- •Поняття «парламентаризм». Парламентаризм як форма суспільного життя
- •2. Періодизація світового Парламентаризму.
- •3. Типи парламентаризму.
- •4. Парламентські інститути в античному світі.
- •5. Станово - представницькі установи Середньовічча та Нового часу…
- •6. Британьські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль
- •7. Американські концепції парламентаризму: Медісон, Джефферсон, Гамільтон
- •8. Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення та функції
- •10. Керівні органи парламенту: різновиди, способи формування, функції та роль.
- •11. Двопалатна структура парламенту: сутність і різновиди
- •12. Структура сучасних парламентів: поняття, типи парламентів.
- •13. Повноваження верховної палати парламенту.
- •14. Однопалатні парламенти.
- •15. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати парламенту в двопалатних парламентах федеративних держав.
- •17. Принципи організації сучасних парламентів: основні ознаки
- •18. Сесійність і професійність сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •20. Строки повноважень парламентів
- •21. Порядок формування парламентів. Залежність складу парламенту від типу виборчої системи.
- •22. Мажоритарна виборча система. Її вплив на структуру парламенту.
- •23. Пропорційна виборча система та її роль у структуруванні парламенту
- •24. Змішана виборча система та її роль у структуризації парламенту
- •25. Поняття «обмежувальний пункт». Його вплив на структурування парламенту
- •26. Порядок формування верхньої палати парламенту.
- •27. Проблема двопалатності парламенту в унітарних державах.
- •28. Прямі та багатоступінчаті (непрямі) вибори депутатів, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •29. Парламентські фракції (клуби, групи) : підстави для формування, роль у роботі парламенту.
- •30. Постійні комітети (комісії) парламенту.
- •31. Особливості політичної структуризації п-тів в сша та в. Британії.
- •32. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •33. Допоміжний апарат парламенту.
- •34.Праламентські слідчі комісії.
- •35. Статус парламентаріїв
- •36. Парламентскийй імунітет та індемнітет
- •37. Зміст законодавчої функції парламентів
- •38. Поняття «Законодавчий процес»
- •39. Основні етапи законотворення.
- •41. Поняття «Законодавча ініціатива», суб’єкти зі
- •42. Етап обговорення законопроекту
- •43. Етап прийняття Закону.
- •44. Парламентські читання у законодавчому процесі
- •45. Етап підписання Закону.
- •46. Право вето в Конституціях країн світу.
- •47. Відносне (відкладене) вето і процедура його подолання
- •48. Етап Офіційного оприлюднення закону
- •Поняття “механізм стримувань і противаг”
- •50.Установча функція парламенту : поняття
- •51. Процедура обрання глави держави парламентом.
- •Участь парламенту у формуванні уряду.
- •54.Участь парламенітв у формуванню органів державної влади або призначенню посадових осіб.
- •55.Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики .
- •56.Квазісудові функції парламентів(Імпічмент,амністія)
- •57. Контрольна функція парламенту: поняття
- •Поняття «парламент» без «парламентаризму»
- •Контрольні органи парламенту.
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •61. Форми парламентських контролю
- •10) Діяльність за здійсненням делегованих поановажень
- •62. Виконавча влада як об’єкт парламентського контролю.
- •63. Інтерпеляція та депутатський запит
- •64. Тимчасові комітети(комісії) призначення, процедура формування.
- •65. Питання про довіру уряду та звіти уряду.
- •У Німеччині
- •У Франції
- •66. Інститут омбудсмана
- •69. Парламентські слухання.
- •70. Бюджетний процес і рахункові палати
- •71. Поняття асигнатура і контра сигнатура.
- •73. Процес становлення парламентаризму в сучасній Україні
- •74. Процедура формування парламенту України
- •75. Верховна Рада України контексті сучасного парламентаризму,
- •76. Парламент України в системі вищих органів державної влади
- •77. Керівні органи українського парламенту
- •78. Структура Верховної Ради України
- •79. Повноваження парламенту України
- •80. Контрольна функція українського парламенту
- •81. Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •82. Правовий статус народного депутата України
- •83. Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •84. Президентське право не вето та процедура його подолання в Україні
- •85. Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •86. Парламентські фракції та групи в парламенті України
- •87. Контроль парламенту за здійсненням делегованих повноважень.
