
- •1. Топографо–геодезична вивченність району робіт
- •1.1. Загальні відомості про район робіт
- •1.2 Природні умови
- •1.3 Характеристика рельєфу
- •2. Нормативні вимоги до побудови знімальних мереж для забезпечення топографічного знімання місцевості в заданому масштабі.
- •2.1 Знімальна (робоча) геодезична основа
- •2.2 Рекогностування на місцевості і закріплення точок планово-висотного обґрунтування
- •2.3 Зйомка контурів і рельєфу місцевості
- •2.4 Камеральні роботи у горизонтальному зніманні
- •2.5 Розв'язок обернених геодезичних задач для орієнтування знімальної мережі
- •3. Геометричне нівелювання
- •3.1 Суть і методи нівелювання
- •3.2 Способи геометричного нівелювання
- •3.3 Порядок роботи з нівеліром на станції
- •4. Інженерно-геодезичні роботи при нівелюванні траси
- •4.1 Підготовка траси для нівелювання
- •4.2 Головні точки колової кривої та їх розрахунок
- •4.3 Камеральні обчислення при інженерно-технічному нівелюванні траси
- •4.4 Побудова поздовжніх профілів
- •4.5 Побудова поперечних профілів
- •Проектування на профілях
- •4.6.1Технічні вимоги до проектної лінії
- •4.6.2 Послідовність виконання побудов і обчислень
- •4.6.3 Розрахунок ухилу ділянки
- •4.6.4 Розрахунок проектних висот та робочих висот
- •4.6.5 Розрахунок відстаней до точок нульових робіт
- •5. Організація і проведення тахеометричного знімання. Польові роботи
- •5.1 Суть тахеометричного знімання
- •5.2 Особливості конструкції тахеометрів
- •5.3 Метод тригонометричного нівелювання
- •Вимірювання вертикальних кутів
- •5.5 Польові роботи при тахеометричному зніманні
- •5.5.1 Створення знімальної основи
- •Порядок роботи на станції при тахеометричній зйомці
- •Організація робіт. Абрис тахеометричного знімання
- •5.6 Камеральна обробка польових вимірювань при тахеометричній зйомці
- •5.7 Складання плану за результатами тахеометричного знімання
- •Висновок
- •Список використаної літератури
2.2 Рекогностування на місцевості і закріплення точок планово-висотного обґрунтування
У процесі рекогностування виконується знайомство з місцевістю, закріплюються вершини ходів, а також уточнюється їх положення згідно з проектом, складеним за картою.
Точки (станції) зйомочного обґрунтування по своєму положенню повинні забезпечити зручність зйомки контурів і рельєфу місцевості.
Зйомочне обґрунтування для складання топографічного плану масштабу 1:2000 виконується у вигляді теодолітно-нівелірних ходів. Теодолітні ходи є самостійною опорою для виконання зйомки. Згідно з чинною Інструкцією (8), допустимі довжини сторін теодолітних ходів вказані у табл.2.1.
Таблиця 2.2.1
Допустимі довжини сторін теодолітних ходів, м
Територія знімання |
Лінії вимірюють стрічкою |
Лінії вимірюють світловіддалеміром |
|||
найменша |
найбільша |
найменша |
найбільша |
||
незабудована |
40 |
350 |
40 |
1500 |
|
забудована |
20 |
350 |
20 |
1000 |
Усі пункти теодолітних ходів на забудованих територіях згідно з Інструкцією (8) закріплюють центрами довготривалого збереження.
Мета прокладання теодолітного ходу – визначити прямокутні координати (Х,У) усіх вершин багатокутника. Для цього використовують точки ДГМ або мереж згущення, на які спирається цей хід. Слово «спирається» означає зв'язок точок теодолітного ходу з пунктами державно геодезичної мережі. Такий зв'язок в топографії називається прив’язкою пунктів теодолітного ходу до пунктів державно геодезичної мережі або пунктів мереж згущення.
Зімкнений теодолітний хід(рис.2.1) має вигляд полігона. Вершини багатокутника є пунктами зімкненого теодолітного ходу. Лінії між сусідніми пунктами−сторони теодолітного ходу, а кути, утворені горизонтальними прокладаннями цих ліній, − горизонтальні кути теодолітного ходу.
Розімкнутий хід(рис.2.1) прокладається для зйомки ділянки витягнутої в одному напрямку. Початкова та кінцева точки розімкнутого ходу прив’язуються до опорної геодезичної мережі. В замкненому ході точки нумерують за ходом годинникової стрілки. Внутрішні кути β1-2; β2-3 ... β5-1 − вимірюються теодолітом, а довжини ліній d1-2; d2-3 ... d5-1− мірною стрічкою або далекоміром (не менше двох разів).
Іноді точок замкненого ходу недостає для показу всієї ситуації, тоді включають додатковий – діагональний хід (2-6-5). Після вимірювання горизонтальних, а при необхідності і вертикальних кутів і довжин лінії приступають до зйомки внутрішньої, а при потребі – і зовнішньої ситуації.
Рис. 2.1 – Теодолітні ходи (а-зімкнений, б –розімкнений)
При проектуванні ходів дотримуються наступних вимог:
1. Розміщення теодолітних ходів повинно відповідати їх призначенню.
2. Точки теодолітних ходів повинні розміщуватись в місцях зручних для виконання знімальних або розмічувальних робіт.
3. Дотримання прямолінійності ходів і по можливості рівності довжини ліній в межах 40-350 м.
4. Взаємну видимість між точками та сприятливі умови для вимірювання кутів та ліній.
Складений проект уточнюють шляхом рекогностування (обстеження) місцевості. Лінії та кути теодолітного ходу вимірюють відповідними приладами.