Тема 8. Страхування технічних ризиків

Страхування технічних ризиків розповсюджується на складне і дороге обладнання, створення і використання якого пов’язане з ризиком виникнення аварій, катастроф, нещасних випадків, що загрожують значними збитками їх власникам. Таке страхування технічних ризиків зараз особливо розвинуте у Великобританії, США, Японії і ряді інших держав, що входять в Міжнародну асоціацію страховиків технічних ризиків (ІМІА). В світовій практиці страхування технічних ризиків включає:

• страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (CAR);

• страхування всіх монтажних ризиків (EAR);

• страхування машин;

• страхування електронних пристроїв.

Технічний прогрес, підвищення попиту на всі види будівельних і монтажних робіт, постійне зростання вартості окремих будівельних об’єктів, і пов'язане з цим збільшення ступеня технічних та економічних ризиків будівництва та монтажу, зумовили попит в Україні на страхування технічних ризиків. На ринку страхових послуг України страхування технічних ризиків – цілком нова підгалузь майнового страхування, яка з’явилась тільки в середині 90-х років ХХ століття. Проте такі обставини, як відсутність досвіду страхування даних ризиків, нестабільність економічної ситуації як в Україні, так і на окремо взятих підприємствах істотно впливають на розвиток зазначеного страхування.

Страхування технічних ризиків – комплекс страхових ризиків, що пов’язані з будівельними, монтажними, експлуатаційними роботами по створенню та використанню складного технічного обладнання, машин, техніки.

Страхуванню технічних ризиків властиві певні особливості, а саме:

• вони сприяють розвитку науково-технічного прогресу;

• для них характерна велика вартість об’єктів страхування;

• їх страхування проводиться з обов’язковим використанням франшизи;

• проводиться за системою пропорційного страхового забезпечення;

• як правило, такі ризики повинні перестраховуватись.

Страхування технічних ризиків здійснюється в добровільному порядку.

Найбільш розповсюдженим видом є страхування будівельно-монтажних ризиків. Страхові компанії України, які мають ліцензію на цей вид страхування, укладають договори страхування будівельно-монтажних ризиків, які виникають в процесі будівельних та монтажних робіт, що виконуються за контрактами на території України.

Страхувальниками можуть бути юридичні та фізичні особи (замовники, підрядники, субпідрядники та інші незалежно від підпорядкування та форм власності), в котрих у зв'язку з виконанням будівельно-монтажних робіт виникає страховий ризик. Залежно від виду будівельного контракту (будівництво об’єктів “під ключ”, поставка обладнання та контроль за будівництвом) чітко розрізняють відповідальність всіх зацікавлених у будівництві сторін (підрядника, замовника) і відповідно визначають, яка з сторін буде страхувальником. Крім того, договір страхування може бути укладено на користь третьої особи (вигодонабувача).

Важливою умовою, що розкриває сутність страхування будівельно-монтажних ризиків, є характеристика об’єктів страхування. Об’єктами страхування вважаються:

• будинки, споруди, обладнання, матеріали, монтаж транспортерів, канатних доріг, повітряних електроліній та інше майно, яке є предметом будівництва та монтажу, що розташоване на будівельному майданчику;

• майно, призначене для виконання будівельно-монтажних робіт;

• відповідальність, тобто претензії третіх осіб, що виникає внаслідок матеріальних втрат, або тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням будівельно-монтажних робіт.

Страхуванню практично підлягають всі елементи будівництва, а саме: будівельні, допоміжні, інженерні, монтажні, випробувальні роботи; будівельні матеріали, обладнання та тимчасові споруди; післяпускові гарантійні зобов’язання підрядника.

Конкретний перелік об’єктів, обсяг та термін відповідальності страховика визначається згідно з договором між страховиком і страхувальником на підставі заяви-анкети та з урахуванням контракту на виконання будівельно-монтажних робіт. Залежно від умов будівельного контракту страховик визначає, який вид страхового покриття необхідний страхувальнику: від всіх ризиків або в обмеженому обсязі (наприклад, тільки від вибуху та деяких інших ризиків).

Обсяг відповідальності страховика охоплює традиційні ризики, зокрема пожежу, аварію, вибух, повінь, зсув, осідання грунту, удар блискавки, неправомірні дії третіх осіб, крадіжки зі зломом тощо. До специфічної групи ризиків, які можуть входити в обсяг відповідальності страховика, відносять недоліки або помилки, допущені страхувальником при виконанні будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, але виявлені у період гарантійної експлуатації збудованих об’єктів.

