6. Вплив чисельності групи на її організованість і психологічний клімат

Запрошуючи туристів до участі в передбачуваній подорожі, керівник майбутньої групи повинен подумати над тим, яке кількість учасників на його думку, буде найбільш оптимальному, сприятливому успішному виконанню основної мети походу, що відповідають умовам подолання «ключових» природних перешкод, ступеня туристського освоєння району подорожі, категорії складності маршруту, далекості від населених пунктів й, звідси, можливості доставки (виїзду) туристів до початкового (з кінцевого) пункту маршруту, наявності туристських засобів пересування (байдарки, плоти, автомашини), кількості наметів, примусів і кількості посуду для варіння їжі й т.д.

Говорячи про чисельність групи, не слід упускати з виду й правильне співвідношення в групі чоловіків і жінок. Якщо на найпростіших маршрутах воно не грає особливої ролі й може бути дорівнює 1:1, то в міру збільшення складності маршруту це співвідношення змінюється на користь чоловіків. Тут можна рекомендувати легко, що запам'ятовується правило: співвідношення відповідає складності маршруту, так, якщо маршрут має ІІІ категорію складності, то відношення дорівнює 3:1 (25-30%), якщо ІV – те 4:1 (25%) і т.д.

Мінімальний і максимальний склад групи визначається Правилами проведення туристичних походів.

Ця вимога диктується насамперед тим, щоб на маршруті група, якщо буде потреба, була здатна самотужки організувати транспортування захворілого або постраждалого товариша до найближчого населеного пункту або, не перериваючи надання необхідної допомоги й догляду за хворим, направити частину туристів (не менш двох чоловік!) у найближчий населений пункт із повідомленням про необхідність надання кваліфікованої допомоги силами місцевої медичної установи або санітарної авіації. Проте виявляється певна одноголосність у тім, що максимальна кількість учасників повинне бути в межах 10-12 осіб. Гострого значення набуває питання про максимальне число учасників, хоча й у самодіяльних подорожах, нехай і рідко, але можна зштовхнутися із групами, що нараховують 16-18, а те й більше 20 осіб.

У чому недоліки таких громіздких груп? Приводимо їх короткий перелік:

• ще до виходу на маршрут керівник зустрічається зі складністю забезпечення всіх учасників необхідним індивідуальним і груповим спеціальним спорядженням і майном;

• труднощі організації одночасного під'їзду (від'їзду) всіх учасників подорожі у вихідний (з кінцевого) пункт маршруту;

• значно більше розходження в ступені фізичної підготовки учасників не дозволяє групі мати загальний задовольняючий всіх темп руху, рівномірно розподілити суспільний вантаж, а також обсяг робіт по підготовці траси, по встаткуванню біваку й т.д.;

• складність місця для біваку при необхідності організації нічлігу на складних ділянках маршруту, що приводить до неповноцінного нічного відпочинку учасників;

• збільшенню часу, необхідного для подолання складної ділянки особливо в тих випадках, коли потрібно зберігати порядок пересування по одному;

• ослаблення керованості групою;

• труднощі зімкнення учасників у єдиний колектив. У великій групі збільшується можливість поділу на окремі підгрупи не тільки по інтересах, професії, віку й т.д., але що вже погано – за фізичними можливостями;

• зниження для керівника можливості проведення індивідуальної роботи в групі. У великій групі керівник не може приділити увагу кожному учасникові.

Виходячи зі сказаного, керівникам при комплектуванні туристських груп для самодіяльних подорожей (залежно від категорії складності передбачуваного маршруту) рекомендується наступна максимальна кількість учасників:

для маршрутів І-ІІІ категорій складності – 10 чоловік;

для маршрутів ІV-VІ категорій складності – 15 чоловік.