Тема 7. Сільськогосподарське страхування
До 1990 року страхування майна сільськогосподарських підприємств було обов’язковим. Монополія на здійснення страхової діяльності давала можливість використовувати єдиний порядок і умови страхування на всій території країни, включаючи ступінь страхового захисту, механізм страхових виплат тощо.
З 1991 р. сфера сількогосподарського страхування почала докорінно змінюватися. Україна відмовилася від державної монополії на сільськогосподарське страхування. Це зумовило послаблення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників. Обов’язкова форма страхового захисту залишилась для державних сільськогосподарських підприємств і лише для одного виду - страхування врожаю. 18 січня 2001 року прийнято Закон України ”Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”. П’ятий розділ цього Закону “Страхування ризиків сільськогосподарського виробництва” передбачає, крім обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в державних сільськогосподарських підприємствах, обов’язкове страхування врожаю зернових культур і цукрових бур’яків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Страхові платежі будуть частково компенсуватися за рахунок коштів Державного бюджету України (передбачається у розмірі не менше 50 % витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами) [163, с. 63 - 64]. Стаття 7 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” п.11 засвідчує, що страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності буде здійснюватися як обов’язковий вид страхування.
Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1000 від 11 липня 2002 року затвердив порядок і правила проведення обов’ящзкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.
Метою проведення обов’язкового страхування є гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.
Лідером на страховому ринку АПК України у справі страхового захисту в сільському господарстві є НАСК “Оранта” з відповідно сформованою інфраструктурою ринку страхових послуг у 20 областях, за винятком Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Запорізької і частково АР Крим, де утворилися самостійні СК при реорганізації системи Укрдержстраху. Монопольне становище цієї компанії пояснюється тим, що вона успадкувала клієнтуру від колишнього Держстраху і сільськогосподарські підприємства традиційно залишаються у сфері її інтересів.
Протягом останніх років умови сільськогосподарського страхування постійно вдосконалювались в напрямку розширення сфери його застосування, об’єктів страхування, оптимізації страхової оцінки, вдосконалення методики обрахунку збитку врожаю та інших умов.
Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Воно включає в себе 4 групи об’єктів страхування:
урожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень плодоносного віку;
дерева та кущі плодово-ягідних насаджень, що ростуть у садах і виноградники;
сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл у вуликах;
будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.
Для різноманітних об’єктів страхування характерні певні ризики, які враховуються СК при розробці конкретних умов і правил страхування.
Насамперед розглянемо сутність обов’язкової форми страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
Об’єкт страхування. Урожай сільськогосподаських культур відноситься до конкретних об’єктів страхування в сільському господарстві. В страховій практиці їх ще називають предметами страхування. По страхуванню врожаю сільськогосподарських культур предметом страхування виступає урожай даного року. Кількісно предмет страхування зараннє точно невизначений, оскільки до початку календарного року в сільськогосподарських підприємствах більшість культур ще не посіяно. Тому предметом страхування в рослинництві виступає майбутній урожай, а платежі визначаються з попереднього. З моменту посіву (посадки), коли відомий вид культури і її площа, урожай сільськогосподарських культур стає об’єктом відповідальності. Так як початок і закінчення страхування врожаю залежить від виду сільськогосподарських культур, то об’єкт відповідальності не пов’язаний з якою небудь однією датою.
По обов’язковому страхуванню враховуються тільки кількісні втрати врожаю.
Страхова відповідальність. Згідно діючих умов, до страхових ризиків, на випадо яких проводиться обов’єязкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками. Така широка відповідальність підвищує економічне значення страхування в зв’язку з більш повним відшкодуванням збитку.
Страхова оцінка. Страхова оцінка це вартість врожаю. Це вихідний показник для визначення страхової суми, розмірів збитку і виплати страхового відшкодування. Складовим вартості врожаю є: середній урожай окремих сільськогосподарських культур за останні 5 років; ціна; посівна площа. Якщо площа і ціна мають відносно стабільний характер, то урожай в залежності від рівня впливу природніх факторів відхиляється від середнього рівня урожайності. Тому величина врожаю – один з головних факторів, що визначають його вартість. Згідно діючих умов обов’язкового страхування врожаю нормативним рівнем врожайності є середня урожайність за останні 5 років по кожній культурі.
Страхова сума з обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні 5 років, за даними обліку страхувальника, на ціну одного центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції) та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай. У разі, коли страхувальник протягом 5 років вирощує культуру менше, ніж 3 роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вище, ніж середня врожайність у районі за останній рік.
