Ставлення сучасного читача до ненормативної лексики та творчості сергія жадана

На мою думку, дуже важливою є думка не тільки експертів, а й звичайного читача. На прикладі своєї школи я провела опитування серед учнів дев’ятих (дев’ятнадцять чоловік), десятих (двадцять три чоловік) та одинадцятих класів (двадцять чоловік).

Виносилися такі питання:

1. Як ви ставитеся (позитивно чи негативно) до ненормативної лексики в українській літературі?Чому?

2. Чи читали ви твори Сергія Жадана? Якщо так, то які найбільше вам сподобалися?

3. Як часто ви використовуєте ненормативну лексику в своєму житті?Як гадаєте, чи змогли б ви розмовляти, уникаючи непристойних слів?

Всіх дуже зацікавили ці питання, тому відповідали із задоволенням.

2.1. Відношення учнів до ненормативної лексики в українській літературі

У кожному з класів співвідношення між позитивним та негативним ставленням до не цензури значно відрізнялося.

З дев’ятнадцяти опитуваних учнів дев’ятого класу негативно ставляться до ненормативу п’ятнадцять чоловік. Вони вважають, що в такий спосіб письменник забруднює українську літературу,робить її некрасивою,ставится з неповагою до людей. Він показує свою невихованість, неосвіченість та культуру мовлення. Використовувати не цензуру не етично та неправильно , вона плюндрує нашу мову, погано впливає на розвиток особистості.

Інша частина класу(чотири учні) вважають використання ненормативної лексики в літературі позитивним явищем. На їх думку саме в такий спосіб думка автора та стан героїв виражається більш яскравіше та зрозуміліше.

Серед учнів десятих класів більшість відносяться до нецензури негативно, аргументуючи це тим, що підкреслити емоції можна в інший спосіб. Як написала одна з учениць: «Література – це мистецтво, а не вулиця». Вона виховує особистість, є джерелом знань, тому непристойних слів у ній не повинно бути, бо вони лише забруднюють її. У деяких осіб ненормативна лексика відвертає увагу від самого твору. Нецензури вистачає в повсякденному житті, тому в літературі їй не місце.

Решта вважає , що її можна використовувати але небагато і влучно.Адже інколи важко підібрати слова для вираження своїх почуттів . Саме в такий спосіб добре розкривається сенс твору.

І лише один учень відповів, що байдуже ставиться до цього питання. Він може читати будь-які твори, не залежно від того, який засіб експресії використовує автор.

Найстарші учні нашої школи в більшій мірі негативно ставляться до некоректних слів та виразів в українській літературі. Вони вважають, що використання «брудних» слів відображає зовнішній рівень менталітету людини(в даному випадку письменника), є некультурним засобом вираження тієї чи іншої емоції,а також псує красу та мелодійність нашої мови .

Менша частина учнів вважають це позитивним явищем. Такі твори їм цікаво та зрозуміло читати. Оправдовуючи письменників , вони відповіли, що в кожного свій спосіб вираження якогось явища чи емоції. Плюсом опитувані вважають також те , що в наш час багато людей спілкується в такий спосіб.

Один з учнів одинадцятих класів не дав чіткої відповіді на поставлене запитання . Він прокоментував це тим, що деякі письменники використовують лайку за потреби , а деякі – марно ,щоб виділитися. На діаграмах добре видно співвідношення між учнями(ДОДАТОК Б).