Тема 1.3 Форми проведення дискусій. Культура мовлення під час дискусій.

Чи добре, що суперечки, дискусії та полеміка, стали характерними рисами нашого способу життя? Відповідь може бути різною. Якщо спору надається позитивна оцінка, то можна сказати про його незвичайну корисність. Стародавні греки казали, що «В спорі народжується істина».

Однак, можна навести приклади, в яких спори оцінюються негативно: «Хто сперечається, той нічого не вартий», «Під час спорів втрачаєш час», «Коли киплять спори, істина випаровується». А.Лінкольн казав: «Жодна людина, яка вирішила досягнути успіхів в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки».

Суперечки дійсно здатні породжувати істину. Але інколи вони її гублять. Все залежить від того, як ведеться спір, якими методами і засобами.

Спір, дискусія – це тонке мистецтво. Для раціональної організації та успішного ведення діалога, дискусії, полеміки необхідно користуватися визначними рекомендаціями, правилами. Без знання цих правил неможливо результативно обговорювати складні проблеми науки, мистецтва, економіки і принципів необхідні кожній діловій людині.

Знати правила дискусії треба не тільки для того, щоб її вести самому. Кожен з нас, незалежно від роду занять, інколи перетворюється у слухача, читача або глядача. Таким чином ми невільно стаємо учасниками спорів, які ведуть інші люди.

Рішення багатьох ділових питань можливо лише на шляху відкритого і гласного обміна поглядами.

Уміння компетентно і плодотворно обговорювати важливі проблеми, доводити і переконувати, аргументуя свою точку зору і спростовуючи думку опонента, повинно стати обов'язковим для кожної ділової людини.

1. Історія виникнення спору, дискусії:

В Давній Греції придавалося велике значення вмінню сперечатися і відстоювати свою точку зору. Давні греки, з метою публічного обговорювання гострих проблем, широко використовували діалог. Вони вважали, що кожна річ має два протилежні погляди на неї, тому що це дозволяє здобувати знання не в готовому виді, а шляхом обмірковування, спільного обговорювання проблеми, пошука вірного рішення.

Першим, хто використовував такий засіб спілкування, був Протагор. Пізніше ним користувався філософ Сократ, мислитель Аристотель. Аристотелева книга «Топіка» була повністю присвячена діалектичним дискусіям. Вона була написана для учасників спорів.

Велика увага спору приділялася і в Давній Індії. До наших днів дійшло знамените «індійське правило спору»: перед тим, як спростовувати противника, треба добре зрозуміти суть його позиції, переконатися, що вона правильно зрозуміла.

Різні проблеми спору, вивчалися в Китаї. В історії полемічного мистецтва важливе місце займають спори в Росії. Вони завжди вважалися невід'ємними частинами духовного і суспільно-політичного життя.

2. Поняття дискусії. Класифікація видів спорів.

Спір – це словесне змагання, обговорювання чогось двома або кількома особами, під час якого кожна із сторін відстоює свій погляд, свою правоту ;боротьба думок по різним питанням науки, літератури, політики і т.д.

Спільним для всіх значень слова «спір» є відсутність єдиного погляду, розбіжність.

Спір – зіткнення поглядів, розбіжжя у точках зору з будь якого питання, предмета, боротьба, під час якої кожна сторона відстоює свою правоту.

Синонімами слова «спір» є:

Дискусія, диспут, полеміка, дебати.

Дискусія ( лат. Diskussio-дослідження)- це публічний спір, мета якого - з'ясування і порівнення різних точок зору, пошук, виявлення істинного погляду, знайдення вірного рішення суперечного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, тому що її учасники самі приходять до висновку. Учасники дискусії, порівнюючи суперечливі думки, намагаються прийти до спільного рішення, встановити істину.

Головні фактори, які впливають на характер дискусії і її особливості:

• ціль дискусії;

• важливість проблеми дискусії;

• кількість учасників;

• форма проведення дискусії.

Мета дискусії:

• пошук істини;

• переконання опонента;

• отримати перемогу;

• суперечка заради суперечки.

* Спір, як пошук істини.

У цьому виді спору ретельно підбираються і аналізуються доводи, проводиться спільне дослідження істини. Така дискусія можлива лише між компетентними учасниками, які знають добре проблему і зацікавлені в її розв'язуванні . Такий вид дискусії називають «благородним і прекрасним».

* Спір з метою переконання опонента.

У цьому виді існують два моменти. Іноді учасник переконує противника в тому, у чому сам глибоко переконаний, але буває, що він робить це тому, що так «треба» в силу будь-яких обставин.

* Спір заради перемоги.

Учасники дискусії здобувають перемогу за різними мотивами. Одні вважають, що відстоюють суспільні інтереси, іншим перемога потрібна заради самоствердження, треті мріють про ефектну перемогу, і вони не соромляться у заходах і засобах її здобуття.

*Спір заради спору.

Це своєрідне «мистецтво», «спорт». Для учасників таких дискусій не має значення про що сперечатися. Для них головне це красномовність.

В житті це завжди можливо чітко розділити види спорів за метою, вони мають умовне значення.

* Значення проблеми спору.

В дискусіях розглядаються інтереси певних соціальних верств, національні інтереси, іноді доводиться відстоювати групові інтереси, сімейні, особисті.

* Кількість учасників.

Виділяють три основні групи:

• дискусія-монолог (людина суперечується сама з собою, Це так званий «внутрішній спір»);

• дискусія-діалог (полемізують двоє);

• дискусія-полілог (ведеться кількома або багатьма особами).

Дискусії можуть проходити за участю слухачів, або без них. Присутність слухачів, навіть якщо вони не виказують свого відношення до спору, впливає на учасників дискусії.

* Форма проведення спору.

Дискусії можуть бути усні і друковані. Усна форма передбачає безпосереднє спілкування одного з одним, друковані форми – опосередковане спілкування. Усні спори, як правило, обмежені часом і замкнуті у просторі.

Під час усної дискусії велике значення має впевненість триматися, швидкість реакції, дотепність. Письмовий спір буває більш придатним для визначення істини, ніж усний. Але письмова дискусія може тривати дуже довго, іноді роками.

Дискусії бувають організовані і неорганізовані. Організовані спори плануються, готуються, проводяться під керівництвом спеціалістів. Учасники дискусій мають змогу ознайомитися з предметом спору заздалегідь, з'ясувати свою позицію, підібрати необхідні аргументи. Однак дискусія може виникнути стихійно – у побуті, в учбовому процесі та ін.

Успіх дискусії залежить від складу полемістів. Важливе значення має їх культурний рівень, ерудиція, компетентність, життєвий досвід, знання правил публічного спору.