Страхове забезпечення. Згідно діючих умов урожай застрахований в розмірі 70 % його вартості виходячи з фактично досягнутої середньої урожайності за 5 років в даному господарстві по кожній культурі. На сьогодні застосовуються відносні нормативи (в % від вартості врожаю). Рівень забезпечення по страхуванню врожаю не є оптимальним. Максимальна межа – вартість урожаю сільськогосподарських культур. Однак по врожаю забезпечення повинно бути нижче повної вартості, щоб страхувальник в певній мірі також ніс відповідальність за збереження врожаю.
Тарифні ставки. Тарифні ставки розраховані по кожній культурі або групі культур виходячи з збитковості страхової суми за тарифний період.
За договорами обов’якового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень тарифи диференційовані в розрізі областей. Зокрема, максимальний розмір страхового тарифу на озимі культури становить 8% страхової суми, ярі зернові, зернобобові – 7,5%, цукрові буряки, картоплю, технічні культури – 9,5%, сади, виноградники, інші насадження – 9%, овочі у відкритому ґрунті – 9,5%, культури у закритому ґрунті і розсадники – 6,5%.
Слід відмітити, що при укладанні договору страхування страховик визначає розмір страхових внесків, які повинен сплатити страхувальник, а також обговорює строки і порядок їх сплати.
Найвідповідальніша ділянка роботи кожної СК – це визначення розміру збитку і страхового відшкодування.
Визначення збитку передбачає три етапи роботи, які розділені значними проміжками:
Необхідно встановити факт страхового випадку і його причини. Це етап регістрації факту настання страхового випадку.
Даний етап пов’язаний з отриманням фактичного урожаю і визначенням суми збитку.
Розрахунок суми відшкодування і виплата страхового відшкодування сільськогосподарському підприємству.
Робота страховика, пов’язана з визначенням збитку і страхового відшкодування, починається після одержання повідомлення від господарства про загибель або пошкодження сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Найбільш складним і відповідальним етапом роботи є складання акту про загибель або пошкодження посівів (посадок) сільськогосподарських культур. Необхідно звернути увагу на організацію роботи страховика щодо складання страхового акта, відомостей, які відображаються в ньому, а також на те, що збитки, які поніс страхувальник, можуть бути викликані як страховими, так і нестраховими причинами.
У страхуванні врожаю настання стихійного лиха не завжди співпадає з поняттям страхового випадку, а виступає лише вихідною умовою для нього. Страховим випадком вважається тільки той факт, коли в результаті несприятливих погодних умов та інших природно-кліматичних явищ відбулося зниження урожаю даної культури порівняно з досягнутою середньою врожайністю за попередні 5 років, тобто коли він викликав збиток. Не слід утотожнювати поняття страхового випадку зі збитком. Збитком вважається різниця між вартістю врожаю в середньому за останні 5 років і вартістю врожаю цієї ж культури в поточному році, коли відбулось стихійне лихо.
Обов’язкове страхування урожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень передбачає відшкодування лише кількісних втрат.
В основі визначення збитку лежить сальдовий метод, коли від врожайності з 1 га в середньому за останні 5 років віднімають фактично отриманий урожай з 1 га в поточному році, а залишок – сальдо – це і є збиток. Збиток з 1 га множиться на ціну, визначену за договором страхування, але не вищу, ніж на момент виплати страхового відшкодування та на площу посіву:
З = (У5 х СП – Уф) х Ц х S,
де
У5
– урожайність з 1 га, прийнята на
страхування (базова або нормативна
вартість); Уф–
фактично зібраний урожай з 1 га, СП –
страхове покриття,
площа
посіву, посадки.
Прямий збиток визначається у відсотках до загального збитку.
Існують певні особливості у визначенні збитку у зв’язку з втратами врожаю по окремих сільськогосподарських культурах.
Обрахунок збитку ускладнюється при частковому пошкодженні, враховуючи те, що пошкоджена культура може бути пересіяна або підсіяна іншою культурою чи культурами на всій або частині площі.
Визначаючи суму страхового відшкодування, необхідно звернути увагу на порядок його розрахунку і виплати.
Більш поширеною на сьогодні в аграрному секторі є добровільна форма страхового захисту. В системі НАСК “Оранта” діють “Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств” №67, введені в дію з 1 липня 1997 р. Для посівів сільськогосподарських культур з лютого 1999 року введені в дію нові “Правила добровільного страхування сільськогосподарських культур № 86”.
Згідно Правил об’єктами страхування є врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку за винятком врожаю природних сінокосів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав.
Діючими Правилами уточнено перелік страхових ризиків зі страхування врожаю, і він став значно коротшим.
Страхування врожаю проводиться на випадок загибелі чи пошкодження внаслідок:
вимерзання, заморозку, граду, зливи, бурі, урагану, посухи, повені, селю, пожежі;
вимокання, випрівання, якщо це сталося внаслідок стихійного лиха.
