2.2 Рекогностування на місцевості і закріплення точок планово-висотного обґрунтування

У процесі рекогностування виконується знайомство з місцевістю, закріплюються вершини ходів, а також уточнюється їх положення згідно з проектом, складеним за картою.

Точки (станції) зйомочного обґрунтування по своєму положенню повинні забезпечити зручність зйомки контурів і рельєфу місцевості.

Зйомочне обґрунтування для складання топографічного плану масштабу 1:2000 виконується у вигляді теодолітно-нівелірних ходів. Теодолітні ходи є самостійною опорою для виконання зйомки. Згідно з чинною Інструкцією (8), допустимі довжини сторін теодолітних ходів вказані у табл.2.1.

Таблиця 2.2.1

Допустимі довжини сторін теодолітних ходів, м

Територія знімання	Лінії вимірюють стрічкою			Лінії вимірюють світловіддалеміром
	найменша	найбільша	найменша		найбільша
незабудована	40	350	40		1500
забудована	20	350	20		1000

Усі пункти теодолітних ходів на забудованих територіях згідно з Інструкцією (8) закріплюють центрами довготривалого збереження.

Мета прокладання теодолітного ходу – визначити прямокутні координати (Х,У) усіх вершин багатокутника. Для цього використовують точки ДГМ або мереж згущення, на які спирається цей хід. Слово «спирається» означає зв'язок точок теодолітного ходу з пунктами державно геодезичної мережі. Такий зв'язок в топографії називається прив’язкою пунктів теодолітного ходу до пунктів державно геодезичної мережі або пунктів мереж згущення.

Зімкнений теодолітний хід(рис.2.1) має вигляд полігона. Вершини багатокутника є пунктами зімкненого теодолітного ходу. Лінії між сусідніми пунктами−сторони теодолітного ходу, а кути, утворені горизонтальними прокладаннями цих ліній, − горизонтальні кути теодолітного ходу.

Розімкнутий хід(рис.2.1) прокладається для зйомки ділянки витягнутої в одному напрямку. Початкова та кінцева точки розімкнутого ходу прив’язуються до опорної геодезичної мережі. В замкненому ході точки нумерують за ходом годинникової стрілки. Внутрішні кути β1-2; β2-3 ... β5-1 − вимірюються теодолітом, а довжини ліній d1-2; d2-3 ... d5-1− мірною стрічкою або далекоміром (не менше двох разів).

Іноді точок замкненого ходу недостає для показу всієї ситуації, тоді включають додатковий – діагональний хід (2-6-5). Після вимірювання горизонтальних, а при необхідності і вертикальних кутів і довжин лінії приступають до зйомки внутрішньої, а при потребі – і зовнішньої ситуації.

Рис. 2.1 – Теодолітні ходи (а-зімкнений, б –розімкнений)

При проектуванні ходів дотримуються наступних вимог:

1. Розміщення теодолітних ходів повинно відповідати їх призначенню.

2. Точки теодолітних ходів повинні розміщуватись в місцях зручних для виконання знімальних або розмічувальних робіт.

3. Дотримання прямолінійності ходів і по можливості рівності довжини ліній в межах 40-350 м.

4. Взаємну видимість між точками та сприятливі умови для вимірювання кутів та ліній.

Складений проект уточнюють шляхом рекогностування (обстеження) місцевості. Лінії та кути теодолітного ходу вимірюють відповідними приладами.