Комплекс рухів

Характер рухів повинен бути різний: плавний, м’який, енергій­ний, чіткий, а коли треба - різкий.

Ходити легко, плавно, ставлячи ногу з носка, і на півпальцях.

Бігати спокійно, безшумно, ставлячи ногу з носка; стрімко, ши­роко, в різному темпі в межах одного завдання.

Стрибки з однієї ноги на іншу.

Підскоки на одній нозі, другу, зігнуту в коліні на 45°, винести вперед або назад (від 2 до 4 разів).

Галоп з великим просуванням і в швидкому темпі.

Па польки - вперед, назад, навколо себе.

Балансе.

Вальсова доріжка.

Стрибки (соте) у першій, другій і третій невиворотних позиціях; на місці, з легким просуванням вперед, в сторону, назад.

Елементи рухів українського танцю: припадання, плавний хід, перемінний крок, крок з притупом, бігунець, вихиляс з притупом, бі­чна доріжка, “жабка” у напівприсіданні, напівприсідання з підніман­ням ноги вперед. Рухи можуть поєднуватись з оплесками в різних те­мпах і ритмі.

Для дальшого підвищення танцювальної культури починається вивчення деяких рухів класичного танцю і пов’язана з ним постанов­ка рук, спини, голови, доступна для цього віку.

Побудови

Побудови, які вивчались у групах чотирьох-п’яти і п’яти-ше­сти років, розучуються і виконуються з новими вимогами.

Рухатись у більш складних малюнках хороводів, народних тан­ців, іграх, етюдах, дотримуючись правильної побудови.

Швидко, чітко змінювати побудову малюнку і характер руху.

Швидко орієнтуватись у часі й просторі.

Самостійно, за власним вибором, водити хороводи і організову­вати ігри, дотримуючись правильності побудови.

Рухатись в побудовах під різноманітний за характером музич­ний супровід (динамічні відтінки).

Самостійно придумувати зміст гри, завдання, етюду, танцю і намітити їх побудову. Враховуючи можливості групи, педагог може додавати нові різноманітні побудови.

Приблизний репертуар, його тематика

Репертуар продовжує виховну лінію попередніх груп, але його зміст поглиблюється, розширюється і урізноманітнюється.

Розділ “Свята” може набувати форми невеликих сцен і невели­ких вистав.

Таких же форм можуть набувати й ігри, казки, тематику яких педагог підбирає з урахуванням бажань дітей.

Хороводи, танці носять уже закінчену танцювальну форму, але за тривалістю все ж обмежені, оскільки і в цьому віці діти не можуть ще довго фіксувати свою увагу на чомусь одному і, якщо номер за часом триваліший, ніж він повинен бути, у дітей настає емоційний спад (у сценках і виставах завдання змінюються, урізноманітнюються, увага ді­тей переключається, а це створює “психологічний перепочинок”).

До репертуару включаються танці, які діти вивчали у двох мо­лодших групах, але вони розширюються і ускладнюються. Напри­клад, із “Танцю сніжинок” та інших танців на цей “зимовий” сюжет можна створити картину зимового лісу з казковими персонажами, тварин, птахів та ін.

Значне місце в репертуарі займають танці на трудові теми - “Са­джати сад”, “Поливати квіти” та інші.

Слід розвивати “вільні” таночки: діти під час танцю виходять по черзі в центр і виконують свій придуманий уривочок з раніше вивче­них рухів.

“Проводи свят”. На наступний день після свят діти виконують ігри, танці, які їм найбільше сподобались, - прощаються зі святом до наступного року.