75. Верховна Рада України контексті сучасного парламентаризму,

8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до Конституції (про політреформу), що передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Закон набув чинності з 1 січня 2006 року.

1 жовтня 2010 року Конституційний Суд оприлюднив рішення про відміну політичної реформи 2004 року. Це призвело до того, що Україна повернулася до Конституції України зразка 1996 року і, відповідно, відбувся перехід з парламентсько-президентської форми правління на президентсько-парламентську.

Оскільки парламентаризм є способом організації державної влади, що ґрунтується на провідній ролі парламенту в системі вищих органів державної влади, то в даному питанні слід звернути увагу на зміни у повноваженнях Верховної Ради.

В контексті сучасного українського парламентаризму це означає суттєве зниження повноважень парламенту і водночас посилення ролі Президента. Основне значення політичної реформи – перехід контролю та визначального впливу над діяльністю уряду від парламенту до президента.

Крім того, особливістю роботи українського парламенту є майже необмежений вплив Президента на діяльність парламенту. Фактично сьогодні Верховна Рада ухвалює всі законодавчі акти, які ініціює Президент і його політична команда. Опозиція ж не має жодних важелів впливу на парламент.

76. Парламент України в системі вищих органів державної влади

Говорячи про місце парламенту в системі вищих органів державної влади, слід наголосити на зміні її місця в системі владних координат, що пов’язано з переходом держави від парламентсько-президентської форми правління на президентсько-парламентську. Місце Верховної радив цій системі залежить від її нових повноважень, які були суттєво звужені в питанні контролю над діяльністю уряду.

З поновленням Конституції 1996 року звужуються повноваження Верховної Ради України. Зокрема, віднині парламент знову не призначатиме уряд, депутати позбавлені можливості призначати голову Антимонопольного комітету України, голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, голову Фонду державного майна України та звільняти їх з посад; призначати на посаду та звільняти за поданням Президента голову Служби безпеки України.

Верховна Рада України відтепер може лише... надавати згоду на призначення Президентом України прем`єр-міністра.

За парламентом залишилось лише надання згоди на призначення на посаду Президентом України генерального прокурора України, водночас питання звільнення вирішуватиметься лише Президентом.

Крім того, втратили чинність положення щодо обов’язкової необхідності формування коаліції депутатських фракцій.

Зменшено перелік підстав, за якими Президент може розпустити парламент. Відтепер Президент не може оголосили про припинення дострокових повноважень Верховної Ради, якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не буде сформовано коаліцію депутатських фракцій; чи протягом 60 днів після відставки уряду не буде сформовано персональний складу Кабміну. Залишилась лише така підстава для розпуску парламенту: якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатись.

Відповідно до Конституції 1996-го року, право законодавчої ініціативи, крім Верховної Ради України, Президента України, народних депутатів України, Кабінету міністрів України, матиме також Національний банк України.

Зі скасуванням змін до Конституції від 2004 року голова парламенту позбавляється права підписувати та офіційно оприлюднювати закон, якщо Президент України не підписав закон, вето на який було подолане.

Також спікер парламенту, у разі дострокового припинення повноважень Президента, вже не виконуватиме його обов`язки, це право повертається прем’єр-міністру.

Кабмін віднині складатиме повноваження перед новообраним Президентом України, а не новообраним парламентом.