2. Предмет економічної теорії, як комплексної науки. Політична економія, мікроекономіка та макроекономіка , як складові економічної теорії

Економічна теорія – це це наука про вибір суспільством раціонального способу використання обмежених ресурсів для задоволення своїх потреб у товарах і послугах у сучасному і майбутньому.

Предметом економічної науки є виробничі відносини між людьми у процесі праці, безпосереднього виробництва товарів та послуг, у сфері їх обміну, розподілу і споживання, а також економічні закони, що управляють цими процесами.

Таким чином економічна теорія вивчає:

а) соціально-економічні відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних, духовних благ;

б) організаційно-економічні відносини, які являють собою систему форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства.

Предметом марксистсько-ленінської політичної економії є переважно соціально-економічні відносини. Цей напрям виходить з того, що в реальному житті не існує виробництва взагалі, що в кожну історичну епоху розвиваються певні способи виробництва, особливості яких визначаються соціально-економічними відносинами.

Предмет політичної економії був занадто ідеологізований; обґрунтовувались і коментувалися партійні рішення, замість того щоб проводити об’єктивні наукові дослідження. Крім того, акцентувалась увага та специфічних явищах, властивих тій чи іншій формації, ігнорувалось те загальнолюдське, загальноекономічне, що вироблене людством.

Мікроекономіка як наука вивчає механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами, досліджує взаємозв’язки споживачів і фірм, пов’язує в єдине ціле виробництво і ринок.

До окремих економічних суб’єктів належать підприємства, фірми, підприємці, тобто будь-які індивідуальні чи колективні господарюючі суб’єкти, котрі відіграють визначену роль у функціонуванні економіки. Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються ті чи інші економічні рішення на локальному рівні.

Мікроекономіка як частина економічної теорії вивчає:

1.Поведінку фірм, домогосподарств як економічних агентів в ринковій системі;

2.Економічні процеси в межах конкретного виробництва, елементи його господарського механізму;

3.Взаємодію попиту і пропозиції;

4.Проблеми ціноутворення;

5.Вивчення кон'юнктури і факторів, що визначають її на приватних ринках;

6.Інтереси індивідів, корисність благ і послуг.

Основна ціль вивчення теорії мікроекономіки – використання її принципів при прийнятті господарських рішень. Знання теорії мікроекономіки являється необхідною умовою вирішення багатьох складних питань виробництва і ринку, забезпечення ефективності (прибуткової) діяльності підприємств (фірм).

Макроекономіка виявляє властивості економіки як єдиного цілого, економічного життя в широкому плані.

Предмет вивчення макроекономіки є – механізми зв’язки на рівні національної економіки, як цілого.

Макроекономічні процеси торкаються всіх сторін суспільного виробництва: процесу суспільного відтворення, суспільного продукту, використання національного доходу, податків, прибутку і інвестицій, заробітної плати і ціни, безробіття і інфляції.

Цілі макроекономіки:

• Високий стабільний обсяг виробництва;

• Високий рівень зайнятості і низьке вирушення безробіття;

• Стабільні ціни на вільних ринках, рівновага експорту та імпорту, стабільний валютний курс.

Інструменти макроекономічної політики – це важелі, з допомогою яких уряд впливає на напрями та темп ділової активності (податки й урядові видатки, контроль за пропозицією грошей, мито та квоти, державний контроль стосовно заробітної плати і цін).