- •Конспект опорних лекцій
- •Енергозбереження Основні терміни і визначення
- •Інші терміни
- •Енергетичний паспорт
- •Енергетичне та енерготехнологічне господарство промислових підприємств Характеристика енергетичного господарства
- •Паливно-енергетичний баланс промислового підприємтсва
- •Основи проектування тепломасообмінних установок (тму)
- •Технічний проект (тп) установки
- •Комплект робочих креслень складається з таких частин:
- •Тема 3 (3.1-3.7)
- •Теплоенергетичні системи промислових
- •Підприємств (тес пп), енергоспоживання,
- •Принципи побудови
- •Загальна характеристика тес пп
- •Внутрішні енергоресурси промислових підприємств (3.8-3.15)
- •Енергетична ефективність використання вер Горючі вер
- •Вхідні дані для вибору потужності турбінного обладнання заводських тЕц (3.16-3.18)
- •Побудова тес пп
Комплект робочих креслень складається з таких частин:
– креслень транспортних, енергетичних і каналізаційних комунікацій;
– будівельних і монтажних креслень;
– креслень основного обладнання в купі зі всіма комунікаційними трубопроводами, драбинами, площадками обслуговування і стаціонарними підйомно-транспортними пристроями;
– креслень вузлів і окремих елементів обладнання;
– креслень монтажно-комунікаційних систем, щитів, пультів управління і установки приладів контролю і регулювання;
– креслень очисних споруд та інших спеціальних конструкцій.
При виготовленні робочих креслень слід широко застосовувати розроблені проектними організаціями типові креслення і тільки у вигляді виключення виконувати спеціальні робочі креслення.
Всі робочі креслення повинні мати розміри вузлів і деталей, а також специфікації, які містять конструкційні матеріали і їх маси.
Обладнання, яке розташоване на відкритій площадці, повинно мати захисні пристрої у вигляді навісів, кожухів та інших пристроїв для захисту від сонячної радіації, атмосферних опадів, вітру і пилу.
Для посудин і трубопроводів з легкозастигаючими продуктами треба передбачити надійні системи обігріву. Живлення апаратів рідинами і водою повинне здійснюватись по коротких трасах трубопроводів, які мають нахил для швидкого зливу. Обладнання повинне мати дистанційне управління (зручність керування).
Склад технічного завдання (ТЗ)
ТЗ є основним вихідним документом для розробки продукції: ДКР, ДТР, АС, ПД.
ТЗ складається з наступних розділів:
– найменування і область застосування (використання) продукції;
– основа для проведення розробки;
– мета і призначення розробки;
– джерела розробки;
– технічні вимоги;
– економічні показники;
– стадії і етапи розробки;
– порядок контролю і прийоми розробки;
– додатки.
В розділі “Технічні вимоги” визначаються вимоги, які пред’являються до продукції:
– вимоги до конструкції і її складових частин (габарити, розміри);
– порівнювальні показники по економії сировини, матеріалів, палива і енергії;
– вимоги до надійності;
– вимоги до метрологічного забезпечення і технологічності розробки;
– вимоги до рівня уніфікації і стандартизації складових частин (комплектуючих);
– вимоги безпеки, охорони здоров’я і природи (навколишнього середовища);
– вимоги до патентної чистоти;
– вимоги до технічного обслуговування і ремонту;
– вимоги до транспортування і зберігання продукції;
– вимоги до якості продукції.
При наявності державних стандартів, які встановлюють вимоги до продукції, що розробляється, в ТЗ обумовлюється відповідність вимог до продукції, що розробляється, вимогам вказаних стандартів. Відмічаються лише ті вимоги, які перевищують вимоги стандартів.
Технічні умови (ТУ)
ТУ є невід’ємною частиною комплекту технічної документації на продукцію (виріб, матеріал, речовина тощо). ТУ повинні мати повний комплекс вимог до продукції, її виготовлення, контролю, прийоми і поставки. ТУ розробляються при відсутності ДЕСтів ТУ, які розповсюджуються на дану продукцію, а також при необхідності доповнення або вимог, встановлений цим стандартом.
Порядок побудови, викладення і оформлення ТУ здійснюється у відповідності з правилами, установленими ГОСТ 2.114-70 (на експорт – ГСО 1.22-65).
Порядок узгодження, затвердження і державної реєстрації ТУ здійснюється у відповідності з вимогами ГОСТ 1.3-85. Державну реєстрацію здійснюють територіальні органи Держстандарту.