![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •6.2. Політичне і соціально-економічне становище українських земель у складі Австро-Угорщини
- •Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня та зовнішня політика.
- •11.19. Культура й духовне життя в Україні у 1917— 1920 pp.
- •Стан економіки україни в 1921–1928 рр. Нова економічна політика в усрр
- •Створення срср
- •Радянська модернізація україни. Стан економіки в 1928–1939 рр.
- •Західноукраїнські землі між двома світовими війнами (1921-1939 рр.)
- •Становище культури в Україні у 30-х роках. Розстріляне відродження
- •Політичне становище України напередодні та в роки Другої світової війни (1939—1945)
- •Україна в другій світовій війні (1939-1945 pp.) Рух Опору
- •Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •. Наслідки другої світової війни.
- •Адміністративно-територіальні зміни України після Другої світової війни. Формування сучасної території України
- •Радянізація західних областей України. Боротьба оун-упа у другій половині 40-х — на початку 50-х років. Р. Шухевич
- •Післявоєнна відбудова і розвиток України (1945-1956)
- •Україна в умовах десталінізації (середина 1950 — середина 1960-х pp.) Суспільно-політичне життя в Україні
- •Дисидентський рух в Україні.
Західноукраїнські землі між двома світовими війнами (1921-1939 рр.)
У міжвоєнний період західноукраїнські землі знаходилися у складі трьох держав: Галичина, Волинь, Полісся та Холмщина у складі Польщі, Закарпаття — Чехословаччини, Буковина-Румунії. Соціально-економічне становище цих територій у складі вище зазначених держав було дещо різне, але мало й багато спільного. Це були в переважній більшості аграрні регіони. Близько 80 % населення західноукраїнських земель займались сільським господарством. Проведені на початку 20-х років урядами цих країн аграрні реформи принципово не змінили аграрних відносин в цих регіонах. Селяни землі не отримали. Так, 33,8 % всіх оброблюваних земель Західної України належало поміщикам, 8% державі, 2,1 % церкві, 48,8% селянських господарств мали лише 2 га землі кожне, а близько 1 мли селян були безземельні або малоземельні. На Закарпатті 74 % сільських господарств мали до 5 га землі. На Буковині було 115 тисяч безземельних і малоземельних господарств.
Ситуація погіршувалася тим, що польський, румунський та чеський уряди активно переселяли своїх громадян на західноукраїнські землі. Протягом 20-х років лише польський уряд виділив на західноукраїнських землях понад 600 тис. га для майже 77 тис. своїх переселенців. Це були військові цивільні поселення. Аналогічну політику проводили румунський і чеський уряди. На Буковині було виділено 5 тис. га для румунських, а в Закарпатті 19 тис. га для чеських колоністів.
Значну роль у господарстві західноукраїнських земель відігравав кооперативний рух. Кількість кооперативів швидко зростала. Якщо в Галичині в 1921 році нараховувалось 580, то в 1939р. вже 4 тис. кооперативів, вони об'єднували понад 700 тис. чоловік.
В промисловості ситуація теж була досить складною. Уряди Польщі, Румунії, Чехословаччини відводили західноукраїнським регіонам роль споживача готової продукції, яка вироблялась в центральних районах, і постачальника сировини та дешевої робочої сили. Незважаючи на це, українські підприємці досить успішно конкурували в багатьох галузях промисловості і торгівлі, розширювали вплив на банківське-кредитну систему. За міжвоєнний період в кілька разів зросли капітали національних об'єднань «Народна торгівля», «Маслосоюз», «Центробанк» та інші. Усе більше українців ставали власниками фабрик, заводів, житлових будинків.
Українці в Польщі складали дві окремі громади. Понад З млн українців Східної Галичини, що раніше входила до складу Австро-Угорщини, переважно належали до греко-католицької церкви, були національне свідомими й відносно добре організованими.
На території Галичини діяли такі організації, як «Просвіта», що у 1938 р. мала 84 філії (повітові осередки), 3208 читалень, 2065 театральних гуртків, 140 духових оркестрів, 1105 хорів, 533 гуртки «Молодої просвіти» та багато інших (страхових, спортивних, ігрових). Товариство згуртувало понад півмільйона активних членів. Діяли й інші організації: «Сокіл» та «Луч» для сільської молоді, «Пласт» для міських дітей. У 1920 році було створено жіночу організацію Союз українок, яка через 10 років налічувала понад 45 тис. членів. Ця організація проводила широку освітню, благодійну та культурну діяльність.