Тема 4. Правові засоби індивідуалізації учасників

ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ , ТОВАРІВ І ПОСЛУГ.

Питання для самостійної роботи

1. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування.

2. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку.

3. Суб’єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

4. Охорона комерційної таємниці.

Методичні рекомендації

Розгляд запропонованої теми передбачає передусім ознайомлення з основними поняттями та категоріями інституту індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. До правових засобів індивідуалізації за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної власності:

1. комерційне (фірмове) найменування;

2. торговельна марка (знак для товарів і послуг);

3. географічне зазначення.

Спільною рисою є те, що вони індивідуалізують учасників цивільного обороту, товарів і послуг, тобто комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб'єкта, а торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів, послуг.

Особливості правового режиму засобів індивідуалізації полягають в наступному: 1) Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права; 2) Законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них. Право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводитиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїх-небудь виключних прав, тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором.

Термін «комерційне найменування» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність, раніше цей інститут називався «фірмове найменування» або «фірма». Поняття «фірмове найменування» закріплене в міжнародно-правових актах, учасницею яких є Україна. Сьогодні в Україні не прийнято спеціального закону, який регулював би відносини щодо використання комерційного (фірмового) найменування. Законодавство України не містить визначення комерційного (фірмового) найменування. Юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, але тільки одне комерційне найменування. Комерційне найменування має відповідати ряду вимог: істинність фірми; виключність фірми; постійність фірми.

Поняття «комерційне найменування» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності, при цьому громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я. Не визнається суб'єктом права на комерційне найменування філія чи представництво юридичної особи (ст. 95 ЦК України), просте товариство як таке (ст. 1132 ЦК України), оскільки вони не мають статусу юридичної особи. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом, але в Україні поки що відсутній такий реєстр як і закон, який передбачав би порядок його ведення.

Стосовно поняття «торговельна марка» слід вказати, що воно є новим для законодавства України про інтелектуальну власність. До прийняття ЦК України цей об'єкт права інтелектуальної власності мав назву «знак для товарів і послуг». Під торговельною маркою розуміють згідно зі ст. 492 ЦК України будь-яке позначення або будь-яку комбінацію позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Законодавство містить лише критерії, за якими певне позначення може визнаватися знаком для товарів чи послуг: знаку має не суперечити публічному порядку, принципам гуманності й моралі. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень: власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори й комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Суб'єктами права на торговельну марку законодавство України визнає фізичних осіб та юридичних осіб. Суб'єктами права на одну й ту саму торговельну марку можуть бути декілька осіб (ч. 2 ст. 493 ЦК України).

Правова охорона надається не самій торговельній марці як певному позначенню, а завжди з прив'язкою до певних видів товарів і послуг. Володілець свідоцтва має виключне право забороняти використання позначення, тотожного зареєстрованій торговельній марці, для позначення тих товарів і послуг, що охоплюються переліком товарів і послуг_; для яких цю торговельну марку зареєстровано. Майнові права на торговельну марку охороняються протягом 10 років від дати, наступної за датою подання заявки, якщо інше не встановлено законом. Строк чинності прав на торговельну марку можна продовжувати на 10 років скільки завгодно разів.

Визнання недійсними прав інтелектуальної власності на торговельну марку здійснюється виключно в судовому порядку. Визнання недійсними прав на торговельну марку потрібно відрізняти від дострокового припинення чинності цих прав (ст. 497 ЦК України). Відмінність між цими інститутами виявляється у підставах, порядку та правових наслідках.

Розглядаючи право інтелектуальної власності на географічні зазначення, слід зазначити, що воно є своєрідною прив'язкою виробника до місця виготовлення товару. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

Використання географічного зазначення залежить від виду товару, а Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» поділяє їх на два види: просте зазначення походження товарів; кваліфіковане зазначення походження товарів. Просте зазначення походження товару — будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення. Кваліфіковане зазначення походження товару — термін, що охоплює (об'єднує) такі терміни: назва місця походження товару; географічне зазначення походження товару.

Правова охорона простого зазначення походження товару полягає в недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Реєстрації передує науково-технічна експертиза заявки. Реєстрація здійснюється шляхом внесення до Реєстру необхідних відомостей щодо кваліфікованого зазначення походження товару та осіб, які мають право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару.

Питання для самоконтролю

1. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного оборо­ту, товарів і послуг.

2. Підстави виникнення права інтелектуальної власності на комерційне найменування.

3. Охарактеризуйте цивільно-правовий захист прав на засоби індивідуалі-зації учасників цивільного обороту, товарів та послуг.

4. Правове регулювання комерційного (фірмового) найменуван­ня.

5. Торгівельна марка: поняття, ознаки, види.

6. Правова охорона права інтелектуальної власності на торгівельну марку.

7. Географічне зазначення походження товарів: поняття, об’єкти та правова охорона.

8. Комерційна таємниця: поняття, ознаки.

9. Суб’єкти права інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

10. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

Література:[7, 9, 17-19, 21-22, 26, 48, 57-62, 64-64, 85-88, 93-96, 99-100, 108-110, 115, 120, 122-123, 128, 131-132, 137-139, 142-144, 146-149, 151, 156, 158, 160-164, 170, 178-180, 182-183, 185, 187-189, 193, 208].