Тема 12. Авіаційне страхування
Авіаційне страхування (надалі – АС) - це цілий комплекс страхових послуг, що тягне за собою відповідальність по багатьох різних об’єктах, яка проявляється при настанні одного спільного для всіх випадку - авіаційної катастрофи [160, с. 90].
Об’єктом АС може бути будь-який майновий інтерес, який пов’язаний з експлуатацією повітряних суден (надалі ПС). Можуть бути застраховані самі ПС; вантажі, що перевозяться ними; цивільна відповідальність авіаперевізника по відношенню до пасажирів і членів екіпажу, а також до служб наземного забезпечення польотів (аеропортів); страхування втрат прибутку авіаперевізника через неможливість експлуатувати ПС внаслідок аварії; страхування космічної техніки; страхування авіазапчастин та двигунів; пасажирів від нещасних випадків, членів екіпажів, авіадиспетчерів та інших спеціалістів; страхування відповідальності аеропортів і власників (операторів) ангарів; відповідальність виробників ПС та іншої продукції авіаційно-промислового комплексу.
Необхідність АС зумовлена розвитком технічного прогресу в авіаційній індустрії.
Перше законодавче запровадження в Україні АС було здійснено в ХVІІ розділі "Авіаційне страхування" Повітряного кодексу, прийнятого 4 травня 1993 р.
Протягом 1993-1995 років в Україні ліцензії на АС видавалися без конкретизації його в межах галузей страхування (майнового, особистого, страхування відповідальності). Форма проведення страхування була обов’язковою. Проте договори страхування укладалися на підставі правил страхування, що розроблялись страховиками самостійно і використовувалися при укладанні аналогічних за ризиками договорів добровільного страхування.
З прийняттям Закону України "Про страхування" (1996р.) Укрстрахнагляд припинив видачу нових ліцензій на узагальнений вид "авіаційне страхування".
В межах добровільного страхування ліцензія видавалася на майнове страхування засобів повітряного транспорту і страхування відповідальності власників ПС, включаючи відповідальність вантажоперевізника.
В обов’язковій формі стали проводитися такі види страхування:
страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу;
страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;
страхування відповідальності повітряного перевізика і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;
страхування відповідальності експлуатанта ПС за збитки, які можуть бути завдані ним під час виконання авіаційних робіт;
страхування авіаційних суден.
Згідно нового Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” в структурі видів обов’язкового АС відбулися зміни. Передбачено впровадження таких видів обов’язкового страхування:
авіаційне страхування цивільної авіації ;
страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів4 ;
страхування космічних ризиків.
Однією із причин введення обов’язкової форми АС в Україні можна вважати її вступ в члени ІКАО1, а також приєднання до міжнародних конвенцій, які стосуються міжнародного права в сфері цивільної авіації.
Усі види страхування авіаційних ризиків регламентуються Повітряним Кодексом України: стаття 103 (обов'язкове страхування), стаття 104 (добровільне страхування) і стаття 105 (страхування при авіаційних роботах), Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” та відповідними положеннями про порядок та умови проведення обов’язкових видів АС, нормами міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналася Україна.
Суб'єктами ринку АС в Україні є такі об"єднання авіаційних страховиків, як національний консорціум авіастраховиків, Авіаційне страхове бюро та відповідні страхувальники (юридичні або фізичні особи власники ПС або повітряні перевізники, що експлуатують ПС.
Головний носій ризику в АС - повітряне судно. Виходячи з цього при здійсненні різних видів АС слід брати до уваги такі загальні положення:
Збитки, що можуть виникнути внаслідок однієї авіаційної події розглядаються як один страховий ризик щодо одного ПС.
Авіаційною пригодою вважається нещасний випадок або кілька випадків, що призводять до тілесних ушкоджень та (або ушкодження майна).
Існує законодавчо визначений перелік випадків, при яких страховий захист припиняє свою дію, а також умови договорів, що не передбачають покриття ризиків.
Зосередимо увагу на конкретних видах страхування. Найбільш поширеним видом АС виступає страхування авіасуден (каско).
Суб'єктами страхування виступають або власник ПС або авіаексплуатант, якщо перший не е перевізником і це обумовлено в угоді на оренду чи спільну експлуатацію.
