- •Поняття «парламентаризм». Парламентаризм як форма суспільного життя
- •2. Періодизація світового Парламентаризму.
- •3. Типи парламентаризму.
- •4. Парламентські інститути в античному світі.
- •5. Станово - представницькі установи Середньовічча та Нового часу…
- •6. Британьські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль
- •7. Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон
- •8. Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення та функції
- •10. Керівні органи парламенту: різновиди, способи формування, функції та роль.
- •11. Двопалатна структура парламенту: сутність і різновиди
- •12. Структура сучасних парламентів: поняття, типи парламентів.
- •13. Повноваження верховної палати парламенту.
- •14. Однопалатні парламенти.
- •15. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах федеративних держав.
- •17. Принципи організації сучасних парламентів: основні ознаки
- •18. Сесійність і професійність сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •20. Строки повноважень парламентів
- •21. Порядок формування парламентів. Залежність складу парламенту від типу виборчої системи.
- •22. Мажоритарна виборча система. Її вплив на структуру парламенту.
- •23. Пропорційна виборча система та її роль у структуруванні парламенту
- •24. Змішана виборча система та її роль у структуризації парламенту
- •25. Поняття «обмежувальний пункт». Його вплив на структурування парламенту
- •26. Порядок формування верхньої палати парламенту.
- •27. Проблема двопалатності парламенту в унітарних державах.
- •28. Прямі та багатоступінчаті (непрямі) вибори депутатів, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •29. Парламентські фракції (клуби, групи) : підстави для формування, роль у роботі парламенту.
- •30. Постійні комітети (комісії) парламенту.
- •31. Особливості політичної структуризації п-тів в сша та в. Британії.
- •32. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •33. Допоміжний апарат парламенту.
- •34.Праламентські слідчі комісії.
- •35. Статус парламентаріїв
- •36. Парламентскийй імунітет та індемнітет
- •37. Зміст законодавчої функції парламентів
- •38. Поняття «Законодавчий процес»
- •39. Основні етапи законотворення.
- •41. Поняття «Законодавча ініціатива», суб’єкти зі
- •42. Етап обговорення законопроекту
- •43. Етап прийняття Закону.
- •44. Парламентські читання у законодавчому процесі
- •45. Етап підписання Закону.
- •46. Право вето в Конституціях країн світу.
- •47. Відносне (відкладене) вето і процедура його подолання
- •48. Етап Офіційного оприлюднення закону
- •Поняття “механізм стримувань і противаг”
- •50.Установча функція парламенту : поняття
- •51. Процедура обрання глави держави парламентом.
- •Участь парламенту у формуванні уряду.
- •54.Участь парламенітв у формуванню органів державної влади або призначенню посадових осіб.
- •55.Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики .
- •56.Квазісудові функції парламентів(Імпічмент,амністія)
- •57. Контрольна функція парламенту: поняття
- •Поняття «парламент» без «парламентаризму»
- •Контрольні органи парламенту.
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •61. Форми парламентських контролю
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •62. Виконавча влада як об’єкт парламентського контролю.
- •63. Інтерпеляція та депутатський запит
- •64. Тимчасові комітети(комісії) призначення, процедура формування.
- •65. Питання про довіру уряду та звіти уряду.
- •У Німеччині
- •У Франції
- •66. Інститут омбудсмана
- •69. Парламентські слухання.
- •70. Бюджетний процес і рахункові палати
- •71. Поняття асигнатура і контра сигнатура.
- •73. Процес становлення парламентаризму в сучасній Україні
- •74. Процедура формування парламенту України
- •75. Верховна Рада України контексті сучасного парламентаризму,
- •76. Парламент України в системі вищих органів державної влади
- •77. Керівні органи українського парламенту
- •78. Структура Верховної Ради України
- •79. Повноваження парламенту України
- •80. Контрольна функція українського парламенту
- •81. Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •82. Правовий статус народного депутата України
- •83. Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •84. Президентське право не вето та процедура його подолання в Україні
- •85. Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •86. Парламентські фракції та групи в парламенті України
- •87. Контроль парламенту за здійсненням делегованих повноважень.