Страхування врожаю сільськогосподарських культур, що вирощуються в захищеному грунті, проводиться на випадок загибелі чи пошкодження їх внаслідок:
граду, зливи, бурі, урагану, повені, пожежі, якщо було пошкодження самої споруди;
припинення подачі електроенергії, викликаної стихійним лихом або аварією у цих спорудах.
Додатково за особливими умовами договору (підвищувальні тарифні ставки, обумовлення, франшиза) можуть бути застраховані сільськогосподарські культури, на продукцію яких встановлено закупівельні ціни за сортами і номерами (тютюн, льон, хміль, насінники овочевих культур, тощо) на випадок зниження якості продукції, якщо це є наслідком страхового випадку.
Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень приймається на страхування по договірній сумі, але не більше 70 % вартості. Вартість врожаю сільськогосподарських культур визначається множенням ціни за одиницю продукції, заявленої страхувальником і узгодженої з “Орантою” на середню врожайність з 1 га за останні 5, 3 роки і площу, з якої заплановано отримати врожай. Визначена вартість в розрахунку страхової суми не повинна перевищувати вартості очікуваного врожаю.
Договір страхування укладається на врожай всіх сільськогосподарських культур або будь-якої окремо взятої культури чи групи культур, якщо група дає однорідну продукцію (зерно, овочі).
Діючими правилами передбачено відшкодування не тільки кількісних втрат врожаю, але і якісних. При страхуванні врожаю на випадок зниження якості продукції вартість кількісних і якісних втрат врожаю основної продукції культури (групи культур) визначається множенням різниці між вартістю врожаю з 1 га, встановленою на час укладання договору страхування і вартістю фактично отриманого врожаю з 1 га даного року на всю площу посіву. Вартість фактично отриманого врожаю визначається, виходячи із середньої ціни реалізації з урахуванням знижок і надбавок за якість продукції, що склалася в господарстві в поточному році.
Об’єктом зі страхування посівів є майновий інтерес, пов’язаний з відшкодуванням фактичних затрат на посів та вирощування сільськогосподарських культур в результаті повної загибелі рослин на всій або частині площі сівби (садіння).
Страховими ризиками є:
вимерзання озимих культур та багаторічних сіяних трав посіву минулих років (строк використання яких за агротехнічними нормами не закінчився);
градобої, зливи, бурі, урагани або затоплення посівів, якщо останнє є наслідком стихійного лиха;
вогонь на пні колосових та інших сіяних трав.
Захист індивідуальних інтересів обумовлюється окремими умовами, які передбачаються договором. Тарифна ставка при цьому підвищується.
Не приймаються на страхування:
посіви культур, що висіваються на зелене добриво або пасовищне використання;
посіви сільськогосподарських культур, які висівались страхувальником за три останні роки підряд, але жодного року від них не отримано врожаю через повну загибель.
Страхова сума визначається в розмірі планових або фактичних затрат на посів та вирощування сільськогосподарських культур.
Страхування не може перевищувати загальних планових або фактичних затрат, передбачених технологією вирощування врожаю тієї чи іншої культури, а також бути меншою за фактично проведені витрати на момент укладання договору.
Можливе обмеження страхування за рахунок безумовної франшизи до 20 %. Розмір страхування залежно від зони та умов, у яких вирощується культура, встановлюється в межах певної частки від загальної вартості визначених затрат.
Страхові тарифи з добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств в НАСК “Оранта” розраховані за кожним ризиком окремо, але в межах страхових тарифів, затверджених правилами № 67 та № 86.
Розмір збитку визначається, виходячи із затрат, фактично понесених страхувальником на момент настання страхової події у середньому на 1 га, який вираховується шляхом ділення загальної суми витрат на площу культури, що фактично загинула (знищена).
За посіви культур, на яких рослини пошкоджені частково і необхідно провести підсівання культури, “Оранта” відповідальності не несе.
Добровільна форма страхування передбачає страхування не лише урожаю багаторічних насаджень, а й самих багаторічних насаджень (дерев, кущів, виноградників, тощо). Як сам об’єкт страхування, так і умови, за якими воно проводиться, відмінні від умов страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень
Страхування дерев, кущів, плодоягідних насаджень, що зростають у садах, та виноградників проводиться на випадок повної загибелі (відмирання підземної і наземної їх частин всіх або окремих дерев, кущів), внаслідок морозів, сильних снігопадів, повені, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, селю, землетрусу, пожежі, посухи, за винятком культур, які вирощуються у зрошувальних зонах, а також повного їх знищення карантинними комахами, якщо страхувальник не отримував офіційного попередження про це.
Договір укладається зі страхування всіх багаторічних насаджень або окремої групи, але за умови страхування всіх насаджень, які відносяться до даної групи (зерняткові, кісточкові) – до входження їх у зиму (припинення вегетації).