- •88. Проблема утвердження парламентаризму в постсоціалістичних країнах
- •89. Проблема парламентаризму в президентських республіках
- •90. Поняття "криза парламентаризму", її сутність
54.Участь парламенітв у формуванню органів державної влади або призначенню посадових осіб.
У більшості країн із парламентарною формою правління президент обирається парламентом.
Роль парламенту у призначенні посадових осіб виконавчої влади відрізняється залежно від того, який державний устрій існує в країні - парламентська чи президентська республіка. Загалом, в парламентських системах прем'єр-міністр і кабінет можуть у будь-який момент бути відправлені у відставку більшістю голосів членів парламенту. Там зазвичай голови уряду повинні заручитися належною підтримкою з боку парламенту і політичних партій ще до свого призначення. Фактично це дає можливість членам парламенту і особливо представникам партій більшості отримувати істотний вплив на наступні рішення прем'єр-міністра на своїй посаді.
В президентських системах голова виконавчої влади обирається на основі загального виборчого права, перебуває на посаді протягом визначеного терміну, має можливість бути незалежним у своїх діях, тому для балансу міжвладних відносин дуже важливо, щоб парламент мав певні важелі впливу на посадових осіб виконавчої влади, яких призначає президент.
У змішаних президентсько-парламентських системах механізми парламентського контролю над призначення посадових осіб виконавчої влади зазвичай обмежений окремими положеннями. Наприклад, в Німеччині парламент призначає виконавчих осіб судових органів, перш за все, Конституційного Суду. Кандидатури на посади останнього пропонує Міністр юстиції, а їх затвердження відбувається в обох палатах парламенту. Комісія з питань висунення кандидатур, що допомагає Міністрові юстиції у призначенні на суддівські посади судів загальної юрисдикції, також обирається парламентом.
В Перу Сенат призначає або затверджує призначення суддів Верховного суду, Генерального прокурора, Уповноваженого у справах банків і страхування, Генерального ревізора з перевірки рахунків, а також вищих офіцерів збройних сил. Судді обираються на спільних засіданнях обох палат.
В Мексиці Сенат санкціонує призначення міністрів, дипломатичних представників, керівників збройних сил і суддів Верховного суду. Сенат Аргентини має аналогічні повноваження.
У Швейцарії обидві палати спільно обирають членів Федеральної ради (кабінету), ЗО суддів Федерального трибуналу (Верховного суду) і дев'ять суддів Федерального суду у справах страхування
В Південній Америці устрій більшості країн базується на президентській системі, а процес затвердження парламентом кандидатур на урядові посади як засіб парламентського контролю часто відсутній. Така система встановлювалась там на протязі довгого часу за домінування виконавчої влади, що часто спиралася на потужну підтримку армійських формувань. Таким чином, президенти не відчували потреби дослухатися до думки законодавчих органів.
Особливо складною є система контролю Конгресу США за призначенням посадових осіб виконавчої влади. Тут цей процес став надзвичайно важливим елементом парламентського контролю. Близько 2500 урядових чиновників підлягають перевірці і затвердженню Сенатом, що є частиною процесу призначення. До них належать 800 вищих посадових осіб виконавчої влади (міністри, їхні заступники й помічники), 150 послів, 800 федеральних суддів, 200 прокурорів та керівників системи судових виконавців і приблизно 500 членів рад, що функціонують на непостійній основі. Повноваження відхилення кандидатур є достатньо реальним, і Сенат часто застосовує його у випадках, коли має вагомі підстави для сумнівів щодо адекватності запропонованої кандидатури відповідній посаді. Затверджені члени кабінету є підзвітними голові виконавчої влади, президенту країни.
Важливим напрямом діяльності парламентів є їхня участь у формуванні уряду і судової влади. У країнах із парламентською і змішаною формами державного правління існує два способи формування уряду:
1) парламент формує його з партії парламентської більшості або коаліції партій (Великобританія);
2) глава держави призначає прем'єр-міністра за згодою парламенту і на пропозицію останнього — інших членів уряду (Італія, Франція, Греція).
Позапарламентський спосіб формування уряду застосовується у всіх президентських республіках. Парламент тут не бере безпосередньої участі в процесі формування уряду або його роль щодо цього обмежена. Прикладом можуть бути США, де президент призначає членів уряду за порадою і згодою сенату.