- •88. Проблема утвердження парламентаризму в постсоціалістичних країнах
- •89. Проблема парламентаризму в президентських республіках
- •90. Поняття "криза парламентаризму", її сутність
63. Інтерпеляція та депутатський запит
Під запитами та запитаннями слід розуміти звернення палат, окремих парламентаріїв або груп до уряду, окремих його членів (або інших державних органів) з вимогою інформації або навіть звітів із певної проблеми, яка належить до їх компетенції.
Між запитами та запитаннями є суттєва різниця. Адже запит – це звернення найчастіше групи депутатів щодо значної політичної проблеми, питання внутрішньої або зовнішньої політики, яке включається до порядку денного парламенту (палати). Часто такий запит має назву інтерпеляція (від лат. Interpellatio – переривання промови), хоча зрідка інтерпеляція тлумачиться лише як різновид запиту. Він попередньо розсилається парламентаріям і уряду, який призначає день відповіді.
Запити (або інтерпеляції) подібні до усних парламентських питань, що задаються у ході часу для запитань. Однак, тоді як запитання є скоріше формою миттєвої взаємодії, покликаною підкреслити відмінності між урядом та опозицією, запити мають викликати повне обговорення питання або окремого випадку неналежного виконання посадових обов’язків міністром. Запити час від часу приводять до видання офіційної постанови парламенту. У цих випадках депутат, який направив запит, робить подання про невиконання посадових обов’язків міністром та про його звільнення. Однак зазвичай про-урядова більшість голосує проти таких пропозицій. У Німеччині існує як письмова, так і усна форма запитів. Остання форма, яка називається “загальними запитами”, стосується питань загальної політичної ваги і направлена на ініціювання відкритого обговорення. На відміну від цієї форми, “специфічні запити” стосуються деталізованої інформації щодо конкретного політичного питання. Обидві форми має підписати парламентська група у складі не менше 34 депутатів. В Індонезії для подання запиту вимагаються підписи принаймні 10 депутатів з двох партійних фракцій. У Бельгії депутатський запит може подати один депутат
Інтерпеляції застосовуються в парламентській практиці багатьох різних країни (Бельгія, Данія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Японія). У країнах із змішаною та парламентськими формами правління голосування щодо запитів можуть пов’язуватись з наступним голосуванням про довіру до уряду або його члена (Угорщина). За наслідками розгляду запиту можливе також створення тимчасових слідчих комісій.
Загалом процедура внесення та розгляду інтерпеляції складається з наступних стадій: внесення ініціатором (-ами) заяви про причини запиту та його змісту, повідомлення уряду про запит та дату надання відповіді, власне відповідь уряду, внесення додаткових запитань і проведення дебатів, розгляд питання про схвалення або несхвалення діяльності уряду (останнє може потягнути його відставку).
В Італії парламент має право висловити свою думку уряду щодо окремих питань із допомогою внесення пропозиції, яка приймається або всією палатою, або комісіями. Пропозиції містять вказівки уряду стосовно окремих сфер державної політики. Також передбачено право парламентаріїв та їх груп вносити уряду та окремим його членам запити та інтерпеляції. Запити можуть бути усними та письмовими і мають на меті уточнення парламентаріями стану справ в окремих сферах життєдіяльності держави. Усі вони подаються в письмовому вигляді главі палати. Особа або група осіб, що подають запит, вказують, яку відповідь (письмову або усну) вони бажають отримати. Усні відповіді озвучуються компетентним міністром на спеціальному (присвяченому відповідям на запитання) щотижневому засіданні палати або комісії. Письмові відповіді надсилаються у президію палати (не пізніше ніж через 20 днів з моменту опублікування запиту в звіті про засідання на якому він був оголошений). Після того, як отримана відповідь, особа (група осіб) у п’ятихвилинному виступі може висловити своє задоволення або незадоволення нею. Як свідчить практика, дієвість такої форми парламентського контролю, як запит до уряду з боку парламентаріїв є невеликою. Як правило, відповіді на запити мають формальний характер, і уряд ухиляється від надання вичерпної інформації(5). Інтерпеляції є особливим (більш складним) видом запитів, які надсилаються письмово і передбачають звіт уряду щодо конкретних здійснених та запланованих заходів у певній сфері.
Цікаво, що у Великобританії та країнах, що перейняли її систему побудови державної влади, інтерпеляції не використовуються.
