Висновки

Педагог повинен дотримуватися послідовності в застосуванні методичних прийомів, які відповідають кожній віковій групі.

У методичних прийомах від конкретних вказівок, які діти точно виконують, слід поступово переходити до практичних порад, що спрямовують їхню діяльність; і, нарешті, будувати заняття так, щоб діти здійснювали свої творчі задуми, самостійно вносячи в них влас­ну ініціативу.

Повторення рухів, завдань, етюдів, танців - обов’язковий еле­мент процесу засвоєння матеріалу, який має сенс тільки тоді, коли при кожному повторенні ставляться додаткові завдання.

Гра в дошкільному віці вносить в життя дитини радість, яскраві враження, викликає естетичні почуття, створює широкі можливості для виявлення ініціативи, збуджує активність, розвиває творчі здіб­ності, уяву, фантазію, вчить самостійності. Свою трудову діяльність дитина втілює в грі. Тому естетичне виховання засобами хореографії повинно будуватися на грі й через гру.

Допомогти дитині без перевантаження її емоційної сфери про­явити в танці, грі свої думки, почуття педагог зможе лише тоді, коли, підбираючи зміст програмного матеріалу, ретельно продумає які по­чуття викличе цей матеріал, і насамперед, музика.

Музичний матеріал повинен добиратися для кожної групи з ура­хуванням її вікових особливостей. Неправильний його добір може викликати емоції, що не відповідають вікові дитини, а це шкідливо вплине на її нервову систему й відверне увагу від засвоєння рухових навичок.

Психолого-фізюлогічні особливості дітей дошкільного віку

У дошкільнят увесь кістково-м’язовий і зв’язковий апарати ще дуже слабкі, перебувають у стадії розвитку і тому не слід переванта­жувати їх. У дітей в цьому віці ще недостатньо розвинені стопи, а ще молодші тримають їх майже паралельно. Розгортання стопи з віком поступово збільшується, що зумовлено співвідношенням частин тіла з центром ваги. Зважаючи на це, на заняттях не можна форсувати фо­рмування виворотності, а слід проводити навчання у не виворотних позиціях - першій і третій.

З віком дитини розвивається і стрибок. Починаючи з шести-семи років, симетричні рухи ніг при повторних стрибках зберігають задане положення. До шести років стрибки слід використовувати ду­же обережно.

Швидкість рухів залежить від швидкості протікання фізіологіч­них процесів у нервово-м’язовому апараті й центральних відділах не­рвової системи. Паралельно з віком, розвитком дитини зростає і шви­дкість ходи. У своїй роботі педагог-хореограф повинен все це враховувати й не перевтомлювати дітей невідповідними їхнім психо­фізіологічним можливостям темпами й тривалістю занять.

Точність відтворювання м’язового напруження у дітей семи - десяти років ще невелика, а у дошкільнят - просто мала, як і здатність нервової системи до більш тривалого підтримання стану безперерв­ного збудження нервових центрів при статичному напруженні. Тому не можна дітей дошкільного віку ставити в позу на тривалий час, як, наприклад, заняття біля станка в позиції загальноприйнятій для кла­сичного танцю. Виходячи з цього, педагог повинен пам’ятати, що тривалі навантаження під час вивчення танцю в одному й тому ж ри­тмі давати не слід, а треба чергувати їх з фазами переключення, від­новлення й стимуляції моторики у вигляді більш легких м’язових зу­силь.

У дітей дошкільного віку процеси збудження переважають над процесами гальмування. Відчуття та сприйняття у них розвиваються інтенсивно й випереджають розвиток мислення.

У віці п’яти-семи років відбуваються істотні зміни у вищій не­рвовій діяльності дитини: підвищується роль слів і словесних образів, підсилюється значення усвідомленої дії.

У сім років інтенсивно розвиваються-основні властивості нерво­вої системи: сила, рухливість, врівноваженість; чіткіше виявляються індукційні відносини (єдність і взаємозв’язок процесів збудження і гальмування), концентруються послідовні гальмування, що вплива­ють уже на процеси збудження. Види внутрішнього гальмування ви­робляються легко й стають стійкішими.

У цей період для педагога відкриваються нові можливості в сис­темі навчання й виховання. Поведінка дитини - це процес вироблення умовних зв’язків і рефлекторних актів. Педагогу для правильного проведення навчальних занять треба знати, які види подразників і форми їхнього підсилення відповідають кожному віку.

У дітей чотирьох-шести років домінує ігровий рефлекс. Від шести до семи років, крім ігрового рефлексу, рефлекторним підси­ленням виступає слово. З чотирьох до шести років переважає мис­лення в дії, тому з чотирьох років доцільно посилити розвиток рухо­вої активності дитини з використанням більш широкого діапазону чітко диференційованих за віком і адекватних за завданням засобів формування моторики організму, що швидко росте. У дітей шести-семи років мислення в дії пов’язане зі словесним мисленням.

Особливість дошкільника в тому, що він все сприймає через гру. Найсильнішим засобом у розвитку, тренуванні й діяльності всіх фун­кцій нервової системи дошкільнят є гра. У грі вони пізнають життя, ігрові прийоми загострюють у них інтерес до об’єкта, посилюють увагу, розумову діяльність і емоційну сферу. Цей період у житті дітей - період розвитку фантазії і уяви. Вони все можуть собі яскраво уяви­ти і так само легко “увійти” в образ.

Значення гри в розвитку дитини, як і підготовки її до майбутньої діяльності, надзвичайно важливе, оскільки в ній завжди є і фізичне зусилля, і зусилля духовне. Для правильного формування вищої нер­вової діяльності дитини педагогу необхідно підбирати такі ігрові тан­ці, які відповідали б її вікові.