42. Етап обговорення законопроекту

Практично в кожнiй країнi проходження законопроекту в парламентi має свої особливостi. Разом з тим не можна не звернути увагу на деякi загальнi риси органiзацiї обговорення законопроектiв у парламентах. Саме з дебатами в палатах нерiдко ототожнюють усю парламентську роботу. Дебати, як правило, мають публiчний характер i часом набувають гострого сюжету, що пояснюється пiдвищеним iнтересом до них у суспiльствi.

Практично в усiх парламентах депутати обмеженi у своїх виступах встановленим регламентом. Але iнодi вимоги регламенту зведенi лише до ви-значення часу для обговорення окремих питань або навiть до запровадження засобiв контролю за ходом дебатiв i фiксацiї умов застосування таких засобiв. По сутi в таких випадках парламентарiй сам вирiшує, скiльки часу йому го-ворити i скiльки разiв виступати. Намiри члена парламенту можуть бути не реалiзованi, якщо йому буде активно протидiяти головуючий у палатi. Про-те все, що може зробити останнiй, - це не надавати депутату слово повторно. Потрапивши на трибуну, парламентарiй може залишатися на нiй стiльки, скiльки побажає.

Вiдповiднi положення процедури заснованi на iдеї надання пред-ставницькому органу та його членам найширших можливостей для вiльного обговорення будь-яких питань парламентської компетенцiї Єди-ною вимогою до депутатiв тут е дотримання дисциплiни. За таких умов парламентська процедура обговорень нерiдко використовується для того щоб уникнути або зволiкати прийняття окремих, небажаних для певної групи депутатiв рiшень. Така дiяльнiсть визначається як парламентська обструкцiя. Не викликає сумнiвiв, що практика обструкцiї суперечить са-мому призначенню парламенту як активно дiючого представницького ор-гану. Водночас, як зазначалося, вiдповiднi дiї пов'язуються з наданням депутатам режиму найбiльшого сприяння. Подiбнi протирiччя майже зав-жди мають об єктивну природу i супроводжують розвиток парламентариз-му, характеризуючи його особливостi в рiзних країнах

Викладене повною мiрою має бути вiднесене i до способiв прискорен-ня законодавчої процедури. Найбiльш прийнятим з них є припинення^ батiв. Цей спосiб має, по сутi, унiверсальний характер, хоч регламентацiя Йо. го в рiзних країнах рiзна. У багатьох парламентах пропозицiю про припинен-ня дебатiв може висувати голова палати або певна частина її членiв iнодi з цього питання проводиться коротке обговорення. Проте нерiдко такий спосiб прискорення законодавчої роботи сприймається як обмеження прав опозицiї

У рядi країн парламентськi дебати можуть бути скороченi на основi спецiальної процедури прийняття законопроектiв, що проголошуються термiновими. В iнших випадках для скорочення часу дебатiв застосо-вується процедура, яка полягає у визначеннi палатою конкретного часу для обговорення законопроекту в цiлому або його окремих частин По закiнченнi визначеного часу законопроект ставиться на голосування'

До способiв збереження часу належать також деякi процедури вне-сення поправок до законопроектiв. У багатьох країнах пропозицiя поправ-ки може розглядатись, якщо вона пiдписана не одним, а кiлькома депута-тами. Як правило, текст поправок має бути розповсюджений до їх обгово-рення, хоча в бiльшостi парламентiв це можна зробити i на вiдповiдному засiданнi палати. м '

На практицi так i робиться, однак уряд або парламентська комiсiя (комiтет) може вимагати додаткового вивчення окремих поправок Нерiдко голова палати визначає прийнятнiсть дебатiв з тiєї чи iншої поправки Цим вiн може вирiшити долю поправки. У палатi громад парламенту Велико-британiї та в парламентах в iнших англомовних країнах право визначати якi поправки пiдлягають обговоренню i голосуванню, має спiкер. Це право зумовлює високi вимоги щодо полiтичної неупередженостi i професiйностi голови палати.

Певне прискорення законодавчого процесу може бути забезпечене i на етапi голосування законопроектiв, що характеризується розмаїттям прийнятих процедур.

Внесений до парламенту суб'єктом права законодавчої ініціативи законопро­ект реєструється в парламенті і з часом виноситься на його пленарне засідан­ня. Обговорення законопроекту на пленарному засіданні парла­менту називається читанням. Зазвичай законопроект розглядається у трьох читаннях. Сенс першого читання законо­проекту полягає в тому, щоб вирішити, чи потрібний такий закон взагалі. Для цього парламентарії заслуховують доповідь ініціато­ра законопроекту і думку щодо нього відповідного профільного комітету парламенту. Дебати щодо змісту законопроекту на стадії першого читання у багатьох країнах не проводяться. За результатами го­лосування по законопроекту він або відхиляється, або передаєть­ся на доопрацювання з повторним винесенням на перше читання, або приймається за основу і передається до постійного комітету за профілем законопроекту з дорученням підготувати його на друге читання. На стадії першого читання знімаються з розгляду багато законопроектів, ініційованих окремими парламентаріями і не під­триманих їх більшістю. Друге читання передбачає докладне обговорення змісту зако­нопроекту. На стадії другого читання обговорюються і голосують-ся кожна стаття законопроекту, а також поправки парламентаріїв до нього. Поправки подаються до комітету у письмовому вигляді заздалегідь. Поправки до законопроектів, внесених президентом і урядом, вносяться тільки за їх згодою.

Обговорення законопроектів на пленарному засіданні буває двох видів: вільним і фракційним. Вільне обговорення передбачає, що виступати може кожний парламентарій і що він, висловлюючи своє ставлення до законопроекту, не зв'язаний партійною дисци­пліною і позицією парламентської фракції з цього питння. До віль­ного обговорення законопроектів у сучасних парламентах вдають­ся рідко. Зазвичай обговорення законопроектів буває фракційним, коли від імені фракції виступає її керівник або інша уповноважена фракцією особа. Рішення про це приймається на засіданні фрак­ції заздалегідь, як і рішення про принципове ставлення до законо­проекту. Представник фракції дає оцінку законопроекту, вносить пропозицію про його прийняття, відхилення, зміну чи доповне­ння. . За результатами другого читання парламент може повернути законопроект до ко­мітету для доопрацювання і повторного подання на друге читання. Якщо парламент схвалює законопроект у другому читанні, то він повертається до комітету для редакційного опрацювання.

При третьому читанні законопроект ще раз обговорюється і голосується постатейно без принципових змін. На цій стадії вно­сяться переважно редакційні поправки. За результатами третього читання законопроект також може бути повернений до профіль­ного комітету для доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання. По закінченні обговорення і голосування законопроекту у третьому читанні він виноситься на голосування в цілому. Якщо при голосуванні законопроект підтримає консти­туційно визначена більшість парламентаріїв, він вважається при­йнятим або схваленим парламентом. Після прийняття законопро­екту в цілому він підписується головою парламенту і як закон (у деяких країнах — як законопроект) подається главі держави для підписання та оприлюднення, а за двопалатного парламенту — як законопроект передається до іншої палати.