1. Примітивне чи первинне? Неолітичний парадокс та реабілітація міфологічного мислення.

При інтерпретації міфу слід взяти до уваги неолітичний парадокс, згідно з яким в епоху неоліту, коли панував міфологічний світогляд стверджується панування тих видів діяльності , що визначають і до сьогодня сутність людської цивілізації : землеробство, ткацтво, гончарство, тваринництво, проте кожне з цих занять передбачає століття тривалої наукової роботи, спостережень, експериментів, з цієї точки зору ці люди були спадкоємцями тривалої наукової традиції.

1. Міф дозволяє впорядкувати світи. Скажімо при поясненні походження світу проводиться аналогія між народженням світу та народженням людей. Від тепер світ стає менш загрозливим та передбачуваним. В цьому сенсі головне, що робить міф – це створює класифікацію. Будь-яка класифікація добра чи ні – це краще аніж відсутність будь-якої. Єдине чого не може терпіти людина – це відсутність порядку і ця класифікація впорядковує світ.

2. Зведення явищ та процесів до якогось взірця фактично є створенням шкали, яка дозволяє вивчати якості цих процесів та явищ.

Логіка така: аби вивчити ті чи інші явища у всій його цілісності необхідно розділити його на декілька окремих частин, зробивши це або обравши у якості людини цього явища якийсь знайомий предмет, люди отримують першу перевагу – це явище вже не є загрозливим для них, більш того, будучи кількісно спрощеним, воно водночас сприймається спрощеним із якісної точки зору – це підсилює відчуття влади над гомологом речі, таким чином за міфологічного мислення пізнання цілого передує пізнанню окремих частин. Крім того, зменшена модель є людським створенням , тобто людина отримує досвід впливу на об’єкт . Спочатку ототожнюється певне явище із знайомим явищем після цього починається порівняння цих двох явищ. З’ясовуються відмінності між ними, внаслідок чого досягається краще розуміння обох цих явищ, таким чином цінність зменшеної копії, полягає в тому, що вона компенсує відхід від вимірів, що сягається чуттєво за рахунок появи нових вимірів, що сягаються більш розумово.

2. Зі світом «На ти»: специфічність та головні ознаки міфологічного мислення

Міфологічному світогляду притаманні кілька рис : 1) Одна з головних ознак міфу – відсутність чіткого розрізняння між суб’єктом та об’єктом, внаслідок чого ім’я речі та певна річ зливаються.

2) Вважається що в міфах порушується логічний закон виключного третього, відповідно до якого річ може бути або А або В, але не може бути і А і В водночас. Замість цього в міфах одна й та сама річ може бути водночас чим завгодно і все це на підставі вторинних чуттєвих ознак, сумісності в просторі, тощо. Наслідком порушення логічного закону виключного третього є байдужість до суперечності. Одна з головних відмінностей у ставленні міфологічного та суч. мислення до оточуючого світу полягає у такому: для сучасного мислення світ являє насамперед «Воно», а для міф. мислення – «Ти».

Перша особливість ставлення «Воно» полягає у тому, що світ сприймається начебто з дистанції. Він є чимось пасивним, тобто таким на що спрямована активність суб’єкту. Внаслідок цього знання що отримуються є емоційно-нейтральним вираженням у поняттях та розчленованим.

Друга особливість «Воно» полягає у тому що певні явища можуть бути віднесені до класів типових явищ внаслідок чого світ розглядається як сукупність більш-менш типових явищ що підкоряються універсальним законам.

Перша особливість ставлення до світу як «Ти» полягає у тому що ми одержуємо безпосереднє знання про ту чи іншу річ. Коли людина відноситься до чогось як до «Ти» вона завжди пасивна, якою б не були її наступні дії, оскільки головне – це отримання певних вражень. Те, що сприймається як «Ти» не аналізується, а переживається як жива присутність про яку відомо лише тому що вона себе проявляє. Тому знання що отримується – це знання емоційне, безпосереднє та нерозчленоване.

Друга особливість: «Ти» - безпрецедентне, унікальне та має непередбачуваний характер. «Ти» не аналізується, а переживається, тому для цього мислення притаманна лише одна форма висловлювати думки особисто. Це не означає що люди наділяли природу людськими якостями, просто не одушевленого світу не існувало. Світ перенасичений життям, з яким ти можеш зіткнутись у будь яку мить. Це життя проявляє себе у блискавках, камінні. Коли світ переживається як «ти» то в цьому процесі людина бере участь повністю і своїми емоціями та уявою, не меншою мірою ніж інтелектом, тому знання про міф є надзвичайно індивідуальним: людина не в змозі не повідомити про переживання того, від чого залежить її існування: це переживання, а не аналіз.

Таким чином міфологічне мислення не можна вважати нераціональним, просто йому притаманна особлива логіка.