38.Утворення та діяльність перших українських партій наприкінці 19 на поч..20 століття

З початку XX ст. в Україні, як і в цілому по країні, починається переломний етап в політичному оформленні основних суспільних рухів.Першою програмою РУП стали положення брошури переконаного самостійника Миколи Міхновського «Самостійна Україна». Вона відображала революційні і максималістські настрої української молоді і закликала до створення «...єдиної, нероздільної, вільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кавказ». У 1902р. прихильники М.Міхновського об’єдналися в Українську народну партію, а з 1917 р. — Українську партію самостійників-соціалістів.

Поступово РУП відмежувалась від крайніх елементів і набула чіткого революційно-демократичного характеру. Вона обстоювала позиції західноєвропейської соціал-демократії, висувала вимоги демократичної республіки і демократичних свобод, восьмигодинного робочого дня, звільнення селян від викупних платежів та конфіскації кабінетських, удільних, церковних і монастирських земель. Особливого значення партія надавала автономії України у складі Росії. Рупівські організації проводили значну роботу переважно серед селян, наймитів і студентства: створювали гуртки, поширювали нелегальні видання партії, керували селянськими бунтами та наймитівськими страйками тощо.Поступово серед рупівців посилюється тенденція на зближення з РСДРП — за це виступала група на чолі з М. Меленевським. Однак більшість партійців на чолі з лідерами партії (Д. Антоновичем, В. Винниченком, С. Петлюрою, М. Поршем), не виступаючи проти злуки в цілому, виступала за виконання таких умов: визнання автономнонаціонально-територіального принципу побудови соціал-демократії, повну організаційну самостійність РУП та федеративний зв’язок з РСДРП. Внаслідок цих розходжень на другому і останньому з’їзді РУП

(грудень 1904 р.) стався розкол. У 1905 році на основі РУП виникла Українська соціал-демокра-

тична робітнича партія (УСДРП) на чолі з С. Петлюрою, М. Поршем і М. Шаповалом. У період існування Центральної Ради УСДРП виконувала роботу виконавчої влади (уряд Володимира Винниченка). Перебуваючи на поміркованих позиціях в аграрному питанні, УСДРП втратила підтримку українського селянства, яке йшло в основному за Українською партією соціалістів-революціонерів (УПСР). Після проголошення IV Універсалу в уряді залишилося тільки 2 члени партії - Дмитро Антонович і Михайло Ткаченко. У період гетьманату УСДРП перебувала в опозиції до режиму Павла Скоропадського, а її лідери (В.Винниченко, С.Петлюра та інші) тимчасово знаходилися під арештом. УСДРП входила до складу Українського національного союзу, брала участь у підготовці антигетьманського повстання та формуванні Директорії УНР, до якої увійшли В.Винниченко і С.Петлюра.