17

ЛЕКЦІЯ №8

ТЕМА:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ

ПЛАН

1. Загальнофізична підготовка до туристичного походу.

2. Основні особливості психіки людини під час туристичного походу.

3. Вимоги до керівника туристичного походу.

4. Вимоги до учасників туристичного походу.

5. Вимоги до групової психології в туристичному поході.

6. Вплив чисельності групи на її організованість і психологічний клімат.

1. Загальнофізична підготовка до туристичного походу

Тренованість спортсмена й методика тренування розглядаються принаймні в чотирьох аспектах:

• медичному,

• соціологічному,

• психологічному,

• педагогічному.

Точне кількісне обґрунтування дозувань навантажень або. інакше кажучи, виявлення кількісних параметрів маршрутів туристських походів з переліком не тільки якості й кількості природних перешкод, але й фізико-географічних особливостей туристсько-класифікаційних районів, дозволяє в остаточному підсумку дати й надійне обґрунтування методів медичного контролю (передпохідного, післяпохідного), контролю за фізичним станом учасників на маршруті походу, визначити умови тактичного забезпечення безпеки.

Загальфізична підготовка туристів включає:

• ранкову гімнастику,

• складання норм фізичних нормативів

• вправи (тренування) під час походів вихідного дня.

Добре, якщо туристи займаються в одній зі спортивних секцій – легкоатлетичній, лижній й т.д.

Паралельно з фізичною підготовкою повинне проводитися загартовування організму туристів. Загартовування повітрям відбувається під час ранкової зарядки, що туристам варто робити в будь-яку погоду й у будь-який час року поза приміщенням. Після зарядки обов'язкові водні процедури.

Конкретні вправи залежать від передбачуваного маршруту. Якщо намічено похід на байдарках, то в ранкову зарядку включають повільні й швидкі нахили тулуба з різних положень, підйом й опускання ніг лежачи, віджимання, вправи, що імітують веслування. Якщо йде підготовка до пішохідного або гірського походу, то в зарядку вводять тривалий біг, ходьбу, що імітують тривалу пішу ходу, вправи для нарощування сили рук, черевного преса, для розвитку рухливості в тазостегновому й плечовому суглобах. Людям, які збираються у похід доцільно відпрацьовувати стрибки по купинах, рівновагу з вантажем на колоді, ходьбу на повній ступні по крутих схилах, стрибки в глибину із приземленням на похилий піщаний схил, «скелелазіння» з індивідуальною та груповою страховкою тощо.

Загальна фізична підготовка проводиться у вигляді спільних занять всіх учасників намічуваного походу. Це сприяє зміцненню колективу, виробляє почуття «схоженості» між членами групи.

Для перевірки фізичної підготовленості до подорожі ІІ-ІІІ і вищих категорій складності керівникам рекомендується користуватися наступними контрольними нормативами (табл. 1).

Таблиця 1. Загально фізичні нормативи рекомендовані для підготовки учасників до спортивного туристичного походу

Норматив	Оцінка
	задовільно	добре	відмінно
Біг на 100 м (секунд): Чоловіки Жінки	14,8 17,5	14,6 17,0	14,0 16,0
Присідання на одній нозі (раз): Чоловіки Жінки	10 5	15 10	20 15
Підтягування на поперечині (для чоловіків, раз):	8	9	10
Віджимання з упору лежачи (для жінок, раз):	4	6	8
Крос (хвилин): Чоловіки 3 км: Жінки 1 км:	13 5,5	12,5 4,5	12 4
Лижі (хвилин): Чоловіки 10 км Жінки 3 км	70 26	65 25	60 24

У педагогічний аспект тренованості прийнято включати технічну й тактичну підготовленість спортсменів.

Тренувальний процес. Утворюють цільний комплекс навчально-виховної роботи організації, туристської секції (клубу туристів), тренера команди. Необхідно пам'ятати, що вдосконалення загальної й спеціальної фізичної, а потім і спеціалізованої технічної підготовки здійснюється паралельно з удосконалюванням психологічної, розширенням і поглибленням теоретичної, краєзнавчої, топографічної й медичної підготовки. Одночасно з навчанням і тренуванням учасники майбутнього походу виконують широку програму по організації походу і його матеріально-технічному забезпеченню, а також всю маршрутну роботу.

Розробка методик тренування за видами самодіяльного туризму (пішохідний, водний, гірський та ін.) проводиться досить інтенсивно. В туристичній організації повинні бути розроблені рекомендації з фізичної підготовки туристів, методам педагогічного й медичного контролю.

Специфіка туризму як виду спорту – у його трохи незвичайному шляху розвитку, що пояснює серйозне відставання в питаннях організації й керування спортивним тренуванням, у розробці спеціальних контрольних нормативів. Однак загальні закономірності, характерні для інших видів спортивної діяльності, властиві й туризму. Досвід, накопичений в інших видах спорту, може й повинен стати надбанням спортивного туризму.

В ідеалі тренувальний процес у спортивному туризмі має бути цілорічним. Організація цілорічного тренування має на меті всебічну підготовку спортсменів-туристів до майбутніх спортивних походів, а також до їх участі в змаганнях з техніки обраного виду туризму. Іншими словами, тренувальний процес підготовки організму до походу призначений для того, щоб створити оптимальні умови для довгострокової адаптації його до граничних навантажень, тотожним передбачуваному походу.

Зміст керування спортивною підготовкою туриста зводиться до того, щоб паралельно з його трудовим вихованням, інтелектуальним, моральним й естетичним розвитком домогтися в оптимально короткий термін досягнення високого рівня загальної й спеціальної фізичної підготовленості, що дозволяє успішно вирішувати завдання як при проведенні масових, так і спортивних походів різної категорії складності. Головна роль у керуванні підготовкою туриста належить тренеру, а роль спортсмена полягає в тім, щоби виявити усвідомлену активність у рішенні поставлених завдань по оволодінню спеціальними вміннями й навичками.