Розмір збитку за багаторічні насадження, які загинули, визначається як різниця балансової вартості загиблих насаджень і вартості залишків.
Особливістю страхування тварин в сільськогосподарських підприємствах є поділ їх на дві вікові категорії: доросле поголів’я і молодняк, які мають певні відмінності в страхуванні. Це насамперед стосується переліку страхових випадків, що призводять до загибелі, вимушеного забою або знищення тварин, і при настанні яких страховик повинен здійснити виплату страхового відшкодування.
Страхова відповідальність по дорослому поголів’ю значно ширша і включає в себе такі ризики, як інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибухи, стихійні лиха, нещасні випадки (утоплення, падіння в ущелину), а також ожеледь, наст, глибокий сніговий покрив (якщо тварини утримуються на відгонних пасовищах, попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму.
Молодняк аналогічних тварин страхується на випадок знищення або вимушеного забою лише внаслідок стихійного лиха, пожежі, дії електричного струму.
Страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості тварин на момент укладання договору страхування, але не менше їх заставної вартості.
Особливістю страхування тварин є визначення збитку. По дорослому поголів’ю збиток за загиблих тварин визначається шляхом встановлення середньої страхової суми на одну голову тварини і одну бджолосім’ю за договором страхування та множенням її на кількість загиблих голів (бджолосімей), а вимушено забитих тварин – з вирахуванням вартості реалізованого м’яса, придатного для їжі, та інших залишків, придатних до реалізації.
Для розрахунку розміру збитку за молодняк тварин встановлюється вікова група тварин на день їх загибелі із визначенням страхової суми за одну голову цих тварин і множенням її на кількість загиблих голів.
Якщо з причин, що викликали вимушений забій тварин м’ясо було визнане повністю непридатним для їжі, страхове відшкодування виплачується за тварин, що загинули.
Витрати, пов’язані із транспортуванням худоби до місця забою, ремонту тваринницьких приміщень після здачі хворої худоби у зв’язку з ветеринарно-санітарними заходами, придбанням медикаментів, проведенням карантинних та інших заходів щодо ліквідації наслідків захворювання, а також побічні витрати, в розмір збитку не включаються.
Страхові тарифи розраховані за кожним ризиком окремо для визначних груп тварин. Наприклад, для ВРХ річний тариф при страхуванні від стихійного лиха – 0,6%, інфекційних хвороб – 1,3%, пожежі – 0,2%, нещасних випадків – 0,5%, крадіжки, неправомірних дій третіх осіб – 1%.
Франшиза встановлена від 5 до 70% від страхової суми. В залежності від величини франшизи до страхового тарифу застосовується понижуючий коефіцієнт від 0,8 до 0,31%.
Добровільним страхуванням можуть бути охоплені будівлі, споруди та інше майно сільськогосподарських підприємств (рухоме та нерухоме). Страхувальник згідно діючих умов має право вибирати: застрахувати все майно, яке є в його розпорядженні або лише його окремі види.
Страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна. Франшиза встановлюється в розмірі 0,5-2%.
Обсяг відповідальності СК по цій групі майна надто широкий і включає в себе вогневі ризики, стихійні явища; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем; крадіжки, грабіж, навмисне і ненавмисне знищення або пошкодження майна третіми особами, наїзд, зіткнення між собою наземних транспортних засобів; падіння на застраховане майно пілотованих літаючих об’єктів, їх частин.
Страхування транспортних засобів та спецтехніки сільськогосподарських підприємств (вантажних автомобілів, комбайнів, тракторів і т. д.) здійснюється на випадок їх пошкодження або знищення внаслідок ДТП, протиправних дій третіх осіб, пожежі, стихійних лих.
Страхові тарифи зі страхування майна сільгосппідприємств розраховуються за кожним ризиком зокрема.
Визначення розміру збитку при знищенні майна, яке входить до складу основних засобів, проводиться, виходячи з повної балансової вартості з урахуваням амортизації, втрат з рятування майна, впорядкуваня його після страхового випадку, і включення вартості залишків, а при пошкодженні, виходячи з вартості відновлення (ремонту) за цінами на момент укладення договору страхування.
Розмір збитку при загибелі (пошкодженні) майна, яке відноситься до незавершеного капітального будівництва, визначається, виходячи з йоо вартості на день страхового випадку.
При загибелі (пошкодженні) товарно-матеріальних цінностей визначення збитку проводиться відповідно до їх обліку з метою встановлення вартості майна на день страхового випадку. Для цього враховується рух майна за період з дня дії договору страхування по день страхового випадку.
Страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується в розмірі завданих збитків, але не вище страхової суми, зазначеної договором.