Об’єктом страхування виступає авіатранспортний засіб, а також запасні частини з усіма видами спеціального обладнання, яке знаходиться на борту при умові, що вони пов’язані із забезпеченням польотів.
Страхова сума повинна бути меншою за залишкову балансову вартість літака.
Страховий захист діє як для окремих періодів експлуатації (у польоті, під час приземлення, на землі або на якорі), так і для будь-якої їх комбінації.
Страхування ПС може здійснюватися за двома основними умовами:
- тільки від повної загибелі;
- повної загибелі та пошкодження.
Ризики, що підлягають страхуванню згідно вищевказаних умов, охоплюють період польоту, рулювання, буксирування, стоянки. Такий розподіл пов’язаний з різними рівнями франшиз, що використовуються на кожному з цих етапів.
При визначенні тарифів по АС застосовується принцип індивідуального підходу до оцінки ризику.
При страхуванні ПС, які здійснюють регулярні рейси з метою перевезення пасажирів, багажу і вантажів, основними критеріями тарифної ставки служать дані про склад (кількість і моделі) літаків, їх дійсну вартість, число пасажирських (вантажних) місць, кваліфікацію літально-підйомного складу, річні показники пасажиро-кілометрів, кількісні і якісні показники загибелі літаків. Оцінку ризику АС переважно проводять сюрвейєри, використовуючи при цьому показники безпеки польотів, прийняті ІКАО.
Якісну характеристику безпеки польотів можна визначити через показник рівня безпеки польотів (РБП), який базується на статистиці аварій, катастроф і загиблих.
,
де
- ймовірність
виникнення в польоті катастроф;
- кількість
катастроф;
- загальна
кількість польотів.
Абсолютними критеріями рівня безпеки польотів є:
Число катастроф (на
км польоту, на
годин польоту).Число загиблих (на 1 млн. перевезених пасажирів, на пасажиро-км).
Існують також інші критерії: безпечний політ, ризиковий політ, небезпечний політ.
Страхові тарифи з обов’язкового страхування ПС з максимальною злітною вагою більш як 15000 кг встановлюються у розмірі до 6 % на один рік, а для ПС з максимальною злітною вагою менше як 15000 кг - до 8 %, для вертольотів - до 10 % страхової суми.
Ставки премії зі страхування каско ПС розраховуються різними методами: за кожну годину польоту і за кожен політ - у фіксованій сумі; у відсотках від вартості майна.
Страховим випадком є загибель ПС, що може виникнути з моменту запуску двигунів до вимкнення двигунів після завершення польоту, внаслідок авіаційної події. Повна загибель ПС означає:
повну втрату ПС здатності здійснювати політ у зв’язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій;
зникнення ПС безвісти, коли воно після планового польоту не прибуло до місця призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків або його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну;
втрату ПС у зв’язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та не придатну для евакуації цього ПС місцевість;
цілковите руйнування ПС внаслідок авіаційної події, враховуючи зникнення безвісти [37, с. 110].
Пошкодження ПС - будь-яке раптове і непередбачане для страхувальника порушення цілісності конструкції або деформація елементів ПС будь-чим, через що ПС частково втратило здатність виконувати польоти.
У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний у термін, встановлений договором письмово повідомити страховика і подати йому оригінали таких документів:
страхового поліса;
платіжного доручення про сплату внесків;
посвідчення (сертифікат) про придатність ПС до польотів;
завдання на політ;
страхового акта (сертифіката);
технічного акта огляду ПС після його пошкодження, а у разі загибелі - акта про списання ПС;
документів, які засвідчують власність страхувальника на ПС.
У випадку повної гибелі застрахованого ПС страховик зобов'язується сплатити страхувальнику всю страхову суму.
При пошкодженні ПС внаслідок страхового випадку страхове відшкодування розраховується наступним чином:
Вихідні дані:
-
страхова сума;
-
узгоджена вартість ПС в день укладання
договору;
-
вартість ПС на день події страхового
випадку;
-
вартість ремонту ПС до стану, в якому
воно знаходилося до страхового випадку.
Розрахунок.