- •30. Функція попиту на гроші Фрідмана.
- •31. Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов: збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення грошової бази і доходу.
- •32. Роль процентної ставки в економіці. Реальна та номінальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
- •33.Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.
- •34.Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
- •35.Кейнсіанський та монетаристський підхід до причин інфляції.
- •36. Сучасні уявлення про чинники інфляції.
- •37. Соціально-економічні наслідки високої інфляції.
- •38. Зв’язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді на основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.
- •40. Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання.
- •41. Роль заощадження у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.
- •42. Диференціація доходів та методи її аналізу: Крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •43. Кейнсіанська функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання і заощаджень.
- •44. Індуційоване та автономне споживання. Чинники автономного споживання.
- •45. Функція споживання з урахуванням фактора часу. Теорія Фішера про між часовий вибір споживача.
- •46. Споживання у довгостроковому періоді: гіпотеза життєвого циклу та постійного доходу.
- •47. Кейнсіанська функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.
- •48. Неокласична функція інвестицій та її математична інтерпретація.
- •49. Проста інвестиційна функція. Бухгалтерський метод визначення прибутковості інвестиційних проектів та метод чистої дисконтованої вартості.
- •50. Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій. Модель акселератора.
- •51. Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •52.Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •53. Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.
- •54. Визначення рівноважного ввп на основі методу „витрати-випуск”. Модель „кейнсіанський хрест”
- •55. Визначення рівноважного ввп за методом „вилучення-ін'єкції”. Модель „заощадження - інвестиції”
- •56. Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора.
- •57. Рецесійний розрив: графічна, математична інтерпретація.
- •58. Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.
- •Сутність економічного зростання та його показники. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки.
- •Економічне зростання та економічний розвиток
- •Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Модель Харрода-Домара.
- •Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Виробнича функція Кобба-Дугласа.
- •Теорії ендогенного зростання.
- •Передумови моделі економічного зростання Солоу. Вплив нагромадження капіталу, приросту населення та технічного прогресу на капіталоозброєність.
- •Висновки моделі Солоу, Золоте правило нагромадження, роль технічного погресу в економічному зростанні.
- •Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу.
- •Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу.
- •Модель мультиплікатора-акселератора
- •Основні теорії економічного циклу.
- •70. Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави.
- •71. Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги за методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки.
- •72. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” для змішаної закритої економіки.
- •Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив фіскальних інструментів на ввп і державний бюджет.
- •75. Цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики
- •77. Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.
- •78. Модель платіжного балансу, модель балансу автономних операцій, механізм усунення дисбалансу.
- •80. Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги: метод “ витрати-випуск”, метод “вилучення-ін’єкції”.
- •81. Чинники, що впливають на чистий експорт. Функція чистого експорту. Мультиплікативний вплив чистого експорту на ввп.
38. Зв’язок між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді на основі кривої Філіпса. Крива Філіпса та економічна політика.
Підтримання інфляції і безробіття на низькому рівні є двома головними завданнями макроекономічної політики держави. При їх вирішенні використовується крива Філіпса у короткостроковому періоді, яка розкриває зв’язок між інфляцією і безробіттям. Сучасний варіант кривої Філіпса можна виразити за допомогою такого рівняння:Згідно з рівнянням кривої Філіпса базовим чинником інфляції в наступному періоді є очікувана інфляція. Якщо спиратися на теорію адаптивних очікувань, то це означає, що . Проте в наступному періоді інфляція може прискоритися або уповільнитися порівняно з попереднім періодом. Іншим чинником, який може прискорити або уповільнити інфляцію, є збурення сукупної пропозиції. Несприятливі збурення сукупної пропозиції викликають інфляцію витрат, що прискорює інфляцію, а сприятливі – спричиняють дефляцію витрат, що уповільнює інфляцію. Отже, інфляція, що викликається збуреннями сукупної пропозиції, прямо впливає на сукупну інфляцію, і тому перед стоїть знак “плюс”. Якщо інфляція повної зайнятості збільшується, то крива Філіпса переміщується вправо; якщо ця інфляція зменшується, то крива Філіпса переміщується вліво. Натомість, зміни в інфляції , що викликаються циклічним безробіттям, відображаються на графіку через відповідне переміщення точки інфляції вздовж нерухомої кривої Філіпса. Спираючись на криву Філіпса, уряд може робити вибір між інфляцією і безробіттям. Цього він може досягати за рахунок політичних заходів, які здатні впливати на циклічний компонент інфляції. Наприклад, уряд може стимулювати сукупний попит, щоб зменшити рівень безробіття. Протилежний приклад – уряд може обмежити сукупний попит. Це викличе зростання рівня циклічного безробіття і збільшення величини , що уповільнить інфляцію. Отже, ціною зменшення рівня інфляції є збільшення рівня безробіття. Вибір між інфляцією і безробіттям існує лише у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді можливість такого вибору зникає.
39. Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу
Споживання домогосподарств — їхні витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їхніх доходів. В умовах приватної закритої економіки модель економічного кругообігу пояснює взаємодію лише двох суб’єктів економічної системи: домогосподарств і підприємств, а отже, не відображує державного втручання в економіку та будь-яких зв’язків із зовнішнім світом. Домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. У процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і здійснюють витрати на споживання. Домогосподарства, які володіють усіма економічними ресурсами, виходять на цей ринок із своїми ресурсами. Підприємства для здійснення виробництва купують ці ресурси у домогосподарств. У результаті купівлі-продажу виробничі витрати підприємств, що пов’язані з купівлею ресурсів, водночас формують грошові доходи домогосподарств. Сума цих доходів є доходом домогосподарств, або особистим доходом. Величину особистого доходу можна визначити за такою формулою:Особистий дохід= Заробітна плата найманих працівників+Змішаний дохід+дохід від активів+соціальні трансферти. Перші два елементи особистого доходу називаються доходами від трудової діяльності. Доходи від активів — дохід від власності. До таких доходів можна віднести дивіденди, проценти, ренту. Соціальні трансферти охоплюють пенсії, стипендії, виплати по безробіттю, субсидії тощо. Діяльність домогосподарств спрямована на задоволення особистих потреб. Тому свої доходи вони спрямовують переважно на купівлю споживчих товарів і послуг. У наведеній моделі економічного кругообігу величина приватного споживання дорівнює сумі доходів домогосподарств. Проте реально витрати на приватне споживання менші за дохід домогосподарств. Це пояснюється перш за все тим, що не весь дохід домогосподарств надходить в їхнє розпорядження. Тому крім особистого доходу слід розрізняти особистий наявний дохід – та частина сукупного доходу, яка залишається після сплати податківі може бути використана лише на соживання та заощадження.