Висновки

Педагог прищеплює дітям хореографічні навички, розвиває уміння самостійно придумувати зміст і образи.

У сприйнятті дітей цього віку домінує чуттєва основа, навички нестійкі, так само мінливі й художні переживання. Тому завдання, етюди, ігри, танці, хороводи повинні бути короткими, легкими, дуже простими композиційно, але обов’язково з ігровим образним змістом, на матеріалі, який люблять діти.

Під час сольних виходів, виконання танцювальних уривків, щоб діти не втомлювались, їх краще посадити на стільці, розставлені ко­лом чи півколом, щоб, сидячи, вони ритмічно плескали в долоні, ви­тримуючи паузи в потрібні моменти, з відповідними динамічними ві­дтінками - голосно, тихо.

Підбирати завдання, етюди, ігри, танці, хороводи, крім загаль­них, слід і такі, щоб була можливість вести сольні виступи. Діти дуже люблять самостійне виконання, відповідально до нього ставляться, а тим більше, коли самі придумують свій сюжет для виступу.

При відтворенні простих образних рухів тварин, птахів, напри­клад ведмедя, півника, не слід прагнути до того, щоб діти намагались точно імітувати їхню ходу, рухи голови, бо це привчатиме їх бачити тільки зовнішні риси й приведе в майбутньому до сліпого наслідування. Важливо інше: загальне дитяче уявлення про ведмедя, півника - як ди­тина їх бачить, розуміє, перші її узагальнення. Такий шлях поведе до поступового виховання образного мислення.

Давати завдання додому треба спочатку тільки тим дітям, які виявили бажання, нав’язувати його всім іншим не слід. Поступово, у процесі навчання все більше дітей охоче виконуватимуть їх.

Сольні завдання треба підбирати індивідуально, враховуючи можливості кожної дитини (вона не повинна відчувати, що виконує завдання гірше за інших). Якщо завдання дитині під силу, вона й ви­конає його добре, а це зміцнить її віру в себе, звільнить від со­ром’язливості.

Педагог повинен спокійно, обережно звертати увагу дитини на форму руху, не примушуючи одразу відтворювати її, а надаючи ди­тині можливість втілювати цю форму так, як вона розуміє, і через рі­зні образи, завдання, етюди підводити її до більш точної (можливої Для виконання в певному віці) форми. Діти чотирьох-п’яти років, сприймаючи показ педагога, намагаються виконати його по-своєму. І не треба перешкоджати цьому і вимагати одразу копіювати педагога, діти зробити цього ще не можуть. Увага їхня ще не стійка, завданні педагога - від не довільної уваги протягом року підвести дітей до до­вільної. Рухи слід вивчати поступово, але не поспішаючи добиватись довершеності.

Кожен елемент руху треба вивчати окремо. Від загальної форма показу педагог переходить до деталей і пізніше - знову до загальної форми у виконанні дітей. Наприклад, рух «підскоки на обох ногах» слід розкласти на чотири елементи, з яких він складається, а потім приступати до засвоєння кожного елемента і руху в цілому: спочатку присісти на обох ногах і повторити присідання два-три рази: зробите маленький підскок на обох ногах, знову присісти, випрямитись. Від­шліфовувати кожен елемент не треба. Цей процес відбуватиметься поступово в старших групах. Вивчаючи з перших кроків той чи інший рух - елемент за елементом, діти добре засвоювати муть склади рухи.

Засвоєння простих рухів, передбачених програмою, дозволить їм вільно почувати себе в іграх та ігрових танцях.