У цей час у силу об'єктивно сформованих обставин мають місце самостійні форми підготовки висококваліфікованих туристів до складних туристських походів. Тому їм необхідні спеціальні теоретичні знання по основах спортивного тренування, що відповідають сучасним вимогам, які в сполученні з накопиченим досвідом дозволять управляти складним багатогранним процесом спортивної підготовки на тривалому відрізку часу, не перетворивши заняття туризмом у самоціль.

Навчально-тренувальний процес у самодіяльному туризмі здійснюється, в основному, тренерами – керівниками майбутнього походу, що пройшли навчання в системі підготовки туристських суспільних кадрів й мають значний досвід участі в походах різної категорії складності, а також керівництва такими походами.

Особливість характеру тренерської роботи в туризмі складається в незмірно більшій ролі «граючого тренера» у порівнянні з більшістю інших видів спорту. Туризм (а також альпінізм) відрізняється від інших видів спорту насамперед тим, що основний період – це похід. Отже, тренер тільки в тому випадку може управляти тренувальним процесом у цьому періоді, якщо він особисто перебуває на маршруті в групі і тренується разом з майбутньою групою. Значення тренера на маршруті основного походу високе, тому що саме тут відбувається вдосконалювання техніко-тактичної майстерності учасників, їх психологічної готовності до рішення важких, часом несподіваних завдань і т.д.

Як першооснова керування багаторічною підготовкою в туризмі необхідно дотримуватися правил (положень), що враховують закономірності спортивного тренування як педагогічно спрямованого процесу. До них відносяться наступні.

1. Всі заходи навчально-тренувального процесу повинні мати характер, що виховує, ураховувати насамперед необхідність виховання людини всебічно й гармонічно розвитий особистістю. У цьому випадку мова йде про єдність трудового, морального, естетичного й фізичного виховання туристів.

2. Постановка завдань, вибір засобів і методів тренування повинні відповідати віку що займаються, рівню їх фізичної підготовленості й накопиченому досвіду туристської практики.

3. На перших етапах навчально-тренувального процесу застосування засобів, що забезпечують загальнофізичну підготовку, повинне переважати над вправами, властивими для розвитку спеціальної фізичної підготовки.

4. Забезпечення єдності, взаємозв'язки й взаємовпливи всіх видів спортивної підготовки: фізичної, технічної, тактичної, морально-вольової і теоретичної.

5. Підвищення рівня виконання рухових дій, властивих для того або іншого виду туризму, тобто безперервний процес оволодіння технікою туризму.

6. Прагнення забезпечити відповідність обсягів й інтенсивності тренувальних навантажень під час підготовчого періоду характеру передбачуваної роботи в похідних умовах.

7. Дотримання поступовості в зростанні навантажень й їх відповідність завданням, поставленим на різних етапах туристичної підготовки.

8. Облік критичних періодів у розвитку тих або інших рухових якостей туриста, тобто вибір засобів, обсягів й інтенсивності тренувальних навантажень повинен бути пов'язаний з медико-біологічними віковими особливостями розвитку організму людини.

Розробка перспективного й річного плану проведення тренувальних занять є неодмінною умовою керування спортивним тренуванням. Організацію й проведення походів, що відповідають по довжині й складності маршрутів запланованим, необхідно розглядати як важливий фактор керування підготовкою туриста. Планування, у свою чергу, передбачає ведення обліку виконаних тренувальних навантажень по обсягах й інтенсивності. Крім цього, за допомогою ведення обліку виконання контрольних завдань (нормативів) у різних видах туристської підготовки накопичується статистичний матеріал (інформація) про стан тренованості, її динаміці протягом тривалого часу.

У загальному виді керування процесом тренування в туризмі здійснюється за наступною схемою:

1)виявлення вихідного рівня фізичної й технічної підготовленості туриста (групи);

2)визначення конкретних завдань на той або інший період тренування;

3)вибір найбільш ефективних для рішення цих завдань засобів і методів тренування;

4)розробка планувальної документації;

5)періодичне, поетапне й підсумкове одержання інформації про стан-тренованість що займаються, вираженої в числових характеристиках;

6)аналіз стану тренованості туристів й вироблення управлінських корективів для внесення їх у тренувальний процес;

7)практична реалізація управлінських коректив.

У практичній роботі тренера (тренерської ради) керування процесом тренування за наведеною схемою здійснюється в послідовний спосіб.

І етап. У перехідному періоді, відразу ж після повернення групи (команди) з походу проводиться контрольне тестування рухових функцій і повторний медичний огляд учасників походу з метою виявлення їх психофізіологічного стану. Результати походу піддаються ретельному аналізу і детальному розбору. Це дозволяє сформулювати конкретні завдання секції, її груп (команд) на майбутні підготовчий й основний періоди. ІІ етап. Вибір засобів і методів тренування, включаючи виконання контрольних завдань, дозволяє провести детальне планування тренувального процесу у підготовчий період. ІІІ етап. Завершальний етап підготовки групи до походу має на меті, контроль за рівнем підготовленості групи до походу, включає методи педагогічного й медичного контролю. До числа методів педагогічного контролю повинні бути віднесені контрольні нормативи загальної й спеціальної фізичної й технічної підготовки учасників походу. Роль неспецифічних тестів і контрольних вправ, що дозволяють визначати рівень загальної фізичної підготовленості туристів, грають нормативні вимоги загальнофізичної підготовки (біг, лижні перегони, силові вправи). Технічні нормативи успішно застосовуються у формі участі туристських груп у змаганнях з техніки видів туризму, клас яких відповідає планованій категорії складності походу.