрічаються багато культурних практик [мхайлов]. Таким чином, разом з інтернетом в рамках всього людства було створено нове комунікативне середовище, яке поступово втягує в себе (в силу своїх особливостей і переваг) численні фрагменти соціуму. Спілкування в цьому соціумі вже не може обмежуватися традиційними текстами, неминуче виникає суспільна потреба в широкому поширенні гіпертекстів. У цьому сенсі усний, письмовий та електронний види комунікації можна розглядати як окремі і послідовні етапи розвитку комунікативного дискурсу в цілому.
Провідною ознакою на сучасному етапі розвитку інтернет-ЗМІ є інтерактивність, за допомогою якої людина має можливість активно впливати на зміст та напрями онлайнових видань, взаємодіяти та знаходитися у режимі діалогу з іншими користувачами та журналістами.
Треба підкреслити, що принципова відмінність інтерактивності в інтернет-ЗМІ від інтерактивних взаємодій з аудиторією, що використовуються традиційними ЗМІ, полягає у тому, що тут двостороннє спілкування розгортається в одному і тому ж просторі, тобто не «газета» – «пошта», або «радіо» – «телефон», а «інтернет» – «інтернет» [ ]. Як зазначає В. Іванов, «на відміну від традиційних мас-медіа, інтернету притаманний активний двобічний зв’язок між комунікатором та реципієнтом, що сам у будь-який момент стає комунікатором» [Іванов В. Комп’ютерні мас-медіа на межі століть [Електронний ресурс] / В. Іванов //Актуальні питання масової комунікації. – 2002. – Вип. 3. – Ч. І. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=362].
При цьому онлайнові видання мають загальні інтерактивні елементи. Так, майже усі онлайнові ресурси володіють пошуком за архівними матеріалами. Для зручності читачів можуть використовуватися різноманітні прийоми тематичного розподілу потрібної інформації. Активно використовуються у пошуку потрібної інформації рубрики, пошук по тегам матеріалу, які представляють собою реферативні смислові одиниці матеріалів.
Щодо комунікативної сутності інтерактивності, яка виражається у таких формах участі користувачів (читачів) у журналістському процесі, як коментування новин та обговорення їх на форумі, то вона має декілька аспектів реалізації. З одного боку, інтерактивність можна розглядати як інструмент реалізації інформаційної діяльності, яка надає можливість оперативно отримувати відгук від аудиторії. Також інтерактивність є ефективним інструментом залучення аудиторії до використання інформаційного ресурсу.
Взаємодія з читачем як із зацікавленим споживачем інформації породила численні форми зворотного зв’язку – починаючи від традиційної електронної пошти і закінчуючи коментуванням новинних статей та обговоренням їх на форумі. Деякі інтернет-видання вже зараз використовують доволі цікаву форму відгуку. Вони представляють собою міні-листи, можливість відправити яке відкривається за спеціальним посиланням. Більш інтенсивне заохочування читача в інформаційній діяльності, залучення його до обговорення та аналізу матеріалів онлайнової редакції здатне приносити вигоду: редакція отримує інформацію про дійсні запити аудиторії, має можливість оперативно змінювати напрями редакційної політики онлайнового видання, отримувати істотні доходи, використовуючи інтернет-рекламу. Отже, бажання мережевих редакцій полягають у тому, щоб отримувати максимально достовірні та правдиві дані від читацької аудиторії.
Таким чином, при вживанні поняття «інтерактивність» в онлайнових ЗМІ, найчастіше розрізняють уявлення, засновані або на технічних, або на соціальних параметрах. «Під технічними маються на увазі, в основному, взаємодії між користувачем і технічними засобами (людина – комп’ютер), під соціальними – взаємодії між користувачами, але за допомогою знову ж технічних засобів (людина – комп’ютер – людина)» [ ] .
Стосовно журналістики інтерактивність визначається не ланцюжком «людина – людина», а взаємодією «людина – машина», в ході якого реципієнт має вибір і можливість впливу на машину.
Користувачі онлайнових видань мають можливість і активно відбирати інформацію, і відгукнутися на неї за допомогою електронної пошти, дослідженням архівів, участю в онлайнових опитуваннях, голосуваннях, навіть, завантаженням програм.
Говорячи про ознаки інтернет-ЗМІ, треба зазначити і нерівномірну періодичність. Якщо періодичність друкованого видання можна визначити просто за фактом виходу чергового видання, як кажуть, «на дотик», просто доторкнувшись до свіжого номера, то з сайтом в інтернеті все трохи складніше. Інформація в онлайнових виданнях не оновлюється цілком, а додається лише нова. Наприклад, у мережі є власний блог журналіста, куди він викладає свої статті у міру написання. Якщо їх було десять, а через півроку журналіст додасть ще одну і їх вже одинадцять – чи вважати це періодичністю? Або якщо журналіст додає матеріали не регулярно, а через нерівні проміжки часу?
