4. Комерційний і соціальний туризм

Традиційно туристська діяльність носила комерційний характер і здійснювалася з метою одержання прибутку. У сфері туризму, як і в будь-якому секторі економіки, прибуток є тим, заради чого здійснюється бізнес. Прагнучи максимізувати свій прибуток, і компанії шукають оптимальне співвідношення між величиною витрат і доходів. Тому ціни пропонованих ними послуг нині розраховані в основному на осіб із високим і середнім рівнем статків, готових повністю оплачувати туристські видатки із сімейних бюджетів.

На противагу комерційному виник соціальний туризм. На початку ХХст майже всі промислові країни були охоплені народним туризмом, що є витоками соціального туризму. Різниця між першим та другим полягає у наступному: народний туризм передбачає участь у туризму представників менш забезпечених верств населення , які вибирають самі дешеві види туризму; Соціальний туризм - це організовані подорожі, які фінансуються з державного б’юджету, чи інших джерел для людей з обмеженими фінансовими можливостями, представників соціально обмежених верств населення (учнів, студентів, працівників з низьким заробітком).

Концепція соціального туризму ґрунтується на трьох основних принципах:

- забезпечення туристичного відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення до подорожування людей із низьким рівнем доходів;

- субсидування туризму незаможних;

- активна участь центральних урядових, муніципальних, громадських і комерційних структур у розвитку соціального туризму.

Ця концепція була успішно реалізована у Швейцарії й Франції через систему відпускних чеків. Головним її елементом є чек – платіжно-розрахунковий засіб, що уводиться в обіг для надання адресної фінансової допомоги з метою забезпечення доступного для незаможних верств населення туристичного відпочинку.

Чеки випускаються спеціально уповноваженим органом: державним - Національне агентство відпускних чеків у Франції або кооперативним - Каса подорожей РЕКА у Швейцарії. Вони купуються оптовиками, головним чином підприємствами, і потім реалізуються фізичним особам зі значною знижкою. У Швейцарії дотації становлять від 5 до 25% вартості відпускного чека, а у Франції - від 20 до 80%. Серед окремих категорій населення відпускні чеки поширюються безкоштовно.

У Швейцарії будь-який мешканець країни може скористатися відпускними чеками, але з різною величиною дотації. У Франції коло таких осіб обмежене. Адміністрація підприємства може поширювати чеки тільки серед тих працівників, чий прибутковий податок за рік нижче 11220 фр. фр. (2000 дол.), а розмір дотацій при цьому не повинен перевищувати мінімальну місячну заробітну плату, установлену на рівні 6120 фр. (1100 дол.). Крім адміністрацій підприємств, відпускні чеки у Франції розповсюджують громадські організації - комітети трудових колективів.

Відпускні чеки можуть бути використані тільки для оплати послуг, пов'язаних із відпочинком, подорожами, відвідуванням культурних і видовищних заходів. Фізичні особи, які є власниками чеків, пред'являють їх на підприємствах, що входять до системи соціального туризму. У Швейцарії нараховується 7 тис. таких підприємств, у Франції - 150 тис. Серед них заклади розміщення, на оплату послуг яких припадає до 40% усіх відпускних чеків, транспортні організації - 25%, підприємства громадського харчування - 15% туристські агентства - 11%, культурно-видовищні й спортивно-оздоровчі об'єкти - 10%. Отримані чеки н цінні підприємства передають для оплати до Національного агенства, яке їх емітувало, тим самим завершуючи життєвий цикл відпускних чеків.