6.Джерела правової інформації
Правова інформація - будь-які відомості про право, його
систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини,
правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику
тощо.
Правова інформація — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
Сектор правової інформації виник на українському та російському ринку одним з перших і є найбільш розвиненим. Цьому процесу сприяла безкоштовність самої правової інформації та стабільно високий попит з боку комерційних структур в умовах постійної зміни законодавства. В секторі правової інформації домінують комерційні структури (на російському ринку за деякими оцінками їх доля складає більш ніж 80%). Але й велику роль виконують державні служби, бо вони є монопольними оперативними джерелами самої правової інформації. Тому значна частина комерційних структур або виділилася з цих державних служб, або працює з ними в тісній взаємодії.
Джерелами правової інформації є Конституція України,інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації та публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.
Отже, правова інформація поділяється на нормативну і ненормативну.
До ненормативної правової інформації можна віднести документи, які не містять правових норм, а отже, мають рекомендаційний та інформаційний характер. Її можна поділити на дві групи.Інформація про стан законності та правопорядку.інформація про дотримання прав і свобод людини, що міститься у звітах Уповноваженого з прав людини, офіційні дані про стан виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань, матеріали комісій з прав людини; інформація про стан законності й правопорядку, ефективності прокурорського нагляду, що міститься в публікаціях засобів масової інформації, у періодичних виданнях правоохоронних і правозастосовних органів, інформація про форми і способи захисту прав громадян, про вжиті заходи з відновлення законності.
Згідно з іншим визначенням (Полевой Н.С. 1991), правова інформація — це інформаційно-значеннєвий зміст правових норм: актів вищих та місцевих органів влади та управління, нормативні акти, судова, нотаріальна та арбітражна практика.
Джерела правової інформації поділяються на офіційні та неофіційні. До офіційних джерел правової інформації відносять нормативні акти державних органів, акти вищих судових та арбітражних органів. Інші джерела є неофіційними. Так, неофіційними джерелами є накази, вказівки керівників організацій, судові вироки, рішення та визначення, акти нотаріальних органів, науково-правові дослідження та юридичні доктрини.
Правова інформація може бути документованою і не документованою. Правовий документ — це будь-який матеріальний об'єкт, в якому фіксуються різноманітні знання про право, які призначені для передачі в часі і просторі і використовуються в суспільній практиці. Традиційним матеріальним втіленням правового документа є паперовий документ, сьогодні це також магнітні та інші носії інформації.
Документи поділяються на текстові (книги, журнали, окремі сторінки), графічні (креслення, графіки, схеми, плани) та аудіовізуальні (звукозаписи, кіно- та відеострічки).
Правова інформація повинна:
-
бути істинною, тобто право має віддзеркалювати реальні закономірності розвитку суспільства, має бути пристосованим до функціонування в конкретних історичних умовах;
-
бути вірогідною, тобто суворо відповідати чинному за
-
конодавству;
-
бути повною, бо одне і те ж правове відношення може регулюватися величезною кількістю нормативно-правових актів; повнота інформації є однією із найважливіших передумов для прийняття правильного рішення;
-
своєчасно надходити до споживача (керівного органу).
Існують й інші підходи до класифікації правової інформації. Деякі з ознак класифікації є спільними для різних видів інформації.
Залежно від стадії виникнення розрізняють первинну інформацію, яка виникає безпосередньо у процесі юридичної діяльності, і вторинну, яка виникає в результаті оброблення первинної та (або) іншої вторинної інформації. До вторинної належить інформація проміжна і результатна. Одержання результатної інформації є метою функціонування ІС.
З позиції технології розв’язування задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну і вихідну. Вхідною називають інформацію, що підлягає обробці — первинна і вторинна інформація, константи. Вихідна інформація є підсумком оброблення вхідних даних, але вона разом з результатною інформацією містить і деякі первинні дані. Проміжною є інформація, необхідна для розв’язування цих самих задач у наступних періодах.
За стабільністю інформація поділяється на постійну (сталу), яка не змінює своїх значень, умовно постійну, для якої це твердження може бути справедливим протягом тривалого періоду, та змінну, значення якої часто змінюються.
Різновиди інформації варто враховувати, організовуючи оброблення інформації, створюючи інформаційні системи, вибираючи варіанти технології розв’язування конкретних задач. Зазначимо також, правова інформація має бути вірогідною — об’єктивно відбивати реальність, повною — достатньою для розв’язування правової задачі, своєчасною — надходити до користувача тоді, коли той матиме в ній потребу.