Не відшкодовують збитки в разі пошкодження або загибелі внаслідок:

• помилок, допущених при проектуванні та будівництві, недопоставки або дефектів матеріалів, конструкцій, машин і обладнання, які використовуються при будівництві та монтажі;

• корозії, гниття, зносу, самозаймання матеріалів;

• пошкоджень, спричинених впливом ядерної енергії;

• навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування;

• військових дій, повстань і заколотів, громадських заворушень, конфіскації, арешту, знищення або пошкодження майна за розпорядженням військових;

• повного або часткового припинення робіт, що не є наслідком страхової події;

• пошкодження (знищення) будівельної техніки, транспортних засобів, обладнання, викликаного нестраховою подією;

• знищення (пошкодження) або крадіжки документів, креслень, готівки, цінних паперів;

• претензій за неустойками та недоліками наданих послуг.

У страхуванні будівельно-монтажних ризиків є певні особливості щодо визначення страхової оцінки та страхової суми.

Страхова оцінка (вартість будівництва) визначається згідно з проектним кошторисом, бухгалтерським балансом або в окремих випадках – за згодою між страховиком і страхувальником. Страхова сума встановлюється окремо на кожен об’єкт страхування, як правило, в розмірі повної страхової оцінки, включаючи вартість проектування, будівництва, матеріалів, обладнання та іншого, що обумовлено договором.

Страхова сума може бути визначена як на повну вартість, так і на її частку (відсоток). Якщо об’єкт застраховано на певну частку, то всі складові частини цього об’єкта вважаються застрахованими на ту саму частку.

Особливість даної страхової послуги полягає ще в тому, що протягом дії договору страхування страхова сума може бути збільшена. Протягом терміну дії договору страхування відповідальність страховика може поетапно зростати в міру запланованого освоєння капітальних вкладень і настає після перерахування страхових платежів на початку кожного етапу будівництва або в розмірах фактично виконаних будівельно-монтажних робіт, включаючи вартість будівельних матеріалів, обладнання і оснастки, накладних витрат на певному етапі будівництва.

Крім цього, у договорі страхування може бути встановлений ліміт відповідальності по одному страховому випадку. Це означає, що сума відшкодування з усіх збитків, викликаних одним і тим самим страховим випадком, не може перевищувати умов цього ліміту. В разі додаткового страхування цивільної відповідальності на час проведення будівельно-монтажних робіт вартість її вказується додатково до основної страхової суми з визначенням ліміту з майнових втрат і тілесних ушкоджень окремо.

При страхуванні будівельно-монтажних ризиків страховик обов’язково застосовує франшизу (умовну або безумовну). Розмір франшизи визначається по застрахованому об’єкту або майну і по відповідальності перед третіми особами окремо.

Обчислення страхових платежів здійснюється на підставі страхових сум і тарифної ставки. Розміри страхових тарифів визначаються по кожному ризику. Загальний розмір тарифної ставки визначається шляхом підсумування окремих ставок. У кожному конкретному випадку ці розміри можуть корегуватися залежно від ступеня ризику та особливих обставин, відображених в умовах договору.

Страхові платежі за договором страхування, укладеним на один рік або на невизначений термін, можуть бути внесені одноразово або поетапно.

Страхова відповідальність страховика розпочинається після розвантаження матеріалів, обладнання або устаткування на будівельно-монтажному майданчику, але не раніше обумовлненої в договорі страхування дати і закінчується в разі виконання всього обсягу будівельних і монтажних робіт, але не пізніше дати, вказаної в договорі страхування.

Залежно від наслідків страхової події в страхуванні застосовуються різні підходи до оцінки збитку.

Розмір збитку в разі руйнування об’єкта або майна визначається на підставі кошторису, балансової або договірної вартості, за якою вони застраховані, в разі пошкодження – на підставі вартості відновлення (ремонту) на час страхового випадку.

В разі пошкодження об’єкта або майна при поетапному будівництві збиток, який виник від страхової події протягом застрахованого етапу будівництва, визначається в розмірі фактично понесених втрат, а в разі повного знищення – в розмірі освоєних капітальних вкладень на день страхової події.

До суми збитку входять також: витрати, пов’язані з врятуванням застрахованого об’єкта і майна; витрати на запобігання втратам, що понесені страховим випадком або зменшення цих втрат, витрати на складання кошторисів на відновлення (ремонт) пошкодженого об’єкта, проведення експертиз, необхідних для визначення обсягу втрат, тощо.

Виходячи із вищезгаданого, загальна сума страхового відшкодування не повинна перевищувати розмір страхової суми.

Страхове відшкодування визначається у такому проценті від суми збитку, в якому об’єкт або інше майно було застраховане.

В разі руйнування (пошкодження) застрахованого об’єкта внаслідок пожежі, вибуху, аварій та інших несприятливих умов, що склалися через невиконання керівництвом будівельної організації розпоряджень органів пожежного нагляду або інших органів державного нагляду, а також порушення технології виконання робіт, страховик має право і підставу відмовити у виплаті страхового відшкодування або його розмір може бути зменшений. Факт невиконання зазначених розпоряджень та вимог встановлюється на підставі документів органів пожежного нагляду або інших компетентних органів.

