49.Робочий час і час відпочинку

Згідно нашого трудового права тривалість робочого часу у нас в країні становить 40 годин на тиждень. Для деяких категорій працюючих встановлено скорочений робочий час. У першу чергу це стосується неповнолітніх. які працюють. Для підлітків віком від 15 до 16 років робочий час становить 24 години на тиждень, а для молодих людей віком віл 16 до 18 років — 36 годин на тиждень

На роботу людина може бути прийнята з 15 років. Закінчення трудової діяльності, тобто пенсійний вік для жінок настає в 55 років, а для чоловіків — у 60 років. Однак для деяких категорій працівників, у залежності від характеру роботи, яку вони виконували, з інших причин, пенсійний вік може наставати і раніше

В процесі трудової діяльності громадянин має право на відпочинок. Трудове законодавство передбачає обов'язкову перерву на обід в процесі робочого дня, обов'язкові вихідні дні: може бути один чи два вихідних дні. Крім того. кожний працівник має право на обов яз-кову відпустку один раз на рік. Мінімальна її тривалість становить 15 днів, але для багатьох категорій працюючих вона значно більша. Якщо працівник тільки поступив на ооботу. то у відпустку він може піти не раніше ніж після 11 місяців праці Працівники які працювали на виробництві чи в установі більше року. мають право іти у відпустку у будь-який час, який влаштовує їх і керівництво підприємства. У більшості випадків на підприємствах створюється графік відпусток, погоджений з профспілковим комітетом

Крім оплачувано) відпустки, працівники мають право на додаткову відпустку за власний рахунок. Законодавство регламентує порядок надання відпусток за власний рахунок.

Поряд з вихідними та відпустками громадяни можуть відпочивати у святкові та неробочі дні, встановлені законом.

50. Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним договору

Трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки з вагітності й пологів, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання. За працівниками, які втратили працездатність через трудове каліцтво чи професійне захворювання, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 9) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого виокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; 10) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; 11) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи

Для звільнення працівника з ініціативи власника (уповноваженого ним органу) в більшості випадків потрібна згода профспілкового комітету або органу, уповноваженого на представлення інтересів трудового колективу (скажімо, ради трудового колективу). Винятком із цього правила є звільнення працівників: які вчинили за місцем роботи розкрадання майна власника; які посіли місце працівника, що його поновили на роботі; за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, або їхніми заступниками та деякими іншими службовими особами. Законодавство допускає звільнення працівника і до отримання попередньої згоди профкому або уповноваженого на представництво трудового колективу органу. Одначе, в таких випадках власник (уповноважений ним орган) після звільнення працівника все одно повинен отримати згоду названих органів.