Тобто, замість періодичності в інтернет-виданнях слід застосовувати частота оновлення інформації. При цьому необхідно визначити, що ж саме вважати оновленням, і як часто це оновлення має відбуватися, щоб видання вважалося ЗМІ. Термін в один рік, звичайно ж, – це надмірно великий проміжок часу. Адже інтернет – це настільки динамічне середовище, що майже неможливо знайти діючий сайт, який оновлювався б раз на рік.
Замість тиражу слід ввести одиницю, більш прийнятну у даному випадку. В інтернеті така одиниця є – це середня кількість відвідувань в день. Саме в день, тому що чим більший часовий проміжок, тим складніше визначити – давали знати про себе наразі десять чоловік по одному разу, або дві людини, але по п’ять разів кожен. Поняття «поточний номер» для інтернет-ЗМІ взагалі неприйнятне – про який номер може йти мова, якщо нова інформація (новини, статті) додається цілодобово і, як правило, не періодично, а за мірою надходження [Машкова С. Г. Интернет-журналистика : учеб. пособие /– Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2006. – 80 с. ].
Так, можна сказати про те, що в інтернет-ЗМІ, навпаки, спостерігається необмежений та нефіксований обсяг інформації. Якщо друковані видання завжди залежать від обсягу певної площі, яка з випуску до випуску залишається фіксованою (збільшення-зменшення обсягу видання, як явища нерегулярні, не маються на увазі), то ситуація в інтернет-ЗМІ інша. Обсяг інформаційного повідомлення онлайнового видання не завжди є постійним і найчастіше залежить від непередбачуваних і деяких форс-мажорних обставин (таких, як наприклад, криз або катастроф): адже чим ситуація гірша, тим більше з неї можна «вичавити».
Обсяг же друкованих ЗМІ є фіксованим, тому можлива ситуація, коли матеріали просто не вміщуються і їх доводиться урізати або зовсім вони залишаються ненадрукованими. Буває і зворотна ситуація, коли нічого суттєвого за певний проміжок часу не відбулося, а видання або ефірний час доводиться чимось «забивати», новини у такому випадку висмоктуються з пальця. В онлайнових же виданнях обсяг публікацій не визначається обсягом друкованих площин, що надає ще одну ступінь свободи для мережевого журналіста.
Отже, електронний комунікативний простір на відміну від друкованого або ефірного практично не обмежений. Тут може бути розміщено скільки завгодно інформації (документи, історії, думки), а її обсяг не буде обмежуватися рамками ефірного часу передачі або кількістю друкованих знаків.
Такий великий потік інформації, який спостерігається в інтернет-виданнях є, безперечно, позитивною стороною у тому плані, що користувачі можуть дізнаватися велику кількість інформації у будь-який проміжок часу. Допомагають у цьому архіви, які налічуються майже у кожному онлайновому виданні. Архіви особливо ефективні для новинних видань в мережі. Зростаючи, вони формується в досить корисні ресурси, доступні користувачам. Дані з архіву можуть слугувати у наданні необхідних відомостей для журналістського розслідування [Світлана Батманова /стаття].
Мережеве середовище дозволяє як журналісту, так і читачеві набагато ширше і швидше працювати з інформацією. Швидкість доступу через пошукові сервіси – на пошук необхідної інформації витрачається кілька хвилин. Чим правильніше буде сформульований запит (ключове слово або фраза), тим ефективніше буде робота з пошуку потрібної інформації. Пошукова міць цінується, насамперед, тими, хто починав свою діяльність в до-мережеву епоху, коли доводилося збирати різноманітні документи по крупиці, звертатися до архівів у бібліотеці та інших подібних джерел інформації, на що витрачалося доволі більше часу для пошуку потрібних матеріалів, аніж зараз. Наявність архівів в онлайнових виданнях – це новий інструмент у роботі мережного журналіста. Аналіз великої кількості інформації з метою виявлення тенденцій, певних невідповідностей тощо.