Якщо загибель (пошкодження) застрахованого об’єкта або майна сталася внаслідок злочину, у зв’язку з чим проти відповідачів порушено кримінальну справу, то страхове відшкодування виплачується у період розслідування або закінчення його з тим, щоб регресний позов до винних осіб міг бути розглянутий судом під час слухання кримінальної справи.

Якщо ж збиток відшкодовано винною особою частково, і ця сума є меншою від страхового відшкодування, що має бути виплачене, то останнє виплачується страховиком з урахуванням суми, одержаної страхувальником від особи, що завдала збитків.

Якщо внаслідок страхового випадку знищено (пошкоджено) значну частку об’єкта і протягом встановленого строку повний розрахунок збитку зробити неможливо, то на підставі письмової заяви страхувальника страховик може виплатити аванс в розмірі до 50 відсотків попередньо обчисленої суми страхового відшкодування.

Із суми страхового відшкодування утримуються: безумовна франшиза, виплачений страхувальнику аванс, а також за згодою страхувальника – черговий платіж.

Значне місце серед послуг страхування технічних ризиків займає страхування машин від поломок у зв’язку з потребою надати підприємствам можливість ефективно захистити дорогі машини, механічне обладнання та установки. Цю страхову послугу іноді порівнюють з вогневим страхуванням або страхуванням автомашин.

Страхувальниками визнаються юридичні особи, які експлуатують машини, механічне обладнання, апарати та виробничі установки.

Об’єктами страхування можуть бути:

• машини, що виробляють енергію (парові котли, турбіни, генератори);

• машини й установки для розподілу енергії (трансформатори, високо й низьковольтні установки);

• усі виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насоси, компресори, ємкості, апарати, трубопроводи, тощо).

Не підлягають страхуванню лише деякі предмети, термін служби яких порівняно з терміном служби всього об’єкта невеликий, наприклад:

• усі види змінного інструменту;

• матриці, троси, пуансони, ланцюги, ремені, стрічки, сита;

• вироби зі скла, кераміки, деревини, а також шини;

• матеріали виробничого призначення всіх видів (паливо, газ, засоби охолодження, каталізатори, рідини, мастила).

До страхових випадків зі страхування машин відносяться:

• помилки в конструкціях та розрахунках, помилки під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;

• помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір;

• пошкодження внаслідок дії відцентрової сили;

• коротке замикання та інші електричні ризики;

• нестача води в парогенераторах;

• фізичний вибух;

• буря, мороз, льодохід.

Страхова сума визначається в межах страхової оцінки, яка відповідає вартості майна на момент укладення договору страхування.

Порядок визначення суми збитку та страхового відшкодування практично відповідає умовам будівельно-монтажних ризиків.

Серед видів страхування технічних ризиків істотне місце займає страхування електронної техніки, яке набуло значного розвитку за кордоном і мало відоме на вітчизняному ринку страхових послуг.

Страхування електронних пристроїв розпочалося в 20-х роках у Німеччині зі страхування слабкострумових установок. Згодом широкого розвитку набуло страхування електронних пристроїв, яке перетворилось на окремий вид в галузі страхування технічних ризиків.

Страхувальниками електронних пристроїв можуть бути власники або наймачі електронних систем.

Об’єктами страхування можуть бути:

• ЕОМ для обробки даних;

• електронні та ядерні медичні апарати;

• пристрої передавання інформації;

• інші пристрої (телевізійні пристрої, що використовуються у виробничих цілях; конторські машини; диктофони, копіювальні машини, множильна техніка);

• носії даних та додаткові витрати, які пов’язані з виходу із ладу ЕОМ для обробки даних.

Обсяг відповідальності страховика включає наступні страхові випадки:

• пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;

• скупчення диму, сажі, газів;

• дія води, вологи (якщо не спричинена атмосферними опадами чи не зумовлена умовами виробництва);

• коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов’язані з дією електроенергії;

• помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, помилки при виготовленні та монтажі, дефекти лиття й матеріалу);

• помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;

• злий намір та зазіхання третіх осіб;

• град, мороз, буря;

• опускання грунту, зсув, обвал, лавини.

СК можуть включати в обсяг страхового покриття також додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, страйк, крадіжку, додаткові витрати. Водночас необхідно з’ясувати, які ризики не є страховими.

Страховою сумою є вартість електронних пристроїв, які підлягають страхуванню. Страхове відшкодування – це вартість відновлення пристроїв в межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним об’єктом.

Страхова премія з цього виду страхування визначається з кожного об’єкта окремо з відповідним застосуванням тарифної ставки (так званих нормативів по звичайних ризиках, а спеціальні пристрої або ті, які вперше з’явилися на ринку, тарифікують з врахуванням специфічних особливостей ризику). Також студенти повинні звернути увагу на такі умови страхового захисту електронної техніки, як строк дії договору страхування, початок і закінчення відповідальності страховика.

В Україні страхування електронних пристроїв не становить окремого виду, а предмети, що належать до електронних пристроїв, страхуються на умовах страхування майна.