«Розвиток інтернет-простору – позитивний крок, принаймні, природні ресурси на довше зберігаються. До того ж в інтернет-матеріалі, як вже зазначалося, можуть бути вбудовані всі ефекти мультимедіа, такі, як фото, відео/аудіо та інше. Технологія «Flash» дозволяє це робити» [ ]. Інтернет-видання, навіть, перетворюються на дискусійні портали, де під новинами читачі залишають свої коментарі, на деяких виданнях є ще й форуми. Тому мережеві видання, частково, втрачають свою якість, бо якщо під новиною є коментар, який містить ненормативну лексику або образи за мовні або національні приналежності, то морально-етичним такі ЗМК називати не можна, оскільки вони дозволяють публікувати коментарі, які є непристойними. Інтернет практично не піддається будь-якому контролю з боку різних організацій і дає змогу передавати будь-яку інформацію. Тому думки і позиції журналістів можуть бути радикальними, опозиційними та критичними.
З одного боку, це гарантує певний рівень свободи слова. Проте відсутність цензури дуже часто призводить до відсутності моралі. Не дивно, що саме Інтернет став основним джерелом поширення матеріалів компрометуючого характеру і місцем поширення інформаційних продуктів, заборонених законом. Однак, у цьому, власне, і полягає перевага технологій інтернету – у відкритості і вседозволеності. Треба відзначити і те, що це не завжди мінус. Буває і навпаки, адже повноцінний інтерактивний зв’язок дозволяє читачеві бути співавтором публікації, а журналістові вносити оперативну правку і дізнаватися про зацікавленість суспільства, що є важливою складовою у роботі інтернет-ЗМІ.
Тому варто відзначити, що інтерактивність на сьогодні виокремилася та займає чи не першу позицію серед інших ознак (оперативності, використання мультимедії, гіперпосилань, наявності архівів тощо) та дуже гарно вплітається в цими ознаками в одне ціле. Споживання, кероване аудиторією – важливий елемент інтерактивності. Він дозволяє споживачеві взаємодіяти з «продуктом». Виділяють кілька рівнів:
- Споживач інформації, який взаємодіє з редакцією, наприклад, листи по електронній пошті журналістам, щоб поділитися своєю думкою або для отримання подальшої інформації;
- Споживач, який взаємодіє зі споживачем. Наприклад, використання дощок оголошень на веб-сайтах, які дозволяють читачам обмінюватися поглядами. Це може забезпечити додаткову перспективу і наповнення вихідного матеріалу;
- Споживач, який сам може бути постачальником інформації – з розвитком мережевих ЗМІ, деякі читацькі думки стають все більш авторитетними, роблячи істотний внесок у головний зміст. Останній напрям інтерактивності може, навіть, стати тривожним сигналом для мережевих журналістів. Цей факт змушує замислитися, чи тільки журналісти можуть писати матеріали для мережевих ЗМІ. Цей факт також піднімає питання, пов’язане з точністю, правдивістю і перспективами цих інформаційних матеріалів. Все ж деякі мережеві журналісти захоплені цією можливістю. Істотно змінюються і взаєминам між репортерами і читачами. Журналісти стають ніби архітекторами інформації [ ].
Сьогодні інтернет – це фактично єдиний комунікаційний інформаційний канал, який надає користувачеві максимальну свободу вибору контенту. Інтернет-ЗМІ надають досить велику свободу вибору самого різноманітного контенту – від інформаційного до освітнього. Тому він стає фактично основою «інформаційного меню».
Інтернет в політичній комунікації бере на себе надзвичайно багато напрямів традиційних ЗМІ: цілком успішно здійснюють функції агітаторства, пропаганди та організації. Підводячи підсумок, можна сказати, що сьогодні інтернет-видання, як комунікаційний майданчик і як простір, де існують різноманітні медіапродукти, є цілком успішним замінником традиційних ЗМІ. Онлайнові видання здійснюють інформаційну, мобілізаційну, інтеграційну і навіть рекреаційну функцію. Вся теорія журналістики і масових комунікацій або засобів масової інформації свідчить про те, що ці функції – найважливіші. Інноваційне нове, що приносить інтернет, – це посилена комунікаційна функція. Те, що було відсутнє в старих медіа.
Отже, можна сказати, що інтернет-видання сьогодні виконують усі функції, які виконували старі ЗМІ, успішнішим, ніж вони. Інтернет фактично і є прообразом майбутньої медіа-системи. А всі недоліки, які існують, треба розглядати через призму того, що він у майбутньому стає глобальним простором, в яке включаються мобільні телефони, цифрове телебачення та інші канали. Все це буде основною структуроутворюючої системою індустрії вільного часу в інформаційному суспільстві [Вартанова Е. Новые медиа как фактор модернизации СМИ // Информационное сообщество, – 2008. – № 5-6. С. 37-39.].